Методика проведення занять в недільній школі з дітьми 5-6 років

СМК собор - Методкабінет

Світлана Холод

Навчання і виховання дітей у православній християнській вірі розпочинається з дошкільного віку (5-6 р.). Адже діти сприймають навколишній світ серцем і внутрішньо відчувають кожну людину. Їх наївність, простота, щирість – добрий грунт для формування уявлення про те, що усі ми є Божими дітьми, а Господь – нашим люблячим Батьком. Усвідомлення цієї істини дітьми яких ми навчаємо і є основною метою занять, що проводяться. Найважливіше завдання вчителя у вихованні дітей дошкільного віку – любити їх, молитися за них і навчити їх молитві. Також вчитель повинен розуміти дитину, знати її проблеми та потреби, як вона сприймає новий матеріал, та як розвивається. З багатьох причин розвиток дошкільняти відбувається по різному. Тому вчителю важливо знати психолого-педагогічні закономірності становлення особистості дитини та колективу. Психологічні знання допоможуть визначити та усвідомити завдання та цілі виховної роботи, зорієнтуватися у результатах своєї праці, правильно їх проаналізувати.

Дітям 5-6 р. притаманна висока рухова активність. Тому під час занять важливо забезпечити різноманітну рухову активність, відповідне чергування ігор різної динаміки. Обовязковим є включення в заняття ігор, вивчення пісень, виконання дітьми виробів з різних матеріалів. Усі завдання, підібрані вчителями мають відповідати можливостям дітей цього віку. Спів, розповідання віршів має тривати не більше п,яти хвилин, тому що голосові зв,язки таких дітей потребують охоронного режиму. Зростають можливості зорового аналізатора. Діти розрізняють всі основні кольори та впізнають проміжні. Нервова система дітей дошкільнят дуже вразлива, тому потрібно раціонально чергувати навантаження та спокій.

Дошкільнята у спілкуванні з близькими людьми виявляють особливу чутливість до їхнього настрою, характеру мовлення та рухів. Зростає інтенсивність спілкування з дорослими. Діти цього віку наслідують, копіюють дорослих. Вчитель стає для них прикладом доброго, люблячого християнина. Так у дошкільнят формується доброта, чуйність, здатність любити.

 

Слід мати на увазі, що одні діти виявляють цікавість до вчителя, інші – замкнуті; одні – активні, інші ж – неговіркі. Працюючи з сором,язливими дітьми вчителю слід бути особливо уважним і чуйним. Вчитель повинен заохочувати і хвалити їхні старання, показуючи, що любить їх і дбає про них. Розвиток взаємин дитини з дорослими та однолітками піднімається на якісно новий рівень. Дитина починає оцінювати себе з точки зору інших людей, навчається аналізувати свої дії і приймати рішення. Вчитель обовязково повинен ознойомити дітей з елементарними правилами поведінки на уроці та вимагати їх дотримання.

Не секрет, що у педагогів, які навчають дітей, іноді виникають проблеми з дисципліною. Адже незважаючи на стереотип, що до недільних шкіл ходять лише слухняні діти, є й діти, які вирізняються з-поміж інших підвищеною збудливістю, вразливістю, є діти з неблагополучних сімей, які обділені увагою дорослих. Робота з такими дітьми полягає, на нашу думку, в тому, щоб максимально залучити їх до діяльності, цікавої, динамічної, щоб дати їм можливість бути корисними. Необхідно зробити так, щоб вони відчули теплоту і любов, молитися усією групою за них. Саме такий шлях без покарань, погроз, без штучного створення дисципліни, але в любові, терпимості, мудрості має дати у майбутньому плоди.

У розвитку психічних процесів для дітей дошкільнят характерним є зростання цілеспрямованості, сприймання, памяті, уваги. З”являється більш послідовне прагнення досліджувати предмети: діти звертають увагу на найменші дрібниці. Відбувається розвиток логічного мислення. Увага набуває більш стійкого характеру. Працездатність підтримується впродовж усього заняття. Найважче утримати увагу дітей під час читання дорослими великих текстів. Тому  історії, оповідання, казки слід розповідати, так ніби ми всі є свідками тих подій, не втрачаючи контакту очей з дітьми. Лише частково зачитувати уривки з них. Інтенсивно розвивається здатність до довільної уваги, та належить пам,ятати, що її можливість в цьому віці ще надзвичайно обмежена. У них починається розвиток довільного відтворення і довільного запам,ятовування (повторення, елементарна систематизіція матеріалу). Переказуючи біблійну історію чи оповідання, діти не лише відтворюють основні події, а й вдаються до подробиць, передають пряме й авторське мовлення. Діти стають здатні підпорядковувати свою увагу вимогам вчителя, зосереджуватися. Мислення, залишаючись ще наочнообразним, поступово стає словесним (вербальним). Зароджуються творчі форми уяви – мрія. Уява дітей найкраще формується в іграх.

Алгоритм гри:

  • створити ігрову ситуацію (прийшов гість, килим-літак, потяг);
  • пояснення правил гри;
  • самі ігрові дії, під наглядом викладача;
  • певний висновок, який ми можемо зробити з даної гри (чому вона вчить, чи сподобалась?)

Дехто схильний вважати, що релігійні поняття є складними для дошкільнят і перевищують їх інтелектуальні можливості. Такими ж складними є і поняття  математичні, природознавчі, технічні, мовні. Але дорослі починають навчати дітей – цим предметам від наймолодшого віку. Тому саме в дошкільному віці у дітей потрібно розвивати  релігійні зацікавлення. Діти цьго віку ідентифікують із Богом своїх батьків, бо батьківська ласка, доброта і любов є відображенням любові, доброти і ласки самого Бога. Під час уроку діти переносять ці ознаки на вчителя: тому він повинен відзначатися найдосконалішими якостями, насамперед духовними. Не лише словами, а своєю життєвою мудрістю, своїми вчинками він вчить дітей тому, звідки походить джерело  людського життя, якою має бути постава під час молитви, вчить дякувати за дане Богом добро не лише у неділю та свята, а й кожного дня, кожної нагоди.

Релігійне виховання - справа не лише розуму. Релігія як і любов насамперед є справою серця. Ось чому вона така доступна дітям. А вчитель повинен знаходити нагоду завжди просто й доступно вказати дитині, що існує Господь Бог, наш небесний Отець, що всі люди є улюбленими Божими дітьми.

Знання молитов, релігійних понять та пісень ще не є достатнім доказом релігійного виховання. Його основою є те, що святий Петро називає „відчуттям, яким добрим є Господь”. Це відчуття можна і треба прищепити в дошкільному віці – в період сердечного довір,я до світу і любові до близьких дитині людей.

Специфічні цілі православного християнського навчання та психофізіологічні особливості дітей дошкільнят визначають вибір таких форм і методів в ході проведення заняття, які б сприяли досягненню основної мети – донести до дітей розуміння Божої благодаті; сформувати уявлення про те, що усі ми є Божими дітьми, а Господь – нашим люблячим Батьком.

Кожне заняття – чудова нагода разом з дітьми пізнавати Бога і Його любов.

У 6 років дитина реагує на світ, в основному на чуттєвому рівні, і вчиться на чуттєвому досвіді. Тому і матеріал діти вивчають через відчуття. Загалом методика проведення заняття включає вивчення молитов, всі види образотворчої діяльності, роботу в парах та групах, розповіді, співи та різноманітні ігри.

До структури занять входять такі пункти:

1. Мета заняття. ( Це основа кожного заняття. Воно починається з усвідомлення мети і закінчується підсумками її досягнення. Якщо ви усвідомили мету і визначили основні цілі для її реалізації – зможете вдало провести заняття).

2. Нові слова та фрази. (Визначаємо незрозумілі ті слова та словосполучення, якими упродовж заняття необхідно збагатити лексичний запас дитини).

3. Матеріали до заняття. (Щоб полегшити підготовку до заняття. Ці матеріали слід збирати заздалегідь. Майже на кожному занятті ми використовуємо технічні засоби, їх теж потрібно вчасно перевірити. Щоб підвищити продуктивність під час заняття виконуємо деякі дії та жести під запис інструментальної музики. Використовуємо різні малюнки та зображення (ксерокопії). Треба пам ,ятати одне правило: малюнки мають бути зрозумілими, зображення яскраво розмальованими, інколи і з 2-х сторін.

4. Цитати зі Святого Письма. (В цьому пункті подаємо цитати, які використовуються на занятті під час молитви або для організованого спільного читання Святого Письма).

5. Хід заняття:

а) Молитва (на початку і вкінці заняття)

На всіх заняттях ми стараємось розвивати ставлення дитини до молитви, тому що принципове завдання релігійної освіти – це, фактично, підготувати кожну дитину до молитви, до її власного діалогу з Тим, Хто дає їй всі добрі дари. Першим пізнанням молитви є, звичайно, спостереження за молитвою дорослих. Дуже важливо, щоб дитина бачила нас, вільно промовляючи до Бога і вільно промовляючи іншим про Божу доброту до нас. Першим видом молитви, з яким дитина повинна познайомитись, є імпровізована молитва, або молитва своїми словами. Потрібно затратити багато зусиль на те, щоб дитина змогла самостійно висловити Богові свої власні думки. Без сумніву, дітей необхідно вчити і загальноприйнятим молитвам, але їх не повинно бути багато і вони мають бути такими, щоб дитина могла їх зрозуміти.

Пояснюємо дітям і особливе значення ікони, вчимо їх шанобливому ставленню до Святих осіб, зображених на них. Ікони змінюємо відповідно до Літургійних періодів та занять. Усі заняття обов,язково починаємо і закінчуємо спільною молитвою біля покуття.

б) Розвиток теми

Після короткого повторення основних понять вивчених на попередньому занятті переходимо до розвитку основної теми. У цій частині заняття перед дітьми розгортається його мета. Під час підготовки нового матеріалу та при самій його подачі найбільшу ефективність навчання має тоді, коли словесні пояснення чергуються з руховими, дидактичними іграми (гра – запитання, гра – предметний урок, гра – біблійна розповідь, гра – перегляд уривку мультфільма). Цікавою формою на цьому етапі є творча робота. Використовуємо різноманітні методи зображувальної діяльності. На музичній частині уроку навчаємо нових пісень. Вчитель музики підбирає пісні відповідно теми заняття. Діти дуже люблять пісні з рухами.

в) Особливу увагу слід звернути на одну з найважливіших форм подачі нового матеріалу – систематичне читання Святого Письма

Починаючи з третього заняття, Святе Письмо читаємо систематично. У  нас це організовано так. На кожному уроці перед читанням хтось один із дітей бере із покуття Біблію, цілує її, передає іншим дітям, щоб і вони поцілували, промовляючи молитву „Слава Тобі, Господи, слава Тобі”. Дитина, яка брала Біблію з покуття промовляє: „Будьте уважні” і віддає її вчителю, який цілує Книгу і читає. Після читання всі разом знову промовляють молитву „Слава Тобі, Господи, слава Тобі”. Дитина, яка подавала Книгу, закриває її і кладе на покуття. Слід пам,ятати, що потрібно чергувати дітей, які подаватимуть Біблію.

г) Передання

Знайомимо дітей з висловами із повчань святих отців, розучуємо прості цитати напам,ять. Ці уривки підсилюють виклад теми уроку і сприяють застосуванню набутих знань у житті.

д) Спільна трапеза

Під час приготування до трапези залучаємо дітей виконувати трудові доручення, визначаємо їм певні ділянки роботи (принести їжу, накрити столи, бути відповідальними при митті рук, прибирати). Перед трапезою і після діти чують відповідні молитви і вже до кінця року промовляють разом з вчителем. Під час самої трапези спілкуємося в залежності від теми якої торкаються діти. Все це разом здружує колектив.

е) Заключна молитва

Ще важливим моментом є те, що працюючи з дітьми, потрібно співпрацювати з їх батьками. Нам це зробити нескладно, тому що вони приводять і забирають своїх дітей. Домашні завдання, які ми даємо дітям, складені так, щоб діти виконували їх разом із дорослими. Даємо певні педагогічні поради (на що потрібно звернути увагу і т.п.), доволі часто батьки звертаються за допомогою. Надіємося, що наші спільні зусилля стануть в майбутньому рушійною силою духовного і культурного розвитку українського народу

Останнє оновлення (Понеділок, 01 березня 2010, 11:11)