У Православній церкві упродовж Великого посту встановлено 3 поминальні суботи. 2 квітня 2011 р.Б. завершилася остання третя панахида над спочилими від віку.

В неділю ввечері клір Свято-Михайлівського кафедрального собору відслужив чин Пасії з читанням Святого Євангеліє. На завершення чину до прихожан із повчальним словом звернувся о.Валерій Корзун.

27 березня 2011 року, у третю неділю Великого посту Православна Церква вшановує пам’ять прп. Венедикта (543), свт. Феогноста, митр. Київського і всієї Руси (1353), блгв. вел. кн. Ростислава-Михаїла (1167), свт. Євсхимона, спов., єп. Лампсакійського (ІХ) та Феодорівської ікони Божої Матері (1613).

Напередодні, 26 березня, у суботу ввечері, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відслужив Всенічне Бдіння у Свято-Володимирському кафедральному соборі, а в неділю – Божественну Літургію. Його Святості співслужило соборне духовенство.

Після прочитання Євангелія Святійший Владика виголосив проповідь:
«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри! Хто з нас не схоче йти за нашим Спасителем і Господом? У цьому полягає сама віра наша, що ми йдемо за Ним, як за джерелом істини і Самою Істиною; в цьому полягає вся наша моральність, що ми йдемо за Ним, як за взірцем святості і Самою Святістю; в цьому полягає вся наша надія, що ми йдемо за Ним, як за Подателем вічного життя і Самим вічним Життям.

Від віри в Христа, від слідування за Ним ми чекаємо всього. Тому для кожного з нас важливо знати, чого вимагає від нас це слідування, в чому воно полягає; хто справді йде за Христом і дійде до мети, а хто не йде за Ним, хоч і гадає, що йде.

Ісус Христос говорить: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8, 34). В цих словах викладені три умови, що їх треба виконувати кожному, хто хоче бути Христовим. По-перше, треба зректися себе, по-друге, взяти хрест свій, і, нарешті, треба йти за Христом. Ось – сходи до вічного життя, інших нема і бути не може; ось сходинки на цих сходах.

20 березня 2011 року, у другу неділю Великого посту Православна Церква вшановує пам’ять свт. Григорія Палами, архиєп. Фессалонітського, священномученикiв, що в Херсонесi єпископствували: Василiя, Єфрема, Капитона, Євгенiя, Єферiя, Єлпидiя та Агафодора (ІV, прп. Павла Препростого (ІV), свт. Павла, спов., єп. Прусiадського (ІХ), прп. Емілiана Італiйського, собор усіх преподобних отців Києво-Печерських, ікони Божої Матерi «Споручниця грiшних».

Напередодні, 19 березня, у суботу ввечері, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відслужив Всенічне Бдіння у Свято-Володимирському кафедральному соборі, а в неділю – Божественну Літургію. Його Святості співслужило соборне духовенство.

Після прочитання Євангелія Святійший Владика виголосив проповідь:

«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри! У другу неділю Великого посту читається Євангеліє про зцілення розслабленого. Господь одним словом зцілив хворого чоловіка, який страждав довгі роки. Але раніше Він простив йому гріхи. «Чадо, – сказав Господь розслабленому, – відпускаються тобі гріхи твої» (Мк. 2, 5). Цим Господь свідчить, що гріхи є причиною хвороб, щоправда, не завжди. Тому треба спочатку ліквідувати причину, тоді зникне і згубна дія її на людину.

Для того, щоб зрозуміти, які згубні наслідки має гріх для людської природи, треба знати, що таке гріх. Гріх – це моральна і духовна отрута, яка діє в душі, а потім і в тілі, так само, як діє звичайна отрута у тілі. Коли у тіло потрапляє отрута, в організмі людини відбуваються надзвичайно тяжкі процеси, які закінчуються смертю. Подібне стається і в душі, коли до неї потрапляє духовна отрута – гріховна думка або гріховне почуття. В душі проходять страшні хвилювання думок, почуттів, бажань і намірів. Складається враження, ніби горить дух, як у полум’ї. В такий стан потрапляє душа кожного разу, коли порушується моральний закон, аж поки не вдається заглушити голос совісті.

13 березня 2011 року, у першу неділю Великого Посту (Торжества Православ’я), Православна Церква вшановувала пам’ять святителя Арсенія (Мацієвича), митр. Ростовського (1772), прп. Василія, сповідника (750), блж. Миколая, Христа ради юродивого, Псковського (1576), сщмч. Протерія, патр. Олександрійського (457), сщмч. Нестора, єп. Магіддійського (250), прпп. жон Марини і Кіри (бл. 450), ікони Божої Матері Кіпрської в с. Стромини Московської області (перехідне святкування в неділю 1-шу Великого посту), та прп. Касіяна Римлянина (435), мч. Феокториста (VIII), прп. Іоанна, нареченого Варсонофієм, єп. Дамаського (V), Девпетерувської ікони Божої Матері (1392) (пам’ять яких переноситься з 29-го лютого).

Торжество Православ’я – це свято перемоги над усіма єресями, які існували з самого початку християнства. Останньою єрессю було іконоборство, яке було засуджене Святими Отцями на VII Вселенському соборі. В честь великої перемоги відновлення іконошанування і було встановлене окреме святкування, яке дійшло як непересічна подія Вселенської Церкви до наших днів.

Напередодні, 12 березня, у суботу ввечері, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відслужив Всенічне Бдіння у Свято-Володимирському кафедральному соборі, а в неділю – Божественну Літургію. Його Святості співслужило соборне духовенство.
Святійший Владика виголосив проповідь про вшанування ікон:

«Дорогі браття і сестри!

У першу неділю Великого посту Свята Церква згадує перемогу православ’я над єресями, тому цей день називається "неділею Православ’я". Це свято було установлене у 842р. при візантійському імператорі Михаїлі, його матері Феодорі, коли Константинопольським патріархом був св. Мефодій.

Свято було встановлене після перемоги над іконоборською єрессю. Але так як перемогою над цією єрессю Св. Церква остаточно з'ясувала православне християнське віровчення і сформулювала його у постановах семи Вселенських соборів, то подія ця називається не торжеством іконопочитання, а торжеством православ’я.

Після сина Костянтина Великого Констанція, на царський престол вступив Юліан Відступник. Він відрікся від Христа, став поклонятися ідолам і спорудив на християн велике гоніння. Юліан переслідував християн не стільки відкрито, скільки таємно, бо він не наважувався явно піддавати жорстоким і нелюдським мукам всіх християн, так як боявся, щоб багато з поган, бачачи мужнє терпіння мучених християн, не звернулися б самі до Христа. Тому цей безбожний цар замислив таємно осквернити християн. Він знав, що в першу седмицю Великого посту християни дотримуються особливої чистоти і каються в своїх гріхах. І ось він закликав до себе константинопольського градоначальника і наказав йому щодня протягом першого тижня, окроплювати припаси, що продаються на торжищах, кров'ю ідольських жертв, від яких християни завжди зобов'язані утримуватися (Діян.25: 29). Наказ царя було виконано, і на всіх торжищах були покладені страви, осквернені невіруючими. Але Всезнаючий Господь, осоромляє язичників і піклуючись про справжні рабів Своїх, розорив цю таємну підступність. Він послав до Константинопольського архієпископа Евдоксія, святого страстотерпця Свого Феодора, за багато років перед тим потерпілого за Христа і перебував у славі в небесному Царстві. Святий Феодор з'явився Євдоксію не уві сні, але наяву і сказав йому:

- Збери негайно Христове стадо і накажи всім православним, щоб ніхто з них не купував на торжищах страв, бо вони, за наказом нечестивого царя, осквернені ідоложертовною кров'ю.

Архієрей в подиві став питати, чим ж замінити те, що купуються на торжищах, як замінити страви людям бідним, які мають недолік в домашніх запасах:  

У п'ятницю, 11 березня 2011 р.Б. Високопреосвященнійший владика Ізяслав Архієпископ Житомирський та Овруцький у співслужінні кліру собору звершив літургію Ранішосвячених Дарів, а також молебний канон великомученику Феодору Тирону з благословенням колива.

Розпочався Великий піст. В Свято-Михайлівському кафедральному соборі йдуть постові служби в перший тиждень посту, часу особливо ревної молитви та говіння: Утрення, Часи, Зображальні та Літургія Ранішосвячених Дарів (середа, п'ятниця), Велике повечір'я з каноном преподобного Андрія Критського (понеділок-четвер), Мале повечір'я та Утрення, чин Пасії (неділя).

У Великий піст ми промовляємо покаянну молитву святого Єфрема Сиріна:

Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослів'я не дай мені. (доземний поклін)
Духа ж доброчесності, смиренномудрості, терпіння і любові дай мені, рабу Твоєму. (доземний поклін)
О, Господи, Царю! Дай мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний є на віки віків. Амінь. (доземний поклін).

Після цього дванадцять малих поклонів, молячись:

Боже, будь милостивий до мене грішного.

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив я, Господи, прости мені.

(І знову молитва святого Єфрема і один доземний поклін).

«Покайтеся, люди, бо горе вам буде, як Бог вас судити прийде!» Ці слова церковно-народного піснеспіву неодноразово лунатимуть під час посту в багатьох храмах. Усвідомлення нашої гріховності та відповідь, яку доведеться дати за всі діяння, повинні спонукати нас до покаяння, до рішучого відкинення життя у гріху. Великий же піст є тим періодом, коли слід зазирнути у себе, провести аналіз свого життя, своєї життєвої дороги, є часом каяття і виправлення. Тому Церквою встановлено в євангельському читанні в одну з неділь, що передує Святій Чотиридесятниці, згадувати Господню розповідь про Страшний Суд, як подію, що не мине жодної людини, як настанову та заклик з користю для душі провести дні посту.

Ісус Христос за кілька днів до Своїх страждань роз’яснював ученикам суть Царства Божого та Його Другого пришестя. І ось Він каже, що, подібно як пастир відділяє овець від козлів, так і Син Людський, коли прийде у славі, сяде на престолі судити народи, відділить праведників від грішників. Ті, що чинили діла Божі, отримають винагороду і підуть у вічне життя з Творцем, а ті, що чинили за волею лукавого, отримають вічний осуд і муки (Мф. 25:31-46). Господь показує усю важливість діл милосердя щодо ближнього, пояснює, що допомога потребуючим – це мовби благодіяння Самому Богу.

І справді – не слід вбачати сутність віри лише у молитвах, поклонах, пості. Бо молився, постував та поклонявся істинному Богові й фарисей з притчі. І, наслідуючи його, наче через надмірну побожність (а насправді – через присутність великого егоїзму), люди гублять основну сутність Нового Завіту, який приніс нам Ісус Христос. У чому ж вона? На це питання відповідає Сам Спаситель, вказуючи, що головними заповідями є любов до Бога і до ближнього. Людина, яка має у серці цю любов, ніколи не залишить іншу людину в біді. Бо неможливо любити Творця і ненавидіти творіння.

Святійший Патріарх Філарет відповів на питання газети «Експрес».

фото: cerkva.info

– Ваша Святосте, Ваша заява про план дій Москви з ліквідації Київського Патріархату є наслідком аналізу останніх подій чи також підтверджується Вашими внутрішніми джерелами в УПЦ МП?

– У Євангелії сказано, що всяка справа і діяльність кожної людини пізнається за плодами. Тому ми робимо висновки про існування плану, бачачи плоди його здійснення, а не за якимись таємничими джерелами. Плоди ж цього плану такі – по всій Україні представники влади, спонсори чи священики Московського Патріархату проводять бесіди з нашими священиками, їм пропонують іти в МП, а за це обіцяють усіляку підтримку, допомогу. Одночасно і на Донбасі, і на Київщині, і на Вінниччині здійснюються спроби рейдерським чином захопити наші храми. На наші листи і звернення або зовсім не реагують, або дають формальні відписки. Це лише частина фактів, які дають підстави вважати, що план існує.

Якби це були поодинокі випадки – можна було б сумніватися, але коли за однаковим сценарієм відбуваються події по всій Україні, то сумнівів немає, що це деталі одного плану.

– Які деталі цього плану, очікуваний авторами термін реалізації і кінцевий результат?

– Зараз про це ми можемо лише здогадуватися. Але судячи з усього, в ньому містяться конкретні способи впливу на священиків та парафії – через представників влади, через спонсорів, через знайомих священиків Московського Патріархату. Щодо терміну – не можемо стверджувати, але здогадуємося, що до візиту Московського патріарха Кіріла влітку є намір набрати якнайбільше перебіжчиків, щоб підтвердити його тезу про масове бажання «розкольників повернутися в канонічну Церкву». Патріархові Кірілу потрібна статистика, великі цифри. А кінцевий результат один – автори сподіваються на руйнування і знищення Київського Патріархату, зведення його до рівня маргінальної, невпливової структури.

Проте в них нічого не вийде, бо вони не враховують реальну ситуацію в Україні.

– Які конкретно події на його реалізацію вже мають місце?

– Бесіди зі священиками – їх проводять у різних областях України, від Львівської до Донецької. Наприклад, на Вінниччині священиків викликали в районні адміністрації і там пропонували об’єднуватися з МП. Знаємо про такі випадки на Київщині, в інших областях. На Донбасі 70% священиків повідомили, що мали місце подібні бесіди.

Інший момент – відсутність реакції влади на наші звернення. За минулий рік Київський Патріархат кілька разів писав Президенту – але відповідей на ці листи немає. У той же час зі ЗМІ видно, що представники влади виконують різні побажання з боку МП – від спроб виселити музеї з Лаври до надання квот на вивіз зерна.

Я як Патріарх щороку відвідую багато єпархій по всій Україні. І раніше в більшості випадків під час таких візитів відбувалися зустрічі з губернаторами. За минулий рік жоден губернатор зі мною не зустрівся – навіть ті, з якими була попередня домовленість. Складається враження, що вони бояться це робити. Ви ж розумієте, що влада внизу дивиться вгору…

Почалися рейдерські захоплення наших храмів – у селі Кам’янка Тельманівського району на Донеччині, в Макарівському і Таращанському районах на Київщині. Триває протистояння у Вінницькій області – і всюди влада на боці МП. А от у Полтавській області, де в одному із сіл уся громада МП вирішила перейти в Київський Патріархат – влада їй заважає. Сфабрикували рішення суду і храм опечатали, так що віряни були змушені молитися на Різдво Христове на вулиці під церквою.

– Які у Вас є аргументи для своїх вірних, щоб спинити їх від очевидних, на перший погляд, «вигод» від переходу до УПЦ МП – державне або спонсорське (з ініціативи влади) фінансування для парафій будівництва чи ремонту храмів, кар’єрне сприяння активістам переходу під московську руку тощо?

– Хочу відзначити, що вірні є переконаними нашими прихильниками – бо від нас відійшли кілька священиків, але віруючі в цих парафіях залишилися з нами. У Кам’янці хотіли зманити священика з громадою – але вони не піддалися, тому почали тиснути на сільраду, щоб вона прийняла рішення забрати у нас храм, почали проводити агітацію серед селян, які не ходять до храму. На Київщині від нас пішло два священики, але майже всі парафіяни цих громад залишилися – бо вони свідомо належать до Київського Патріархату і розуміють відмінність між ним і Московським Патріархатом.

Що означає для нашого священика піти в МП? Те, що він відрікається від свого священства, бо МП його не визнає, і заново приймає посвяту від Московської Церкви. А це – страшний гріх, бо такий священик відрікається не стільки від Київського Патріархату, скільки від Христа, Тіло і Кров Якого сам споживав й іншим подавав під час літургій, відрікається від усіх хрещень, вінчань тощо – від благодаті Святого Духа, яка діє в Таїнствах.

Мирські вигоди швидко закінчуються, але за зраду Христу, Помісній Церкві й українському народові рано чи пізно доведеться відповідати перед Богом. Та й влада у світі цьому мінлива: сьогодні керують одні, а завтра – інші, сьогодні налаштовані проти Київського Патріархату, а завтра – будуть «за», як у випадку Леоніда Кучми.

Думаю, що не потребує доведення істина: за гроші та кар’єру не можна продавати віру, совість, рідний народ.

19 січня весь православний світ святкує велике свято Хрещення Господнього. Напередодні і сьогодні у Свято-Михайлівському кафедральному соборі після Божественних літургій відбулося освячення води - агіасми, святині, за якою охоче підходили прихожани і мешканці міста. Молоді і літні люди набирали водичку для себе, своєї родини, а також для хворих бабусь і дідусів - сусідів і знайомих, хто, на жаль, не може самостійно прийти до храму на молитву. Традиційне для цього свята привітання "Христос хрестився!" весело лунало з усіх боків, а у відповідь чулося "В річці Йордані!". Зі святом, вас, дорогі брати і сестри!