Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Дорогі у Христі брати і сестри!

У неділю, 24 квітня, Свята Православна Церква молитовно вшановує Світле Христове Воскресіння. З нагоди свята у Михайлівському кафедральному соборі м. Житомира богослужіння відбуватимуться за наступним розкладом.

У Великий четвер, 21 квітня, о 15:45 - Утреня з читанням 12-ти Страсних Євангелій.

У Велику п’ятницю, 22 квітня, о 14:00 - Велика вечірня з виносом плащаниці та утреня.

Останній тиждень перед Великоднем носить назву Страсного, бо в цей час Церква згадує Страсті Христові. Через особливе значення і велич духовних спогадів та богослужінь Страсний тиждень не включений у богослужбове коло Великого посту, а стоїть окремо, як перехід від Святої Чотиридесятниці до Світлого Христового Воскресіння.

Протягом Страсної седмиці Церква послідовно згадує останні дні земного життя Господа Ісуса Христа.

Спасительну місію на землі Господь наш Ісус Христос завершив двома величними актами, якими є воскресіння Лазаря і вхід Ісуса Христа до Єрусалима. Ці дві події, свідками яких було багато людей, переконливо свідчили про Христове месіанське посланництво та Його божественність. Тріумф цих двох світлих подій відчинив також браму до останнього акту Христового життя - Його страждання і смерті.

Від перших віків християнства Східна Церква святкує пам'ять входу Христового до Єрусалима в неділю перед Його світлим Воскресінням. Квітна неділя з давніх-давен вважалася великим Господнім празником і належить до 12-ти найбільших празників церковного року. Вона має також деякі особливі звичаї, яких не мають інші свята. Для кращого розуміння цього свята поглянемо на його історію, духовне значення та звичаї, пов'язані з ним.

Дорогі брати і сестри! Український народе!

За понад тисячоліття історії нашої державності не раз ворог приходив на землю Руси-України.

1169 року Золотоверхий Київ внаслідок нашестя з північного сходу, очоленого суздальсько-володимирським князем Андрієм Юрійовичем, був вперше у своїй історії розграбований і спалений. Ані храми, ані монастирі, включно з Печерським, не уникнули плюндрування. 1708 року війська московського царя захопили столицю Гетьманщини Батурин, знищили усіх мешканців та спалили її. 1918 року більшовицькі загони від імені створеної у Харкові за наказом російського уряду маріонеткової «республіки» на декілька місяців захопили частину України, включно з Києвом, піддавши мешканців окупованих земель, зокрема і священнослужителів, терору.

20 лютого 2022 року, у неділю про блудного сина, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій звершив Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному соборі м. Житомира.

За богослужінням архіпастирю співслужили клірики храму протоієрей Валерій Корзун, протоієрей Іоан Сопронюк та протодиякон Василь Татарин.

За богослужінням оічільник єпархії молився за Україну та перемогу війська над аргесором.

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Через нагадування однієї з найбільш відомих євангельських притч, про блудного сина, яка є зразком плідного покаяння, Церква сьогодні продовжує готувати нас до часу Великого посту. Адже одним з головних призначень посту є спонукати наші душі до покаяння.

Як і кожна притча, сказана Господом Ісусом Христом, ця притча є багатогранною, маючи численні значення – алегоричне, історичне, моральне. Не будемо навіть намагатися нині охопити їх всі, однак зосередимося на кількох основних моментах, які мають допомогти нам краще усвідомити власний обов’язок перед Богом.

#НЕДІЛЯ | ПРО БЛУДНОГО СИНА

Друга підготовча неділя до спасительних днів Великого посту називається неділя про блудного сина. У цей день у храмах за богослужіннями звучить зворушлива притча про блудного сина.

У час коли ми наближаємось до святої чотиридесятниці Свята Церква закликає нас замислитись над своїми гріхами. Адже, через гріх людина втратила можливість жити з Богом у раю. Про це говорить і святитель Іоан Золотоуст: «Адамові треба було визнати гріх, але він переклав провину на дружину, а вона потім на диявола. У той час як необхідно сказати: согрішив, беззаконствував, деякі не лише не зізнаються, але ще й складають виправдання. Бо диявол, знаючи, що сповідання гріха є визволенням від гріха, схиляє душу до безсоромної впертості».