Про Страшний Суд і підміну понять

СМК собор - Новини

«Покайтеся, люди, бо горе вам буде, як Бог вас судити прийде!» Ці слова церковно-народного піснеспіву неодноразово лунатимуть під час посту в багатьох храмах. Усвідомлення нашої гріховності та відповідь, яку доведеться дати за всі діяння, повинні спонукати нас до покаяння, до рішучого відкинення життя у гріху. Великий же піст є тим періодом, коли слід зазирнути у себе, провести аналіз свого життя, своєї життєвої дороги, є часом каяття і виправлення. Тому Церквою встановлено в євангельському читанні в одну з неділь, що передує Святій Чотиридесятниці, згадувати Господню розповідь про Страшний Суд, як подію, що не мине жодної людини, як настанову та заклик з користю для душі провести дні посту.

Ісус Христос за кілька днів до Своїх страждань роз’яснював ученикам суть Царства Божого та Його Другого пришестя. І ось Він каже, що, подібно як пастир відділяє овець від козлів, так і Син Людський, коли прийде у славі, сяде на престолі судити народи, відділить праведників від грішників. Ті, що чинили діла Божі, отримають винагороду і підуть у вічне життя з Творцем, а ті, що чинили за волею лукавого, отримають вічний осуд і муки (Мф. 25:31-46). Господь показує усю важливість діл милосердя щодо ближнього, пояснює, що допомога потребуючим – це мовби благодіяння Самому Богу.

І справді – не слід вбачати сутність віри лише у молитвах, поклонах, пості. Бо молився, постував та поклонявся істинному Богові й фарисей з притчі. І, наслідуючи його, наче через надмірну побожність (а насправді – через присутність великого егоїзму), люди гублять основну сутність Нового Завіту, який приніс нам Ісус Христос. У чому ж вона? На це питання відповідає Сам Спаситель, вказуючи, що головними заповідями є любов до Бога і до ближнього. Людина, яка має у серці цю любов, ніколи не залишить іншу людину в біді. Бо неможливо любити Творця і ненавидіти творіння. Але чи задумуємось ми зараз про день Страшного Суду? Розмірковуємо про те, чи готові дати відповідь за свої вчинки? Чи є ця тема актуальною для сучасного суспільства?

Виявляється, що не лише в глобальному контексті суспільства, а й навіть серед людей віруючих, воцерковлених зустрічається викривлене сприйняття і розуміння Другого Христового пришестя. Як хитро діє сатана! Такі поняття, як «Страшний Суд», «Друге пришестя», «воскресіння померлих», – усі вони тепер замінені єдиним – «кінець світу». Це поняття, що набуло такої популярності (не в останню чергу завдяки кінематографу), цілком втратило духовний сенс. Люди говорять про кінець світу як про великі руйнування, катастрофи, війни, катаклізми тощо, – при цьому без жодної прив’язки до питань віри. Ніби не з надмірним розповсюдженням беззаконня у останні дні, ніби не з гріхами людей пов’язане завершення нинішньої світової історії – а всього лише з якимись непереборними природними явищами.

Знаходяться чисельні віщуни, що пророкують по кілька «кінців світу» на рік. Окрім того можна зустріти відверті маніпуляції фактами, останнім прикладом яких є ґвалт навколо «календаря майя», – і це при тому, що самі нащадки древніх племен назвали ці вигадки суцільним абсурдом.

Людина віруюча повинна пам’ятати слова Господа нашого Ісуса Христа: «Про день же той і годину ніхто не знає… тільки Отець Мій один» (Мф., 24:36). Нам достатньо знати того, що буде Друге пришестя, а тому не стільки страшитися подій, що його супроводжуватимуть, скільки готуватися зустріти Господа Ісуса Христа достойно і духовно готовими.

Гріх примножився у нашому світі і нищить його. Нема меж людській злості, жадібності, себелюбності. Брат йде проти брата, діти проти батьків, примножуються громадянські війни, вичерпуються життєво важливі для людини запаси надр землі. У засобах масової інформації ми чуємо про все більшу кількість жертв народних протестів, про все більш руйнівні природні катастрофи. З усього цього очевидним є, що ми близимось до певної межі, до певного логічного кінця.

Однак, не це повинно нас турбувати. Страх смерті входить до десятка найпоширеніших фобій. І тут згадуються слова головного героя кінофільму «Острів». Коли старця запитали, невже він не боїться смерті, отримали відповідь: «Не смерті боюсь, але гріха». Справді, людину віруючу, істинного християнина, повинна найперше хвилювати доля його безсмертної душі. Слід ставити собі питання: «А якщо зараз прийде Христос – що я Йому скажу? Чи маю я діла достойні похвали і Царства Божого?»

Тому перед постом, який вже на порозі, Церква нагадує віруючим, що кожному доведеться перед усіма народами відповісти за вчинене, за кожне слово, кожну думку; нагадує той найважливіший сенс нашого земного буття – прожити так, щоби почути похвалу Спасителя на Страшному Суді і увійти у вічне блаженне буття у раю.

Лука КАРПЮК,
Львівська єпархія

Останнє оновлення (Понеділок, 28 лютого 2011, 14:11)