Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Сьогодні, 1 березня в Свято-Михайлівському соборі відбувся перший чин Пасії в цьому році.

Пасіями називають особливі служби, що правлять чотири рази на рік (по числу євангелістів) – в другу, третю, четверту і п’яту неділі Великого Посту. В перекладі з латинського «пасія» означає «страждання», «страсті». Чин Пасії названий так, тому що під час служби читається Євангеліє про Страсті Христові. Також може читатися акафіст Страстям Господнім або Хресту та виголошується повчання про рятівне значення спокутних страждань Спасителя. Ця служба була складена всередині XVII століття митрополитом Київським Петром (Могилою).

У дні Великого посту, коли Церква готується до найвеличнішого свята зі свят – Пасхи Христової, православні храми «переоблачаються» зі світлих тонів у темні, у них лунають вже не урочисті, а скорботні піснеспіви, що допомагає віруючим зосередитись на «покаянному характері» великопісних служб.

Однією із таких служб є Пасія (з латинської мови «passio» – «страждання», «страсть»), під час якої прочитуються уривки з Євангелія про Хресні Страждання Ісуса, а також проспівуються окремі піснеспіви із богослужінь Великої П`ятниці та Великої Суботи і виголошується проповідь. Про Пасію немає згадок у церковному Уставі (Типіконі), адже вона була запроваджена на Русі значно пізніше останнього.

26 лютого до Житомира завітала активістка Майдану Катерина Валевська і представила в центрі міста 100 жовто-блакитних прапорів з якими вона об'їздила майже усю Україну.

Усі прапори, які Валевська привезла до Житомира, вона збирала самостійно. На якусь конкретну цифру не орієнтувалася і навіть зараз не береться сказати, скільки їх буде ще. Дніпропетровськ, Донецьк, Маріуполь, Крим, Львів, Одеса - усі великі міста і найменші села залишили свій вклад у цій колекції.

Духовна складова посту:

Ось знову ми з Вами вступаємо в душеспасительний період посту. Наше головне почуття на світанку Великого посту найкраще висловлює кондак Великого канону прп. Андрія Критського: «Душе моя, душе моя, встань - чого спиш ти?». Сном душі називає церковний поет нашу втечу від реального світу. Cтан невдоволеності, постійна дратівливість, кризи й конфлікти – ці симптоми духовної недуги знайомі багатьом із нас. Щоб вирватися з підступних обіймів цього сну й повернутися в дійсність, потрібні добра воля, наполегливість, а також тверезість думки, здатної розрізнити ілюзію та реальність. Головне ж – необхідна Божа ласка, батьківська допомога кожному з нас, блудних синів і доньок Творця.