Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Синьо-жовтий прапор вже 30 років піднятий над Житомиром. Його офіційно було встановлено над будинком міської ради 13 червня 1990 року. На той час України як держави офіційно ще не існувало. До проголошення Незалежності України залишався один рік два місяці і одинадцять днів, а отже весь цей час всі дії жорстко контролювалися КПСС.

Така подія як підняття українського синьо-жовтого прапору була дійсно визначною і надзвичайно патріотичною. І саме наше місто стало першим у Центральній Україні, де політична еліта пішла проти комуністичного тиску.

У неділю, 7 червня 2020 року, Свята Православна Церква радісно святкує день Святої Трійці. Згідно Святого Євангелія на 50-тий день після Воскресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа Дух Святий зійшов на апостолів.

Цього дня Преосвященніший єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій очолив Божественну Літургію у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира. За богослужінням владиці співслужили клірики кафедрального собору. Під час богослужіння архипастир підніс молитву про припинення епідемії COVID-19.

«Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Всесвятого Духа Твого, що Його від Отця послав божественним ученикам Твоїм!»

У неділю, 7 червня 2020 року, Свята Православна Церква радісно святкує день Святої Тройці. Згідно Святого Євангелія на 50-тий день після Воскресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа Дух Святий зійшов на апостолів.

У суботу перед П’ятидесятницею ми згадуємо всіх, від віку спочилих, що у благочесті прожили, всіх родів, звань і станів, особливо ж за померлих раптовою смертю, і молимо Господа про помилування їх за богослужіннями.

Цього року  Троїцька поминальна субота, припала на 6 червня. У цей день, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій звершив заупокійну Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному соборі м. Житомира.

Перед святкуванням Святої Тройці у православних проходить батьківська поминальна субота Троїцька, яка починається з вечора п'ятниці спеціальною поминальною службою, - парастасом. Парастас перекладається з грецького як клопотання. Вся Українська Православна Церква молиться перед Господом за своїх від віку спочилих православних.

У Троїцьку суботу звершується поминальне богослужіння, а після Божественної літургії - вселенська панахида.

28 травня, у свято Вознесіння Господнього, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій очолив Божественну літургію у Свято-Михайлівському кафедральному соборі м. Житомира.

За богослужінням владиці співслужили клірики Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Житомира протоієрей Валерій Корзун, протоієрей Василь Загнибіда, протоієрей Іоан Сопронюк, Ієрей Василь Солонинка, протодиякон Василь Татарин,  та духовенство Житомирської єпархії.

Вознісся Ти у славі Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітницею Святого Духа, утвердивши їх Своїм благословенням, що Ти є Син Божий, Визволитель світу.

27 травня, напередодні свята Вознесіння Господнього, у Свято-Михайлівському кафедральному соборі  м. Житомира було звершене святкове Всенічне бдіння яке очолив єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій.

24 травня, у Неділю 6-ту після Пасхи, про сліпого, дня пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія вчителів слов'янських.

Цього дня Преосвященніший єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій звершив Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого у кафедральному соборі, у співслужінні настоятеля храму митрофорного протоієрея Богдана Бойко, секретаря Житомирської єпархії протоієрея Павла Ядчишина, духовенства кафедрального собору та Житомирської єпархії.

23 травня, напередодні Неділі про сліпого, дня пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія вчителів слов'янських, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій разом з кліриками собору звершив Всенічне бдіння у Свято-Михайлівському кафедральному соборі м. Житомира.

Після богослужіння владика благословив усіх присутніх архіпастирським благословенням.

До незвичних місць Нового Завіту можна ставитися двояко: або на підставі свого досвіду, своїх думок, своєї нездатності бачити ширше і глибше, ніж ми бачимо, сказати: Цього не може бути, а якщо це є, - Ти, Господи, доведи, а потім я повірю... Або можна ставитись так: на підставі досвіду Бога, який, хоч малий, у кожного з нас є, ми можемо стати перед лицем своїх суджень, свого досвіду, своїх переконань і почуттів та сказати: мені стало зрозумілим щось безмежно більше, ніж усе те , що я розумів, все те, що мені уявлялося істинним; це - явище мені від Самого Бога, і я відтепер ввійду вірою в цей досвід, який перевершує мій досвід, і рано чи пізно, зсередини цього спілкування з Богом, я пізнаю, що Бог був правий...