feed-image
Українська

Свято Хрещення Руси-України

СМК собор - Новини

Фото cerkva.info

27-28 липня 2011 р. в Києві відбулися загальноцерковні урочистості та богослужіння, присвячені дню Хрещення Руси-України та пам’яті рівноапостольного князя Володимира Хрестителя. Богослужіння очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні близько 40-а архієреїв та представників духовенства з усіх єпархій Київського Патріархату.

27 липня у Володимирському патріаршому кафедральному соборі столиці відбулося Всенічне бдіння, а 28 липня – урочиста Божественна літургія, яка розпочалася о 9.30. Храм та подвір’я навколо нього були наповнені богомольцями. Після читання Євангелія Святійший Патріарх виголосив проповідь про шанування святого рівноапостольного князя Володимира. Перший канал Українського телебачення вів трансляцію патріаршого богослужіння.

Після завершення Божественної літургії (близько 12.00) від Володимирського собору в напрямку до пам’ятника князю Володимиру вирушив Хресний хід. Як і минулого року, він зібрав понад 20 тисяч чоловік, з яких понад 1,5 тисячі становили священики. Люди йшли не тільки по вулиці, але й бічними тротуарами.

Довжина Хресного ходу від голови до кінця колони склала понад кілометр (коли початок ходу був на Софіївській площі, його завершення було на розі вул. Володимирської та бульвару Шевченка), а загальна тривалість шляху – близько 2,5 кілометрів. Незважаючи на спекотну погоду та поважний вік – 82,5 роки – Предстоятель, Святійший Патріарх Філарет не тільки звершив понад двогодинну Божественну літургію, але й пройшов весь шлях ходу та очолив два молебні – на площі перед Святою Софією з нагоди відзначення цього року 1000-ліття її закладання, та біля пам’ятника князю Володимиру.

Після молебню до Пресвятої Богородиці, завершеного на Софійській площі, Предстоятель звернувся до присутніх з коротким словом, в якому відзначив, що це місце є священним для всіх українців і для всіх православних християн, бо собор Святої Софії і в княжі, в козацькі часи, і в новітній історії був місцем історичних подій. «Через гріхи наші ми втратили свою державу – зазначив Патріарх Філарет – але Господь змилувався над нами, побачив бажання нашого народу бути вільним і духовно відроджуватися, а тому дав нам і незалежну державу, і Помісну Українську Церкву». Святійший Владика закликав на всіх Боже благословення, після чого Хресний хід вирушив далі – повз Михайлівський Золотоверхий монастир до пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру.

Тут на сходах перед постаментом пам’ятника князю-хрестителю був звершений молебень, під час якого молитовно прославлялися святий рівноапостольний князь Володимир, свята рівноапостольна княгиня Ольга і святий благовірний князь Ярослав Мудрий та всі святі землі української.

Після завершення молебню Патріарх Філарет звернувся до присутніх зі словом повчання. Він нагадав, що хрещення навернуло наш народ від неправди до правди і що наша держава в княжі часи була сильною, бо на чолі неї стояли святі – княгиня Ольга, князь Володимир, князь Ярослав Мудрий. І коли нею керували святі, то і держава процвітала. А коли правителі стали грішити, примножувати ворожнечу та ненависть, – тоді держава занепала. «І це нам урок. Якщо ми хочемо процвітання Україні, ми повинні жити благочестиво, за заповідями Божими, в любові один до одного» – зазначив Предстоятель Київського Патріархату.

Патріарх також наголосив на необхідності об’єднання православ’я в Україні та створення єдиної Помісної Православної Церкви. «І ми впевнені, що в Україні буде єдина Помісна Православна Церква», – сказав Святійший Владика.

«Ми не вороги Росії, Російській Церкві. Ми брати, і щирі брати. Але ми хочемо мати це братерство як рівні, а не бути підпорядкованими», – зазначив він. «Якщо полюбимо своє, то навчимось любити і сусідів, і ближніх», – додав Патріарх Філарет.

Богослужіння завершилося многоліттям Патріарху, ієрархам, Україні, її владі та війську, і всім православним християнам. Після чого Предстоятель окропив віруючих святою водою, а потім дав відповіді на питання журналістів. Святкове богослужіння завершилося після 14 години, тобто тривало загалом понад 4,5 години.

У якості подарунку в Михайлівському монастирі на паломників чекав чудовий спів хорового колективу «Орфей» й інших хорів, а також можливість підкріпити свої тілесні сили їжею на благодійному обіді, який був організований протоієреєм Миколою Салабаєм, настоятелем столичного храму Різдва Христового.

Загальноцерковне торжество ще раз засвідчило духовну силу Київського Патріархату, стало втіхою та підтримкою численним священикам і мирянам з різних куточків України, які змогли побачити велич Церкви, до якої належать, та відчути причетність до важливої духовної справи творення єдиної Помісної Православної Української Церкви.



Зі святом Хрещення Київської Руси!
Прес-центр Київської Патріархії

фото події на cerkva.info

Останнє оновлення (П'ятниця, 29 липня 2011, 21:57)

 

Про "повторне" звершення Таїнств в Московському Патріархаті

СМК собор - Новини

Як відомо, після розвалу Радянського Союзу на окремі, самостійні держави, в багатьох посттоталітарних країнах, духовні керівники РПЦ не можуть залишити важелі впливу над святинями та віруючими народами в незалежних державах, застосовуючи для цього усі способи. Не виключенням стала і Україна, в котрій і до нині точиться боротьба за управління Українською Церквою та її православним, віруючим народом.

Без кровопролиття український народ, шляхом самовизначення та доброї волі 24 серпня 1991 року проголосив свою державну незалежність. Відповідно, згідно канонічних правил: 17-го IV та 38-го VI Вселенського Соборів, котрі проголошують, що: «громадянським та земельним розподілам нехай відповідає і розподіл церковних справ», тобто, церковно-адмістративний устрій повинен відповідати устрою державному, а також, дотримуючись 34-го Апостольського правила, яке говорить, що: «єпископам усякого народу належить знати першого серед них і визнавати його як главу», - Українська Православна Церква, фактично, вступила в повну адміністративну незалежність при збереженні повної єдності віровчення, богослужіння та церковного устрою з усіма Помісними Православними Церквами.

Канонічну правильність цього шляху УПЦ було доведено на Помісному Соборі УАПЦ 5-6 червня 1990 року та Помісному Соборі УПЦ 1-3 листопада 1991 року, чим Українська Православна Церква проголосила свою автокефалію. Отже, фактором для проголошення автокефалії є політична незалежність народу, серед якого відповідна Помісна Церква несе своє служіння. За канонічним правом, право на проголошення автокефалії, за наявності належних умов і підстав, однією з яких є відповідна державно-адмістративна незалежність, належить Собору Церкви на чолі з Її Предстоятелем, яка проголошує свою автокефалію, але зовсім не самочинному, таємному, позацерковному зібранню єпископів без Предстоятеля Церкви, котре не має ніякої законної сили, як це мало місце в Харкові на чолі з рядовим єпархіальним архієреєм – митрополитом Никодимом 27 травня 1992 року, усунувши законного Предстоятеля УПЦ, тодішнього митрополита Філарета (нинішнього Патріарха УПЦ КП) від канонічно-законного управління Помісною Українською православною Церквою.

На Об’єднавчому Соборі УАПЦ та УПЦ в Києві 25-26 червня 1992 року, об’єдналися в єдину Церкву, котра отримала назву Українська Православна Церква Київський Патріархат. Таким чином, УПЦ КП пройшла не лише історичний але й канонічно-еволюційний шлях свого становлення та утвердження, а так, як вона Церква незалежного українського народу, проповідуючи православне віровчення та дотримуючись канонів та звичаїв Вселенського Православ’я, отже, - вона справжня Помісна Православна Церква.

Посилаючись на вищевикладене канонічне право, постає логічне запитання: всупереч яким канонам УПЦ КП, Церква незалежного українського народу повинна вважатись неканонічною? Хіба тому, що Російська Церква висунула безпідставні та неаргументовані анафеми тодішньому митрополиту Філарету, нині Предстоятелю УПЦ КП, як мало місце з рядом церковно-державних діячів України на протязі минулої історії? Різні українофоби говорять про те, що митрополит Філарет нібито-то порушив усну клятву і не пішов, відповідно до неї у відставку з посади Предстоятеля УПЦ, про що заявляв на засіданні Архієрейського Собору РПЦ. Слід зауважити, що згідно того ж канонічного права, котрим керується у своєму житті кожна Помісна Православна Церква, зокрема, посилаючись на 9-е правило ІІІ-Вселенського Собору, а також на 3-е правило свт. Кирила Олександрійського: «Залишення ієрархом кафедри під тиском або через страх за своє життя вважається тяжким гріхом». Відречення від управління кафедри в такому випадку – вважати недійсним.

Виникає логічне запитання: то хто порушив канони в цьому випадку, той хто слідує ними і виконує їх, чи той, хто порушує їх? З логічної відповіді випливає і відповідь: хто канонічний, а хто ні. Наш Предстоятель – Патріарх Філарет слідує канонам Святої Соборної і Апостольської Церкви, йдучи шляхом автокефалії, згідно канонічного права Вселенської Церкви, а тому благодатність Таїнств, звершених в УПЦ КП – Помісній Церкві не може ставитись під сумнів, бо УПЦ КП – Церква не єретична, а Православна, а в єресі Її ніхто не може звинуватити. Якби вона сповідувала єресь, тоді Таїнства Її не визнавались би Православною вірою.

Останнє оновлення (Вівторок, 26 липня 2011, 18:07)

 

Свято першоверховних апостолів Петра і Павла в храмі

СМК собор - Новини

12 липня православні християни святкують день першоверховних апостолів Петра і Павла. В Свято-Михайлівському кафедральному соборі напередодні відбулося Всенічне бдіння, а в день свята - дві святкові Божественні літургії.

Тропар свята

гл. 4: Між апостолами першопрестольні / і всього світу навчителі, / Владику всіх моліте / спокій світові дарувати / і душам нашим велику милість.

Кондак, гл. 2: Непохитних і богонатхненних проповідників, / верховних апостолів Твоїх прийняв Ти. Господи, / у блаженство святих Твоїх і упокоєння; / страждання бо їхні і смерть прийняв сси / понад усяку жертву, Єдиний Серцевідче.

Величання: Величаємо вас, апостоли Христові Петре і Павле, що в весь світ своїм навчанням просвітили і всі краї до Христа привели.

Dim lights

Останнє оновлення (Вівторок, 19 липня 2011, 08:00)

 

Святі первоверховні апостоли Петро і Павло

Душекорисні речі - Свята

Ікона апостолів Петра і Павла, 1750р.

Найчастіше головною причиною нашої неуважності до церковної історії є звикання до того, що кожне свято сприймаємо, як повторення чогось, що уже було, як буденність. Багато свят, на жаль, стали для нас просто певною відміткою часу, як от день вшанування пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла для переважної більшості пересічних людей означає в першу чергу закінчення Петрівки — апостольського посту. І самі постаті величних мужів якось непомітно ховаються за можливістю не порушуючи уже церковного уставу приступити до скоромної їжі.

Та, слава Богу, сучасність дає нам можливість не втратити зовсім усвідомлення значення святих апостолів у церковній історії. Ось зовсім недавно під час розкопок під одним із сучасних офісів у житловому районі Риму були знайдені, можливо найдавніші іконографічні зображення святих апостолів Петра і Павла. Фахівці датують цю знахідку четвертим або початком п’ятого століття. Ікони прикрашали відносно невелику гробницю заможної римлянки і через відсутність руху повітря за віки вкрилися шаром

порошкоподібного вапняку. Сучасні методи реставрації дозволили відновити первісний вигляд фресок, не пошкодивши їх, що само собою надає їм великої археологічної та історичної цінності. Таким чином наукове відкриття пробуджує зацікавлення життям і трудами святих апостолів сучасне суспільство.

Та набагато більшою є цінність для сучасних християн жертовна дорога християнського життя апостолів.

Значення апостолів Петра і Павла для Святої Церкви було завжди вагомим, їх шанування починається, фактично, від часу їх смерті. Поховання святих первоверховних апостолів у Римі були добре відомі всім християнам, вони були місцями шанобливого поклоніння. Блаженний Ієронім Стридонський каже: «Коли я ще юнаком учився в Римі, то зі своїми ровесниками, за звичай, в неділю ходив я на гроби апостолів і мучеників». Вшанування їх стає загальним у IV ст. у Східній і Західній Церквах. Імператор Костянтин Великий збудував у Константинополі величний храм на честь дванадцяти апостолів, де його і поховали.

Останнє оновлення (Вівторок, 12 липня 2011, 15:00)

 

Храмове свято чудотворної ікони "Троєручиця"

СМК собор - Новини

11 липня в Свято-Михайлівському кафедральному соборі храмове свято вшанування чудотворної ікони Божої Матері "Троєручиця". Ввечері напередодні свята було відслужено вечірню з утренею (полієлей), а сьогодні - акафіст перед іконою, Божественна літургію. Також відбувся хресний хід навколо храму, після якого віруючим роздали помічні стрічки.

З історії ікони відомо, що у часи іконоборчих гонінь Дамаський халіф наказав відрубати святому Іоану Дамаскіну кисть руки і повісити її на ринку. Увечері преподобний випросив у халіфа відрубану кисть і, приклавши її до суглоба, впав перед іконою Божої Матері. Святий просив Богоматір зцілити руку, яка так багато писала на захист Православ'я. Молитва була почута і вдячний Іоан приклав до ікони зроблену із срібла руку, після чого ікона дістала назву "Троєручиця".

До храму копія ікони Божої Матері «Троєручиця» потрапила з Єрусалиму в подарунок від однієї благочестивої сім'ї в знак подяки Матінці Божій у вирішенні їхніх прохань.

Останнє оновлення (Понеділок, 11 липня 2011, 21:56)

 

Про православний день кохання - 8 липня

Душекорисні речі - Свята

Православний день кохання - 8 липня

8 липня (25 червня за юліанським календарем) Православна церква вшанує пам'ять муромського святого подружжя Петра і Февронії, що жили на рубежі XII-XIII століть. Їх шлюб є зразком християнського шлюбу. Святі Петро і Февронія шанувалися на Русі як заступники подружньому життю; вважалося що вони своїми молитвами зводять небесне благословення на подружні пари.

Історія життя Петра і Февронії багато століть існувала у відданнях Муромської землі, де вони жили і де зберігалися їх мощі. З часом справжні події набули казкових рис, злившись в народній пам'яті з легендами і притчами цього краю. У XVI столітті історію любові Петра і Февронії детально і барвисто описав у відомій староруській "Повісті про Петра і Февронію" талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грізного, священик Єрмолай Прегрішний (Еразм). Дослідники сперечаються про кого з історичних осіб написано житіє: одні схиляються до того, що це були князь Давид і його дружина Евфросинія, в постригу Петро і Февронія, що померли в 1228 році, інші бачать в них подружжя Петра і Евфросинію, що княжили в Муромі в XIV столітті.

Згідно Житія святих, благовірний князь Петро був другим сином Муромського князя Юрія Володимировича. Він вступив на Муромський престол в 1203 році. За декілька років до княжіння Петро захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. У сні князеві було відкрито, що його може зцілити дочка пасічника селянка Февронія. Февронія була красива, благочестива і добра, до того ж вона була мудрою дівчиною, знала властивості трав і уміла лікувати недуги, її слухалися дикі тварини. Князь полюбив Февронію за її благочестя, мудрість і доброту і дав обітницю одружитися на ній після зцілення. Дівчина зцілила князя, проте він не додержав свого слова. Хвороба поновилася, Февронія знов вилікувала князя, і він одружився на ній.
Після смерті брата Петро успадкував князівство. Бояри поважали свого князя, але гордовиті боярські дружини не злюбили Февронію, не бажаючи мати правителькою над собою селянку. Бояри зажадали, щоб князь залишив її. Петро, взнавши, що його хочуть розлучити з улюбленою дружиною, вважав за краще добровільно відмовитися від влади і багатства і віддалитися разом з нею у вигнання. Петро і Февронія покинули Муром, відпливши на човні по річці Ока. Незабаром в Муромі почалася смута, бояри пересварилися, домагаючись княжого престолу, пролилася кров. Тоді бояри, що схаменулися, зібрали раду і вирішили запропонувати князю Петру повернутись назад. Князь і княгиня повернулися, і Февронія зуміла заслужити на любов городян. Вони правили довго і щасливо.

У похилих літах Петро і Февронія прийняли чернецтво в різних монастирях з іменами Давид і Евфросинія, і благали Бога, щоб їм померти в один день, і поховати себе заповідали разом в спеціально приготованій труні з тонкою перегородкою посередині.

Вони померли кожен в своїй келії в один день і годину 8 липня (по старому стилю - 25 червня) 1228 року.

Люди вважали нечестивим ховати в одній труні ченців, тому порушили волю покійних: їх тіла були покладені в різних обителях. Проте вже наступного дня вони опинилися разом. Двічі їх тіла розносили по різних храмах, але двічі вони дивним чином виявлялися поруч. Так і поховали святе подружжя разом в місті Муромі біля соборної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Через 300 років після кончини Петро і Февронія були зараховані Святою Православною Церквою до лику святих. Нині мощі святих Петра і Февронії покояться в Свято-Троїцькому жіночому монастирі в Муромі.
Цього дня у православних віруючих прийнято, перш за все, відвідувати храми. У своїх молитвах молоді люди просять Бога про велику любов, а похилі люди про родинну злагоду.

Святі благовірні кн. Петро (в чернецтвi Давид), i кн. Февронiя (в чернецтвi Єфросинiя), Муромські чудотворцi, моліть Бога за нас грішних!

джерело: Сайт храму Всіх Українських Святих, м. Львів

Читайте також: Акафіст до святих благовірних князя Петра і княгині Февронії Муромських

Останнє оновлення (Субота, 09 липня 2011, 09:02)

 

Патріарх ФІЛАРЕТ: «Росія використовує Московський Патріархат як інструмент для впливу на Україну»

СМК собор - Новини

Інтерв’ю предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату для журналу «Універсум»

– Ваша Святосте! У 2010 р. сповнилося 15 років Вашого патріаршества. Чим нині є УПЦ КП, якщо говорити в цифрах?

– Київський патріархат має в Україні понад 4,5 тисячі громад, понад 3,5 тисячі храмів, кілька десятків чоловічих і жіночих монастирів. Найбільш відомими є Михайлівський Золотоверхий та Видубицький монастирі у Києві, Свято-Георгіївський монастир на Козацьких могилах (на полі битви під Берестечком), скит Манявський на Івано-Франківщині.

Згідно з даними соціологічних опитувань, Київський Патріархат має найбільшу кількість прихильників серед усіх конфесій – понад 30 відсотків населення України, або ж понад 14 мільйонів людей. Московський Патріархат має вдвічі більше зареєстрованих громад, однак кількість його прихильників в Україні менша – приблизно 20 відсотків населення, це 9 мільйонів. Прихильників УГКЦ – 7–8 відсотків.

– Чому Ви відстоюєте саме автокефальний шлях розбудови Церкви, в той час як Ваші опоненти наголошують на необхідності церковного єднання?

– Щоб відповісти на це питання, треба звернутися до вчення про Церкву, як воно сповідується у православ’ї. Ми сповідуємо, що Церква – Тіло Христове. Містичне, тобто таємниче, невидиме, Глава якого – Господь Ісус Христос, а всі ми, віруючі християни, – члени цього Тіла. Ця Церква – єдина, бо єдиний її Глава. І свята вона тому, що Христос Бог є святим. Але разом з тим Церква поділена, бо частина Церкви складається з живих людей, а частина – з померлих. Проте смерть не розриває духовної єдності у Христі, хоча померлі й відійшли від життя нашого світу.

 

День Святої Трійці, П’ятдесятниці в храмі

СМК собор - Новини

Свято Дня Святої Трійці (Зішестя Духу Святого, П’ятдесятниці) в Свято-Михайлівському кафедральному соборі розпочалося увечері 11 червня 2011 р.Б. Всенічним Бдінням. А в неділю 12 червня відбулися 2 святкові Божественні Літургії  з освяченням зеленого зілля та квітів.

Зі святом, дорогі брати і сестри,

з днем народження Христової Церкви!

Dim lights

Останнє оновлення (Понеділок, 13 червня 2011, 14:03)

 

ЗІШЕСТЯ СВЯТОГО ДУХА НА АПОСТОЛІВ

Душекорисні речі - Свята


Зішестя Святого Духа на апостолів

Греція, між 1790-1840.


Після вознесіння Ісуса Христа настав десятий день. Це був п'ятдесятий день після Воскресіння Христового. У євреїв тоді було велике свято П'ятдесятниці в пам'ять Синайського законодавства. Всі апостоли, разом з Божою Матір'ю та з іншими учениками Христовими та з іншими віруючими, разом знаходились в одній світлиці в Єрусалимі. Була третя година дня за єврейським часом, тобто за нашим – дев'ята година ранку. Раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив весь дім, де знаходились ученики Христові. І з'явилися вогненні язики і спочили (зупинилися) по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і стали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали. Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, на знак того, що Він дав здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; зійшов же у вигляді вогню на знак того, що має силу спалювати гріхи й очищати, освячувати й зігрівати душі. 

З нагоди свята П'ятдесятниці в Єрусалимі в цей час було багато юдеїв, які прийшли з різних країн. Почувши шум, величезний натовп народу зібрався біля дому, де були ученики Христові. Усі в народі дивувались і запитували одне одного: "Чи не всі вони галилеяни? Як же кожен з нас чує свою мову, в якій народився? Як вони можуть розмовляти нашими мовами про великі діла Божі?" І дивувалися, і не могли зрозуміти, що це значить. А інші, глузуючи, казали: "Вони напилися вина".

Тоді апостол Петро, вставши разом з іншими одинадцятьма апостолами, сказав, що вони не п'яні, але що на них зійшов Дух Святий, як це і було провіщено пророком Іоілем, і що Ісус Христос, Якого юдеї розіп'яли, воскрес із мертвих, вознісся на небо і вилив на них Святого Духа. Закінчуючи проповідь про Ісуса Христа, апостол Петро сказав: "Отже, твердо знай, увесь народе ізраїльський, що Бог послав Спасителем і Христом Цього Ісуса, Якого ви розіп'яли".

Проповідь Петра так подіяла на слухачів, що багато хто увірував в Ісуса Христа. Вони стали запитувати Петра й інших апостолів: "Що нам робити, мужі браття?"

Останнє оновлення (Неділя, 12 червня 2011, 14:33)

 

Готується до виходу новий православний молитовник

СМК собор - Новини

У розділі Безкоштовні матеріали з'явився новий православний молитовник, який готується до виходу у світ. Зміст молитовника значно розширений, він містить нові родинні молитви, молитви за призначенням, благословіння, а також як підготуватися до Таїнства Сповіді та правило до Святого Причастя, канони та акафісти. Повний зміст молитовника наведено нижче.

Останнє оновлення (П'ятниця, 10 червня 2011, 16:42)

 
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ