feed-image
Українська

Про Велику Агіасму

Душекорисні речі - Свята

Що ми знаємо про хрещенську воду?

агіа́сма (грецьк. Αγίασμα — святиня); Велика Агіасма; хрещенська вода; богоявленська вода — вода, освячена напередодні та в саме свято Богоявлення, Хрещення Господнього. Великою Агіасмою називають її тому, що над нею звершують чин великого водосвяття з особливими молитвами, які розкривають усю глибину та сенс освячення води. Уперше воду освятив Сам Господь Ісус Христос, увійшовши в річку Йордан у день Свого Богоявлення. Відтоді, схиляючись на молитви Церкви, Господь з року в рік звершує це богоявленське чудо: на воду сходить Його благословення і благодать Святого Животворчого Духа, щоб освятити водну природу та зробити її джерелом освячення для людини. Тому хрещенська вода має такі надзвичайні властивості: не псується роками, зціляє недуги, благодатно просвітлює людину. Окроплення святою водою страшить і відганяє демонів. Цю святиню зберігають біля ікон та споживають натщесерце.

Останнє оновлення (Вівторок, 18 січня 2011, 19:26)

 

Святитель Василій Великий – Отець і учитель Церкви Христової

Душекорисні речі - Свята

Зображення Василя Великого Феофаном Греком, 1405р.

Святитель Василій Великий – архиєпископ Кесарії Кападокійської в Малій Азії, один з найвеличніших богословів Церкви. Перу Василія Великого належать тлумачення Святого Письма, трактат про Святого Духа, послання, проповіді та правила чернечого життя. Він зробив багато для встановлення чину літургії, уклав численні молитви. Церква вшановує його як борця за чистоту віри, великого святителя і богослова, називає “вселенським учителем”.Святитель Василій Великий народився близько 329-го року в місті Кесарії, адміністративному центрі Кападокії, в багатому і знатному роді, з якого походили кілька зарахованих до лику святих праведників.

Початковий рівень виховання майбутній ієрарх отримав в середовищі благочестивих і аскетично налаштованих жінок своєї родини. Для продовження освіти св. Василій відправився до Афін. Тут він провів чотири роки. В Афінах у Василія Великого зав'язалася тісна дружба з Григорієм Богословом. За словами останнього, вони стали один для одного товаришами і “співтрапезниками”,“маючи одну мету”. Як говорив Григорій Богослов: “Ми невпинно зростали в любові один до другого… Нам відомі були дві дороги: одна – до наших священних храмів, інша – до наставників наук зовнішніх”. Ще в Афінах друзі дали один одному слово спільно вести життя християнських подвижників.

У 355 році Василій Великий охрестився і через два роки здійснив подорож до християнського Близького Сходу по великих православних святинях і подвижниках. Відомі аскети вразили його настільки, що після повернення до дому в Кападокію він вирішив їх наслідувати. Роздавши більшу частину майна бідним, св. Василій організував групу людей, що прагнули чернечого служіння, у мальовничій місцевості на березі річки Іриси. Там вони проживали за строгим уставом. Своїм прикладом і проповіддю святитель Василій Великий сприяв духовному вдосконаленню християн своєї батьківщини і багато віруючих приходили до нього. Утворювалися чоловічі та жіночі монастирі, в яких Василій Великий вводив змішану форму чернечого життя: молитва чергувалася з фізичною працею, при чому допускалися тільки такі ремесла, які не порушували духовної зібраності і простоти чернечого життя.

У 360 році Василій, будучи ще тільки читцем, був присутній на Константинопольському соборі, а в 364 був поставлений у священики в Кесарії. Він проповідував двічі на день і вів боротьбу з ворогами православ'я.

Св. Григорій Богослов описує зовнішність Василія Великого: струнку фігуру, довгу русяву бороду, повільну ходу, відсутність поспішності в рухах і розмові, внутрішню зосередженість. Все в ньому викликало повагу, перед ним схилялися навіть його противники.

У 370 році св. Василій був зведений на Кесарійську єпископську кафедру. Йому були підпорядковані 50 єпископів 11 провінцій. Серед постійних небезпек св. Василій підтримував православних, утверджував їх віру, закликаючи до мужності і терпіння. Він писав численні листи до Церков, єпископам, кліру, приватним особам. Його боротьба з єретиками викликала неприязнь і всілякі підступи аріан.

Імператор Валент, рішучий прихильник аріан, який нещадно відправляв у вигнання неугодних йому єпископів і насаджував аріанство в інших малоазійських провінціях, з'явився в Каппадокію з тією ж метою. Він послав до Василія префекта Модеста, щоб переконати святителя приєднатися до аріанського вчення. Модест погрожував йому розоренням, вигнанням, тортурами і навіть смертю. Св. Григорій Богослов передає відповідь Василія Великого: “Ти мені погрожуєш конфіскацією майна, але воно нічого не означає для людини, яка нічого не має, якщо ти не бажаєш отримати цієї скромної одяжі і кілька книг, які складають весь мій стан. Вигнання? – але я його не знаю, так як не обмежений простором. Якщо та земля, на якій я зараз стою, не належить мені, то вся земля належить Богові, Якого я тимчасовий гість. Муки? – але вони не мають сили для моєї плоті, крім хіба першого удару, в якому ти вільний. Смерть? – але вона для мене буде порятунком, так як скоріше приведе мене до Бога, для Якого я живу, і до Якого поспішаю прийти … Скажи імператору, що ні насильства, ні переконання не змусять мене прийняти неправильне вчення”.

Модест був вражений цими словами. Доповівши Валентові про св. Василія, префект додав: “Переможені ми цим настоятелем Церкви”. Ту ж твердість Василій Великий виявив і перед обличчям самого імператора і своєю поведінкою та стійкістю справив на Валента таке враження, що він не підтримав аріан, які вимагали заслання Василія.

Святий Василій підготував скликання Другого Вселенського Собору, але не дожив до нього. Він помер 1 січня 379 року у віці 49 років. Незадовго перед смертю він благословив св. Григорія Богослова на прийняття Константинопольської кафедри.

Святий Василій – ревний творець живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні святої віри. Святий Василій – це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке, вогненне, поривисте. Оповідає святий Єфрем Сирін, який прийшов до Кесарії відвідати святого Василія і зайшов до церкви, де якраз той проповідував, і побачив білого голуба на рамені святого Василія. І тоді святий Єфрем вигукнув: “Великий Ти, Боже, у своїй правді. Василій Великий – це вогненний стовп і його устами говорить Святий Дух”.

За своє коротке життя святитель Василій Великий залишив нам велику богословську спадщину: дев'ять бесід на Шестиднев, 16 бесід на псалми, п'ять книг на захист православного вчення про Святу Трійцю, 24 бесіди на різні богословські теми, сім аскетичних трактатів, чернечі правила, подвижницький статут, дві книги про Хрещення, книгу про Святого Духа, кілька проповідей та 366 листів різним особам.

За свої заслуги перед Православною Церквою святитель Василій названий Великим і прославляється, як “слава і окраса Церкви”, “світило і око всесвіту”, “вчитель догматів”, “палата вченості”. Святитель Василій Великий є небесним покровителем просвітителя Руської Землі – святого рівноапостольного великого князя Володимира, названого в Хрещенні Василієм. Святий князь Володимир глибоко шанував свого Небесного Покровителя і на Його честь побудував на Русі багато храмів.

Святитель Василій Великий, поряд зі святителем Миколаєм Чудотворцем, здавна користувався особливим шануванням у середовищі українського народу. Частка мощів святителя Василія сьогодні перебуває у Почаївській Лаврі. Чесна глава святителя благоговійно зберігається в Лаврі святого Афанасія на Афоні, а правиця його – у вівтарі храму Воскресіння Христового у Єрусалимі.

Андрій Нестер

cerkva.info

Останнє оновлення (П'ятниця, 14 січня 2011, 23:23)

 

Вертепи на Різдво Христове

СМК собор - Духовна дитяча недільна школа

На Різдво Христове Духовна недільна школа 1-2 ступенів та фолькльорно-етнографічний гурт "Джерельце" подарували для парафіян Свято-Михайлівського кафедрального собору чудові вертепи. Діти старанно й завзято  підготувалися до  очікуваних свят. Їхні виступи принесли велику духовну радість присутнім дорослим, які колядували разом із дітьми. Щиро дякуємо вчителям Світлані Холод, Надії Юшкевич, Ангеліні Нестеровій, Христині Опанасюк-Матвієнко, Ірині Іващенко, Валентині Булькевич, Олені Палій та усім дітям за отриману насолоду, можливість пригадати себе колядниками й полинути до чарівного світу української народної колядки.

Христос народився! Славімо Його!

Вертепи на Різдво Христове, 2011

Dim lights

Dim lights

Dim lights


Останнє оновлення (Понеділок, 10 січня 2011, 16:16)

 

Про план знищення Київського Патріархату

СМК собор - Новини

Заява Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
для засобів масової інформації.


Напередодні святкових днів не хотілося б говорити про прикрі речі, але стрімкий розвиток подій та посилення тиску на Київський Патріархат примушують це робити.

З відповідальністю заявляю – в Україні є намагання реалізувати масштабний план з розвалу та знищення Київського Патріархату.

Цей план створений у Москві та запропонований Московським патріархом Кирилом і його підлеглими для реалізації в Україні. Головна роль у цьому плані відведена органам державної влади.

Реалізація цього плану розпочалася ще під час підготовки до цьогорічного літнього візиту патріарха Кирила в Україну. Найближчий помічник патріарха, митрополит Іларіон (Алфєєв) навесні ц.р. відвідав ряд областей України, де перевіряв ситуацію та шукав тих, кого можна було би виманити з Київського Патріархату. За його власним зізнанням, він намагався схилити до зради покійного митрополита Львівського Андрія, але цей план провалився.

Ще влітку ц.р. до Київської патріархії почали надходити перші повідомлення про те, що через чиновників на рівні району і нижче, а також через спонсорів громад на священиків та парафії починається тиск з метою змусити їх перейти в Московський Патріархат. За минулі місяці ця робота лише посилилася – в окремих єпархіях до 70% священиків пройшли через подібні «співбесіди».

Як це не прикро говорити, але до всіх цих подій прямо причетні представники органів місцевої влади, а одночасність і скоординованість дій свідчить про те, що вони мають підтримку і зі столичних кабінетів.

На Донеччині обласна адміністрація тисне на сільську раду в с. Кам’янка Тельманівського району з метою змусити її передати старовинний храм Вознесіння Господнього у користування щойно створеної громади Московського Патріархату.

На Київщині обласна влада таємно, але терміново (за два тижні) ще у жовтні місяці зареєструвала за сфальсифікованими протоколами зміни до статутів трьох парафій Київського Патріархату – в м. Макарів, в селах Ясногородка та Маковище Макарівського району. Про те, що їхні громади вже два місяці, як в Московському Патріархаті, члени громад довідалися лише 26 грудня. Як вже з’ясувалося, з тих, чиї підписи стоять під протоколом з Макарова, щонайменше троє чоловік про цей документ нічого не знають, що робить його недійсним. В Ясногородці також ні священик, ні парафіяни нічого не знали ані про «збори», ані про те, що їх вже переведено в Московський Патріархат.

У стані підготовки знаходилася і реєстрація змін до статуту парафії в с. Ріжки. Лише вчасне виявлення парафіянами шахрайства з боку колишнього настоятеля допомогло зупинити процес реєстрації змін, адже вся парафія одноголосно проти того, щоби переходити в Московський Патріархат. Зараз колишній настоятель та невідомі особи погрожують по телефону парафіянам і новопризначеному священику розправою за їхню вірність рідній Церкві.

Широкого розголосу набула також ситуація зі столичними кладовищами.

У всіх цих випадках ми бачимо, що представники влади швидко, злагоджено і оперативно діють на користь Московського Патріархату, а коли йдеться про захист інтересів Київського Патріархату, ми чуємо про «вивчення, розгляд», тощо – затягується час та шукаються відмовки.

Зараз не можна сказати, коли і де виникне наступний конфлікт. Але якщо реалізація московського плану не припиниться – конфлікти будуть виникати й надалі.

Через адміністративні та податкові важелі триватиме тиск на спонсорів, які допомагають парафіям Київського Патріархату.

Будуть шукати нестійких і зрадників з числа духовенства Київського Патріархату, пропонуватимуть їм гроші та іншу допомогу – діятимуть так, як синедріон шукав зрадників серед учеників Христа, щоби схопити Його таємно.

Після візиту на інавгурацію Президента В. Януковича патріарх Кирил заявив, що «мода на розкол проходить, розкольники повертатимуться в канонічну Церкву». За час, що минув, промосковські сили змогли знайти в Київському Патріархаті лише кілька зрадників. Тому їм треба до чергового літнього візиту назбирати якнайбільше підтверджень слів Кирила – для цього і задіяний весь московський церковний і політичний вплив на українську владу.

Переконаний – подальша реалізація московського плану загрожує українському суспільству сильним збуренням. Ми ж бажаємо українському народу миру та злагоди. Проте досі на всі наші звернення до влади ми не чуємо нічого, окрім заочних запевнень про «рівне ставлення до всіх конфесій», яке на практиці обертається всебічним сприянням Московському Патріархату та тиском на Київський Патріархат.

Раніше руками влади Москва вже намагалася знищити Київський Патріархат. Кульмінацією цього стали події «кривавого вівторка» 18 липня 1995 р. – побиття міліцією на Софійському майдані процесії з тілом спочилого Патріарха Володимира (Романюка). Наша Церква пройшла це випробування і лише зміцніла після нього, бо навколо неї згуртувалися всі патріотичні сили. Не хотілося б, щоби нинішня влада, як влада тодішня, зрозуміла помилковість своїх дій щодо Київського Патріархату лише після того, як станеться щось, подібне до «кривавого вівторка».

Ми не боїмося нових гонінь на Київський Патріархат – слабкі та невірні можуть від нас відпасти, але, як і під час всяких гонінь, дух і сила віри правдивих синів та дочок Церкви лише зміцниться. Проте ми не хочемо, щоби через нав’язані ззовні плани руйнувалася наша держава.

Закликаю всіх парафіян бути пильними – не допускати, щоби без вашої волі та відома приймалися зміни та доповнення до парафіяльних статутів, якими вашу парафію можуть перевести в Московський Патріархат.

Закликаю суспільство та міжнародну громадськість звернути увагу на порушення прав віруючих Київського Патріархату та на посилення тиску на нашу Церкву. Ваш голос має піднятися на захист правди!

Закликаю журналістів слідкувати за подіями у релігійному житті та висвітлювати їх правдиво і об’єктивно.

І наполегливо закликаю владу і особисто Главу держави – час розпочати справжній і плідний діалог. Інакше Україна ризикує повернутися до силової міжконфесійної боротьби початку 90-х років.

Сподіваюся, що у новому, 2011 році стануться зміни на краще.

Вітаю всіх з наступаючим Різдвом Христовим, яке вселяє в нас впевненість у тому, що добро і правда завжди переможуть зло! Закликаю на весь український народ Боже благословення!

ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України
30 грудня 2010 р.

джерело: cerkva.info

Останнє оновлення (П'ятниця, 31 грудня 2010, 20:01)

 

Свято Миколая в храмі

СМК собор - Духовна дитяча недільна школа

 

 

Напередодні свята Миколая у суботу та неділю 18-19 грудня 2010 р.Б. в Свято-Михайлівському кафедральному соборі на Божественну літургію, таїнство Сповіді і Святого Причастя прийшли понад 250 дітей Духовної недільної школи 1 ст. По закінченню літургії відбулося привітання дітей колективом "Джерельце" під керівництвом А.І.Нестерової. Після співів та народних забавлянок на закінчення свята навіть встиг прибути Святий Миколай і привітати теплим словом і подарунками наших любих діточок. Всі присутні  отримали величезну насолоду від події. Потішені учасники поділилися радістю свята з рідними і близькими.

Останнє оновлення (Середа, 27 квітня 2011, 14:07)

 

Ой хто, хто Миколая любить

Душекорисні речі - Свята

 

Древніх відомостей про життя Святого Миколая збереглося небагато. Одними з джерел є перекази Святого Андрія Критського (VII ст.) та монаха-студита Іоана з Константинополя (V ст.).

Згідно різних переказів Миколай народився 270-286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія), на той час це був елліністичний регіон.

За переказами його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами, котрі охрестили сина відразу після його народження, що було рідкістю на той час. Змалку Миколай був дуже релігійним та вирішив присвятити своє життя богослужінню. Достеменно відомо, що будучи вченим юнаком, Миколай переселяється до Мири, де продовжує навчання, а його вуйко-єпископ висвячує ще молодого Миколая на священика.

Оскільки Святий Миколай вважається покровителем моряків, існує версія, що він також був мореплавцем або рибалкою, але ймовірніше, що його родина мала певне відношення до рибальства. По смерті батьків сину залишається великий спадок, він вирішує роздарувати майно потребуючим і здійснює цей задум протягом тривалого часу.

Роки ранньої душпастирської діяльності Миколая приходять на час сумісного правління двох римських імператорів Діоклетіана (правління 284—305) та Максиміана (правління 286—305), що й дозволяє приблизно оцінити вік Миколая. У 303 р. Діоклетіан виголошує право на переслідування християн. Після абдикації обох імераторів 1 травня 305 р. політика по відношенню до християн у двох частинах імперії була різною. В той час як у західній частині імператор Констанцій Хлор (правління 305—306) не допускає до кривавого переслідування християн, у східній частині імператор Галерій (правління 305—311) продовжує політику Діоклетіана аж до кінця свого правління і відмінив це рішення лише помираючи. Цей час з 303 по 311 рр. був найдовшим періодом переслідування християн у Римськїй імперії.


По смерті Галерія його наступник та одночасний з ним правитель Ліциній (правління 307—324) був терпимим до християнства. В результаті чого зростає чисельність послідовників християнської віри, а разом з цим і кількість єпископів, котрі керували громадою віруючих, мали значний соціальний та політичний вплив, а також багатства. Нерідко вони очолювали відповідні міста. Вірогідно у цей час Святий Миколай здобув посаду єпископа Мирійського. Для чого, згідно тогочасних традицій, його мали поважати та любити у тій місцевості, що звичайно було результатом доброчинності. Як і для інших єпископів того часу, популярність Миколая була запорукою його позиції та впливу.

Багато років св. Миколай був єпископом у Мирі. Згадані вище Св. Андрій Критський та монах Іоан зі студійського монастиря (Константинополь) стверджують, що він брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 р. у Нікеї, під час якого вдарив по щоці свого опонента Арія. Через що був заарештований, але до закінчення собору звільнений та оправданий. Серед підписів Символу віри його ім'я не значиться, проте список збережено не повністю.

Помер приблизно у 345 році. День смерті Святого Миколая відзначають як день Святого Миколая, або просто Миколая щороку 6 грудня за новим стилем (церкви, що користуються Григоріанським календарем) та 19 грудня за новим стилем (церкви, що користуються Юліанським календарем).

Діяння Миколая стали причиною появи багатьох історій, завдяки яким він з часом став одним з найважливіших святих.

Один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. І, оскільки, відповідно до тамтешніх звичаїв, вони не зможуть вийти заміж, батько збирався відправити їх займатись проституцією. Дізнавшись про це, Миколай, на той час ще не єпископ, вирішує скористатись батьківським спадком, щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно, у кімнату де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з дочок.

Існує дві версії щодо ночей коли Миколай закидав золото. По одній — це відбувалось протягом трьох ночей підряд, за іншою — оскільки доньки були на рік молодша одна одної, то Миколай щороку, у ніч напередодні повноліття дівчини, приходив до хатини і залишав свій подарунок.

Знову ж таки, існує дві версії щодо закінчення історії. За однією: у третю ніч батькові сестер вдається викрити особу свого добродія і він сердечно дякує Миколаю за вчинене. На що Миколай заперечує та відмовляє, щоб старий дякував Богові, оскільки все від нього. За іншою: Миколай дізнається про задум батька викрити його і на третю ніч він вкидає золото не у вікно, а через комин будинку.

Цій історії відповідає часте зображення Св. Миколая на образах з трьома яблуками або трьома золотими кулями.

Саме завдяки цій історії засновано традицію анонімних подарунків на Миколая, особливо бідним та дітям.

Розповідають, що будучи іще немовлям Миколай був настільки побожним, що у дні посту (середу та п'ятницю) сосав материнське молоко лише один раз на день. А коли його уперше віднесли до купелі він встав на ноги і сам стояв.

В XI столітті грецька імперія переживала важкий час. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбивали їх жителів, і супроводжували свої жорстокості зневагою святих храмів, мощей, ікон і книг. Мусульмани робили замах знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом.

Осквернення святинь обурювало не тільки східних, але й західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.

8 травня кораблі повернулися до Барі і скоро радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Через рік була побудована церква на честь святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

У Маларському соборі (10-15.09.1089 р.), скликаному Римським папою Урбаном II з метою примирення церков брала участь і делегація Київської православної митрополії, яку благословив Митрополит Київський і всієї Руси Іоан ІІI. Члени цієї місії були у м. Барі на освячені перенесеної гробниці св. Миколая.

Культ святого Миколая починає рости від того часу, коли імператор Юстиніан І (527—565) збудував на його честь церкву у Царгороді. Візантійський імператор Мануїл Комнін (1143—1181) державним законом приписав святкувати день Св. Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світі. Найстаріший життєпис св. Миколая походить з 9-го століття.

На Заході папа Римський Миколай I (858—867) — перший папа з цим іменем — близько 860-го року збудував у Римі церкву св. Миколая. До Німеччини його культ привезла візантійська княжна Феофано, дружина короля Оттона ІІ (973—983). Латинська Церква також святкує св. Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії бл. 400 церков, присвячених Св. Миколаєві.

На Українські землі культ св. Миколая приходить разом із християнством. В Уставі київського митрополита Георгія (1072 р.), в 9-му правилі згадується, що у день пам'яті Св. Миколая відбувалося причастя. Найстаршою спорудою, присвяченою Св. Миколаєві на наших землях вважається ротонда в Перемишлі, що датується 10-м сторіччям. В другій пол. 11-го століття у Києві на Аскольдовій могилі боярином Ольмою була збудована церква св. Миколая. На Галицьких землях однією з найстаріших є церква св. Миколая у Львові, що походить з 13-го століття.

Пісні про св. Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, найпопулярнішою з яких є «Ой хто, хто Миколая любить».

«Снігом, снігом та льодами
Гей здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай!…».

Свято Св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Св. Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей на західній Україні встановилася традиція писати Св. Миколаєві листа, у якому дитина вказує що хорошого та поганого вона вчинила протягом року і просити про подарунки. Такого листа, як правило, адресується до «Канцелярії Св. Миколая». Завдяки місцевим ентузіастам, деякий час у Львові функціонувала така віртуальна канцелярія.

За традицією, старші господарі села на свято збиралися щоб зварити пшеничного пива. Влаштовувалася гостина, після якої всі весело з піснями їздили на санях довкола села.

На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди. На всій території України влаштовували заздоровні обіди на честь Миколая Чудотворця з приготуванням ритуального пива й медів. На Поділлі цього дня чекали «полазника» — чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя протягом року. Але раніше через подвір'я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!». На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

У місті Мірра (сьогодні — Демре), на подвір'ї церкви, де Св. Миколай колись служив, встановлено пам'ятник, де він зображений обступленим дітьми. Також в місті, неподалік церкви, де він був похований і де досі зберігся його гріб, стоїть пам'ятник Санта-Клаусу.

джерело: cerkva.info

 

Введення у Храм Пресвятої Богородиці

Душекорисні речі - Свята

 

У спасительні дні, що передують святу Різдва Господа нашого Ісуса Христа, хочеться більш щиро вознести молитви до Преблагословенної, Котра є Джерелом нашої радості і спасіння, Котра послужила великій Тайні Боговтілення. 

В акафісному піснеспіві Церква символічно називає Богоматір Зорею, яка провістила Сонце, тобто нашого Спасителя, Променем розумного Сонця, Світилом незаходимого Світла, оскільки Божа Матір просвіщає нас світлом Свого Сина, просвіщає усіма шляхами і засобами. Згадаємо про один з них — святий храм.

У житті Приснодіви Марії храм Божий був невід’ємною частиною великого приготування до Богоматеринства. Коли Пресвятій було три роки, батьки, праведні Іоаким і Анна, виконуючи дану Богові обітницю, привели отроковицю у Храм. Там Діву Марію зустрів первосвященик Захарія. Виконуючи веління Боже, він увів Її у Святая Святих, місце, куди раз на рік міг входити лише первосвященик. У храмі Богоотроковиця перебувала в спілкуванні з Ангелами, там же було виткано ту Божественну тканину, котрою належало огорнути Господа.

У тому святому місці Пречиста Діва віддалилася від гріховної скверни і наблизилася до ангельського світу заради заспокоєння в Бозі. Тому введення Діви Марії у храм є образом іночеського посвячення, прийняття ангельського образу. Через деякий час Первоінокиня перевершить цей ангельський образ, бо Вона стане Богоматір’ю, «чеснішою Херувимів і славнішою без порівняння Серафимів».

Тож тільки святий храм гідний був стати Її оселею. Пречиста Діва освятила Собою образ іночеського предстояння перед Богом. Старозавітний храм був єдиним богоносним місцем на землі, як «скінія присутності Божої», як дім Божий. Тут людина зустрічалася з Господом. Слава Божа наповнювала скінію і храм Соломонів. Святая Святих містила ковчег Завіту, огорнений крилами Херувимів, де чути було голос Божий (Числа 7, 89). Водночас старозавітній храм був прообразом грядущого богоявління у світ. Істинним місцем богопоселення, храмом Божим мала стати сама людина. І ним стала Діва Марія — вмістила Невмістимого.

Сама ж Богородиця є храмом у Храмі, його істинна Святая Святих, одухотворений Божий ківот. Поява Діви Марії у храмі знаменувала собою межу обох Завітів, Старого й Нового. Вона завершила перший і відкрила другий. В особі Пресвятої Богородиці знаходиться таке місце на землі, куди може прихилитися небо.

Але, роздумуючи про небесне, не будемо забувати і про земне. Пріснодіва була і є людиною, і Її служіння також було людським.

Пренебесна висота досягалася Дівою Марією жертовним шляхом. Його вказав для усіх нас Божий Син. Пріснодіва пройшла цей жертовний шлях: спочатку батьки принесли в жертву Богу Пречисту Діву, а потім уже Сама Богоотроковиця принесла власну жертву — дочірню любов до Храму, Свою чистоту і непорочність.

Введенням у храм Богородиця закликає і нас усіх прийти до цієї святині. Як і Вона, ми повинні приносити в жертву свою молитву і любов.

Багато дів супроводжували Божу Матір у священну оселю — Божий храм. До цієї процесії, яку очолила Преблагословенна Діва, приєднуються у віках всі християни, бо християнське життя — це і є безперервний рух до храму і через храм — в Небесний Єрусалим.


Джерело: Всеукраїнський журнал "Мгарський колокол"

Останнє оновлення (Субота, 04 грудня 2010, 09:29)

 

Свято Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних сил безплотних

СМК собор - Новини

 

21 листопада 2010 р.Б. в день Архистратига Божого Михаїла і всіх сил безплотних в Свято-Михайлівському кафедральному соборі велике храмове свято. Напередодні свята відбулося всенічне бдіння, яке очолював гість Преосвященнійший владика Єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло. В неділю святкову Божественну Літургію відправляли Високопреосвященнійший  Архієпископ Житомирський та Овруцький Ізяслав, Преосвященнійший  Єпископ Кіровоградський і Голованівський Марк, Преосвященнійший  Єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло в співслужінні священників собору та з парафій.

Зібралася велика кількість гостей та прихожан. Храм ледве вміщував усіх бажаючих. До причастя підійшли багато дітей дошкільного віку, діти недільної школи, дорослі. З привітанням та духовною піснею виступили діти недільної школи під керівництвом А.І.Нестерової. Після Літургії відбувся хресний хід. Свято вдалося на славу. На славу Божу!

Усі фото

Останнє оновлення (Неділя, 05 грудня 2010, 09:47)

 

Покрова Божої Матері

Душекорисні речі - Свята

 

Трапляється іноді, що життя дає нам спостерігати, як сьогодення перекликається із старовиною, дивним чином повертаючи нас мислено у часи, які ми залишили далеко в минулому або уявно роблячи нас очевидцями подій, про які ми лише чули чи прочитали. Історичні документи Михайлівського Золотоверхого монастиря свідчать, що до найголовнішої святині обителі — мощів святої великомучениці Варвари постійно приходила величезна кількість паломників: черга бажаючих прикластися до мощів заповнювала не тільки храм, але й площу далеко перед собором та не зменшувалася довгий час. Подібне явище переживає в наш час золотоверха святиня тоді, коли посеред храму на прикрашеному пишними квітами аналої виставляється для загального огляду та шанування ікона Пресвятої Богородиці Діви Марії, Яка тримає у своїх руках розпростертий омофор. Покрова Божої Матері… За десять років існування відродженого Михайлівського Золотоверхого собору особливе шанування Богородиці саме у цей день стало вже постійною традицією. Поряд із величним святом Воскресіння Христового, храмовим празником монастиря — Собор архістратига Михаїла та всіх небесних безплотних сил — святкування Покрови приносить ще один врочистий день в життя обителі, коли храм зранку і до закінчення вечірньої служби наповнений прихожанами.

Свято Покрови має давню історію. Будь-який опис події, що складає головний зміст свята (а треба сказати, що різні джерела розповідають про неї з деякими відмінностями) пов’язаний із Константинополем та з іменами преподобного Андрія Юродивого і його учня Епіфанія. Початок Х ст. в історії Візантії позначений нападами ворогів на країну. У 903 р. під час облоги Константинополя міщани молилися у Влахернській церкві, благаючи заступництва Богоматері перед лицем страшної неминучої небезпеки. У тому храмі зберігалися риза, покривало на голову (мафорій) і частина пояса Пречистої Діви Марії, перенесені сюди з Палестини у V столітті.

Останнє оновлення (Субота, 16 жовтня 2010, 17:34)

 

Паломницька поїздка до Чернівців

СМК собор - Духовна молодіжна недільна школа

У суботу, 2 жовтня 2010 року, відбулася паломницька поїздка членів Молодіжного духовно-просвітницького центру до Чернівців. Житомирян зустріли представники чернівецької православної молоді, які поділилися змістовними знаннями про своє чудове місто та провели екскурсії у православних храмах. Молодь побувала у визначних місцях міста, познайомилася з архітектурною та історичною спадщиною Чернівців.


Останнє оновлення (Середа, 06 жовтня 2010, 16:21)

 
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ