Кожна поїздка збагачує нас духовно і дає можливість замислитись над важливим. Не була й винятком і подорож по багатій культурною спадщиною Чернігівщині.
Спочатку ми відвідали старовинне місто Ніжин. Зустрів нас Свято-Преображенський храм, збудований ще у 18 столітті. Особливу увагу справили грецькі храми і надзвичайної краси іконостас у Церкві Всіх Святих.
З історією міста та розвитком подій у його духовному житті нас ознайомив священик Чернігівської єпархії о. Віталій
Наступним, що ми відвідали, був меморіал пам’яті героїв Крут.
І сум, і високі патріотичні почуття викликали у нас спогади про героїчні дії студентської молоді у 1918 році на залізничній станції Крути. Сум за те, що вони тільки починали жити, а патріотизм у тому , що свідомо йшли на смерть, захищаючи свою свою Вітчизну. Вічна пам’ять тим, хто загинув, боронивши нашу українську землю і народ!
Останнім містом, в якому ми побували, був Батурин. Цікаву розповідь про місцеві храми та історичні пам'ятки нам подарував о.Роман.
Відвідали ми й Батуринську цитадель, на території якої знаходяться дерев’яна церква, адміністративні споруди козацької доби та хрест із Розп’яттям Спасителя на пам’ять про Батуринську трагедію.
Незабутні враження на нас склав гетьманський палац Кирила Розумовського, велич, краса і ошатність якого, вразила кожного.
Чернігівщина – ще один яскравий приклад того, якою багатою є історія нашої України! Шануймо минуле і піклуймося за щасливе майбутнє нашої землі!
Слава Богу і подяка організаторам поїздки!
с.Оксана
***
Скільки всього є навколо нас, чого ми не знаємо і не бачимо. Але приходить час, наприклад, для таких подорожей, і тоді думаєш собі: чи на рідній Україні я?? Дивуєшся, адже поринула не у казку, а всього лише у Чернігівську область, де є такі вишукані, трагічні, історично значимі місця. Це стосується і храмів зруйнованих, але з надією оживаючих, і меморіалів, пронизаних патріотизмом,і благородних палаців.
тому однозначно скажу: Чернігівщині є що показувати не лише українцям, а й європейцям!!!
Тетяна
***
Під Крутами спочили тихо ті,
Хто вчора ще читав книжки,
Конспекти лекції писав,
І на майбутнє плани будував.
Під Крутами спочили у могилі
Талановиті,молоді й красиві,
Чий подвиг ми не забуваєм
І з сумом в серці зберігаєм.
Трагічна доля їх спіймала
І часу думати не дала.
Немов військові, по команді
Змінили вони лекції і парти
На зброю і військові карти.
Вони пішли кістьми лягати,
Щоб неньку-Україну захищати,
Помилки влади виправляти,
Чуму червону зупиняти
І незалежність й волю здобувати.
Вони пішли життя віддати,
Щоб кожен міг сьогодні вільно заспівати:
"Ще не вмерла Україна-Мати"!
O.Поліщук
П'ятниця, 30 вересня 2011, 08:42 | 
