Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Ми часто чуємо і говоримо про Великий піст як про особливий час у  житті Церкви: час більш тривалої молитви, обмеженні себе у всіх сферах життя, час уважного ставлення до свого духовного стану.

Щоб провести Великий піст з Господом і Його учнями, а не перетворити його на півтора місяці важкої і безглуздої дієти, рекомендуємо дотримуватися декількох важливих правил.

У неділю ввечері першої седмиці Великого посту, 5 березня, Преосвященніший єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій очолив Велику вечірню з акафістом Страстям Христовим у Михайлівському кафедральному соборі м. Житомира.

Владиці співслужили настоятель собору, протоієрей Богдан Бойко, ієрей Павло Ядчишин, виконуючий обов’язки секретаря Житомирської єпархії, соборне духовенство.

У неділю, 5 березня, Свята Православна Церква молитовно вшановує преподобного Льва, єпископа Катанського (бл. 780), преподобного Агафона, чудотворця Печерського, в Дальніх печерах (XIII-XIV), благовірного князя Київського Ярослава Мудрого (1054).У неділю першої седмиці Великого посту відзначається Торжество Православ’я. Мовою оригіналу свято має назву «Κυριάκε τής Ορθοδοξιας», що у дослівному перекладі означає «владування правомислія». Воно було встановлене в IX ст., у пам’ять остаточної перемоги над ворогами православ’я – іконоборцями.

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні Православна Церква святкує Торжество Православ’я. У чому полягає суть цього свята? Торжество Православ’я - це не тільки перемога над іконоборцями. Бо перед цим йшла жорстока боротьба всередині Церкви: шанувати ікони чи ні, ідоли це чи образ Божий? У результаті цієї боротьби Церква перемогла єретиків іконоборців.

Торжество Православ’я означає перемогу Церкви над усіма єресями, які виникли з 1-го до 8-го століття. Якщо Церква перемогла всі єресі і називається Православною Церквою, тому що правильно славить Бога, то в чому суть православ’я, чим воно відрізніться від католицизму, від різних напрямків протестантів?

Епоха іконоборчих суперечок, що потрясали християнський світ у VIII – IX століттях, залишила незабутній слід в історії Церкви. Саме  в цей час в Візантійській імперії набули розповсюдження дивні форми шанування священних зображень, які межували з ідолопоклонством. Так, наприклад деякі «благочестиві» священики здирали фарбу з ікон і підмішували її в причастя, вважаючи тим самим, що причащаються того, хто зображений на іконі. Бували також випадки, коли  віруючі починали відноситися до ікон, як до живих, брали їх в поручителі при хрещенні, при пострижені в чернецтво, відповідачами і свідками на суді. Разом з цим візантійська шляхта вдавалася до інших крайнощів. Так, при імператорському дворі до моди увійшли наряди, прикрашені зображенням святих, ангелів і навіть Христа і Богородиці.

У п‘ятницю першої седмиці Великого посту, 3 березня 2017 року, Преосвященніший єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій звершив Божественну Літургію Ранішеосвячених Дарів у Михайлівському кафедральному соборі м. Житомира. Владиці співслужили настоятель собору, протоієрей Богдан Бойко, виконуючий обов'язки секретаря Житомирської єпархії ієрей Павло Ядчишин, духовенство собору та єпархії.