feed-image
Українська

Якби не УПЦ МП, в Україні не було б війни — Патріарх Філарет

СМК собор - Новини

9-11 жовтня — саме в ці дні проходить історичне засідання Синоду Вселенського патріархату, де розглядатиметься питання надання Україні Томосу, тобто — права створити єдину незалежну помісну церкву. В українському суспільстві розгорілася неабияка дискусія щодо необхідності та легітимності цього кроку. Через війну на Донбасі, складну соціально-політичну ситуацію, а також економічні труднощі, частина українців із обережністю сприйняла таку ініціативу.

При цьому всередині України й за її межами створювалися численні міфи про наслідки об'єднання. Для того, щоб їх зруйнувати та зрозуміти всі тонкощі процесу — OBOZREVATEL відверто поговорив із Патріархом Київським і всієї України-Руси Філаретом.

— Україна за роки незалежності вперше добилася успіху в питанні автокефалії. Якщо з 9 по 11 жовтня під час Синоду у Константинополі буде надано Україні Томос, скільки часу займе процес об’єднання? Отримаємо ми автокефальну церкву до кінця 2018 року, чи треба ще більше часу?

— Томос, який ми очікуємо від Вселенського патріарха, буде. Результатом надання Томосу про автокефалію Українській церкві — стане об’єднання трьох православних церков. Спершу це буде об’єднання Київського патріархату, Української автокефальної церкви і частини Московського патріархату. Частину становлять приблизно 10 архієреїв цієї церкви.

Після того, як буде прийнято рішення про Томос, ми зберемо Архієрейський собор із тих архієрів, які звернулися до Вселенського патріарха. Це всі представники Київського патріархату, 12 архієреїв автокефальної церкви і до 10 Московського патріархату. Вони і зафіксують, приймуть рішення про об’єднання церков.

Після цього продовжуватиметься цей процес, яким чином? Шляхом вибору. Архієреї, духовенство і парафії будуть вибирати — до кого саме йти, тому що іншої церкви в Україні не буде. Це перехід, приєднання, я підкреслюю, добровільне приєднання — сили ми застосовувати не будемо. Хочете належати до Російської церкви, то можете, матимете такі ж права в Україні, як і УПЦ, але назва ваша буде правдива — Російська церква.

Ми сподіваємося, що багато парафій із Московського патріархату перейдуть в Українську православну церкву, вже з їхньої точки зору, канонічної.

— Тобто частина представників Московського патріархату офіційно звернулася, а є частина, яка чекає, коли буде Томос?

— Так, бо навіть ті, які звернулися, імена свої приховують, бояться, а може не буде цього Томосу й тоді їх Москва покарає. А коли все буде зрозуміло — тоді вже будуть вільно обирати або одну, або другу церкву. Звичайно, більшість Московського патріархату перейде уже в цю новостворену Українську православну церкву.

— Зараз в Україні працюють екзархи — представники Константинополя. Яка їхня головна місія?

— Справа в тому, що екзархи — тимчасові представники для підготовки Собору. Їхня місія тут досить обмежена. Коли я був екзархом, то керував усією Україною, а ці представники — лише на короткий час роботи.

— Наскільк розумію, УПЦ веде переговори з представниками РПЦ, які перебувають на території України. Йде просвітительська робота з прихожанами, людьми, котрі відвідують храми Московського патріархату?

— Це буде вже справа самих архієреїв Московського патріархату й духовенства, вони повинні працювати зі своїми парафіянами, ми не будемо застосовувати ніякої сили. Звичайно, говоритимемо про необхідність об’єднання в одну православну церкву, але втручатися у парафіяльне життя — ні.

— Якщо брати звичайних прихожан, чи зміняться якось обряди, богослужіння, інші моменти для простих українців після надання Томосу?

— Із приєднанням до єдиної церкви нічого не зміниться у віровченні чи богослужінні, може змінитися тільки мова, бо служби проводитимуть не слов’янською, а українською. Але якщо парафія захоче зберегти слов’янську мову, силою ми не будемо заставляти. Обиратимуть самостійно.

— Багато людей думають, що процес отримання Томосу почався десь у квітні-травні цього року, але є інша думка, що об’єднання було ініційоване ще у 2014 році.

— Це неправда, що визнання української автокефалії почалося у квітні цього року. Цей процес почався у 1992 році. Уже тоді я і представники автокефальної церкви, які об’єдналися, зверталися до Вселенського патріарха щодо надання нам Томосу про автокефалію. Протягом 25 років зверталися неодноразово, причому не тільки представники церкви, зверталися також президенти Кучма і Ющенко. Не звертався лише Янукович, а так всі президенти говорили з патріархом. Але президент Петро Порошенко наполегливіше, активніше почав займатися цим питанням.

З боку Москви, Московського патріархату йдуть звинувачення на адресу президента, що він втручається не в свої справи. Але це не так, тому що Вселенський патріарх ставить умову — до нього має звернутися саме держава. Хоче вона, щоб у неї була автокефальна церква, чи ні. Для патріарха це важливо, тому що про надання автокефалію церкви — Болгарська, Румунська, Сербська, Грецька, Польська — зверталися керівники цих держав. Тобто звернення нашого президента — не є щось нове.

— За словами представників Московського патріархату: якщо Україні буде надано Томос, це стане прецедентом, що призведе до ланцюгової реакції. Багато неканонічних церков будуть також просити надання автокефалії.

— Які церкви? Я не бачу таких. Немає інших церков, які би просили у Вселенського патріарха Томос про автокефалію.

— То це і є ланцюжок — держава звернулася до патріарха Варфоломея, і він за цим зверненням починає працювати. За іншими церквами, які не є загальнодержавними, цього не буде?

— Ну от взяти, наприклад, Європу, там є багато парафій: грецькі, болгарські, румунські, російські, але вони належать до своїх церков. У нас українські парафії у Європі належать до Київського патріархату. Є парафії російські, належать до Російської церкви, є грецькі парафії — до Вселенського патріарха належать, є румунські, болгарські. Вони не ставлять питання про автокефалію.

— А в чому тоді претензія з боку Московського патріархату?

— Головна причина в тому, що Московський патріархат розділяється на дві частини: російську й українську. Після створення єдиної помісної церкви, він буде майже на половину меншим. Відтак не матиме ніяких підстав претендувати на першість у православ’ї, тому що зараз йде боротьба між Константинополем і Москвою — хто перший. Константинополь, за правом, за рішенням вселенських синодів — перший серед рівних, а Москва є найбільшою церквою у православному світі, тому вона й претендує на перше місце.

Це законне місце Вселенського патріарха, а Москва каже: тепер ми найбільша церква. І от іде ця боротьба протягом 20 століття, і в 21 продовжується. Коли Московський патріархат на половину скоротиться, тоді у нього не буде ніяких причин претендувати на перше місце — це є головна суть, хоч про неї Москва мовчить. А те, що вона заявляла про це своє бажання, свідчать наміри зібрати Собор у 1948 році ще за Сталіна. Собор усіх церков, на якому хотіли проголосити Москву першою серед рівних, але на нього не приїхав ні Вселенський патріарх, ні інші грецькі патріархи. Тоді він не відбувся, тож його назвали нарадою.

Так, наміри є і вони залишаються до цього дня. Саме тому, коли Московський патріархат на половину скоротиться, підстав для боротьби за перше місце не буде. Наступить мир у православ’ї.

— Після зустрічі патріархів Кирила і Варфоломея, навіть Московська церква зрозуміла, що Україні буде надано Томос. Як можна трактувати її дії за останні місяці? Наприклад, Москва не згадує Константинопольского патріарха на своїх богослужіннях. Це демонстрація невдоволення?

— На сьогодні Московський патріарх припинив згадувати за богослужінням ім’я Вселенського патріарха. Коли буде надано Томос, то тоді Москва, як вона вирішила, зробить наступний крок. А яким він буде? Припинення молитовного єднання з архієреями, з Вселенським патріархом. І не тільки Московський патріархат припинить молитовне єднання. Зараз Москва починає працювати над тим, щоб й інші архієреї припинили молитовне єднання із Вселенським патріархом. Тобто вона розколює. Говорить про єдність, а сама робить все, щоб розколоти.

— Коли ви востаннє розмовляли з патріархом Кирилом?

— Із Кирилом розмовляв у 1992 році. 26 років тому.

— І нині діалогу немає?

— Так, немає.

— А хто ініціатор такої ситуації?

— Вони не хочуть із нами спілкуватися і прагнуть ізолювати Українську церкву від Вселенського православ’я. Томос же надає нам право спілкування із усіма православними церквами.

— Таке запитання: щодо храмів, церков, які зараз перебувають у володінні РПЦ. Беручи також Києво-Печерську лавру, великі святині — після надання Томосу вони переходять у власність єдиної церкви?

— Храми і приміщення належать або державі, яка ці споруди здає у користування, або є майном релігійних громад. Храм будувала громада і він є її власністю. Коли громада буде переходити в Українську церкву із Московського патріархату, то переходитиме вона зі своїм майном. У випадках, якщо громада розділиться і дві третини буде за Російську церкву, то цей храм належатиме до РПЦ. Якщо ж проголосують за перехід в Українську церкву, то храм буде належати УПЦ.

Та частина, яка залишиться, матиме право на реєстрацію нового статуту як РПЦ, побудувати храм чи придбати — це вже її право. Що стосується храмів, які у власності держави, то тут буде діяти такий само принцип: якщо дві третини будуть за Українську церкву, то майно переходить до УПЦ, і навпаки. Що стосується Лавр, то це — українські святині і вони не можуть бути передані РПЦ. Як і громади, монастирі повинні визначитися — до якої церкви вони відносяться. Проте, думаю, оскільки це українські святині, вони мають належати Українській церкві.

— Громада самостійно вирішить ці питання, без усякого примусу?

— Москва хоче щоб це робилося із застосуванням сили. Зробити хаос в українському суспільстві, релігійну боротьбу — це їхня мета. Потім вони скажуть, що причина хаосу — надання автокефалії. Ми знаємо про їхні наміри і тому будемо робити все, щоб не допустити ніякого насилля і боротьби, щоб все було законно. Ми проситимемо Верховну Раду прийняти деякі закони.

Наприклад, є закон, що громада обирає свій центр, але як саме — не прописано. Тому Верховна Рада повинна прийняти закон про механізм обрання. Наприклад, у Радянській Конституції була стаття, що кожна Республіка має право вийти з Союзу, але як вийти не було вказано, тому тримали всіх міцно. А тут треба прийняти механізм, тоді все буде спокійно.

— Щодо церкви все зрозуміло. Але в контексті цього, хотів би ще дещо запитати. У нашій державі церква й влада відокремлені. Але ви, як громадянин України, бачите суспільну, економічну, політичну ситуацію у країні. Як вам здається, Україна рухається уперед?

— Рухається, утверджується як держава, тому що ця війна, яка йде зараз — випробування України. Варта вона того, щоб бути самостійною, чи має комусь підпорядковуватись. Україна уже довела — вона заслуговує мати свою державу. Друге, що є — іде повільна боротьба з корупцією, дуже повільна, і це не задовольняє ні Україну, ні Європу. Що ще позитивного: Україна є вже асоційованим членом ЄС, уже отримала безвіз. Піднімається питання про вступ у НАТО, а що це для нас означає — Україна буде захищена.

— Церква не повинна підтримувати жодні політичні партії. Тому на наступних виборах ви будете нейтральним?

— Ні, не так. Ми, церква, не втручаємося у політику і в державні справи. Але це не означає, що ми нейтральні у відношенні до суспільства, тому що церква впливає на суспільство. І це не тільки українська, усі церкви впливають на мораль, на дух, на погляди, а від цього вже залежать поведінка й дії громадян. Якби в Україні була одна церква, війни б не було, тому що Путін не мав би підтримки в Україні. Зараз вона у нього є — це Московський патріархат. Не просто словами, а діями допомагають, духовенство і віруючі Московського патріархату, сепаратистам і агресорам.

— Частина церков і служителів залишилася на окупованій території…

— Якби тільки на окупованій, по всій Україні. От, наприклад, на Буковині, яка далеко від Донбасу, там священник відкрито виступає за Путіна. І не тільки він, є багато і в Київській області, які агітують за Путіна.

— Представники РПЦ створили основу для цієї конфліктної ситуації?

— Підтримка є, і на неї розраховував Путін. А якби її не було, то він не наважився би на війну. І якщо говорити про вибори, ми ніколи не будемо проводити агітацію у храмах за кандидатів, але голосувати будемо й підтримаємо всіх, хто за Україну. А якщо хтось налаштований інакше, того не підтримаємо.

— І наостанок: є ідеї щодо об’єднання католицької і православної церков, чи це реально?

— Ні, це не реально. Для того, щоб це відбулося, повинно бути прийняте загальне рішення. Діалоги, які ведуться більше сорока років, показали, що перспективи немає. Католицька церква не відмовиться від папства, у такому разі об’єднання неможливе.

За матеріалами: obozrevatel.com

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ЗНАЙТИ