Українська

25 березня – день пам'яті святителя Григорія Двоєслова, Папи Римського

Душекорисні речі - Березень

Житіє святого отця нашого Григорія Двоєслова, папи Римського

Святий Григорій, папа Римський, який був прозваний за свої красномовні бесіди Двоєсловом, або співбесідником, народився в місті Римі. Батько його Гордіан і мати — блаженна Сильвія, — обоє були сенаторського, шляхетного і багатого роду.

Походження святого Григорія було шляхетним не стільки через успадкований сенаторський титул, скільки через побожність святих людей, які були в його роду. Так, блаженний Фелікс, папа Римський, був дідом Григорія Двоєслова; свята Тарсилла, яка побачила при своїй кончині грядущого до неї Господа Ісуса, і блаженна Еміліана, яка сподобилася разом з Тарсиллою вічного, небесного життя, — були тітками Григорія; також і Сильвія — мати святителя — була приєднана Римською церквою до лику святих.

Але більше за всіх цей святий рід прикрасив своєю святістю блаженний Григорій, який з юності трудився в чеснотах і богоугодному житті. З дитячих років полюбивши читання книг, він згодом став славним вченим і ритором; він був людиною, сповненою розумом і добрими намірами, тому його і обрали в сан претора4. Однак думки і бажання Григорія були спрямовані не стільки до світського, скільки до духовного: він бажав бути ченцем. Але за життя батьків майбутній святитель відкладав своє постриження до сприятливішого часу, хоч і в суєтному світі він жив як чернець, проводячи життя в чистоті дівства.

Коли ж помер батько Григорія, він почав витрачати май-но, що залишилося йому, на подаяння милостині і на утворення святих обителей, лікарень і будинків для подорожніх. Так, у Сицилії він створив шість монастирів, забезпечивши їх всім необхідним, і один — у Римі, на честь святого апостола Андрія. Початок цього монастиря він поклав у своєму власному домі, що стояв поблизу церкви святих мучеників Іоанна і Павла, біля гори Сквара. Постригшись тут у ченця, Григорій зняв свій золототканий світський одяг і вдягся у волосяні ризи чернечого чину. Його навчали досвідчені старці Іларіон і Максиміан; а через деякий час він став ігуменом тієї обителі.

Після смерті Пелагія, папи Римського, всі одноголосно обрали на його престол святого Григорія, ігумена Андріївського монастиря. Він, уникаючи такого великого сану і шани, втік із міста і ховався в пустельних місцях. Шукаючи свого пастиря Григорія і не знаходячи його, народ римський був дуже засмучений. Всі стали щиро молитися Богові — щоб Він явив їм Свого раба. І ось явився вогняний стовп, який всі побачили і який сходив на те місце, де святий Григорій ховався, перебуваючи на пустельній горі. Тоді всі пізнали, що той небесний стовп явився заради святого Григорія. Одразу всі вирушили на те місце. Там вони знайшли Григорія і з невимовною радістю вивели його, хоч він цього і не бажав.

У часи царювання Маврикія святий Григорій був поставлений папою стародавнього Рима. Тут він особливо прославився щирим милосердям до убогих і знедолених, до сиріт і вдів. Він зводив будинки для подорожніх і притулки для людей бідних — не тільки в Римі, айв інших містах.

Про велике смирення святого Григорія йде мова і в Лимонарі святійшого Софронія, патріарха Єрусалимського. Ось що там написано про нього: «Одного разу ми були в авви Іоанна Персянина; він нам розповів про великого і блаженного Григорія, папу Римського. Захотів я одного разу, — говорить Софроній, — поклонитися мощам святих верховних апостолів Петра і Павла і заради цього вирушив у Рим. Коли одного разу я стояв серед міста, то почув у народі, що мимо повинен був пройти папа; тоді я став чекати, щоб побачити його. Коли він проходив повз мене, я вирішив поклонитися йому; але кажу вам, браття, — ось Бог свідок, — що він, попередивши мене, упав на землю, поклонився мені і доти не вставав із землі, поки не побачив, що я раніше нього встав; потім, поцілувавши мене з великою любов’ю, він дав мені своєю рукою три златиці і повелів видати мені все необхідне для прожитку. Я ж прославив Бога, Який дав святому Григорію таке велике смирення, любов до всіх і милість».

Цей великий світильник, святійший папа Григорій, прикрасив Церкву Христову не тільки своїм рівноангельським житієм і дивними чудесами, але і своїми численними творами, які зробили православній вірі велику послугу; а коли він писав їх, то Дух Святий, у вигляді голуба, літав над ним; це часто сподоблявся бачити і архідиякон Григорія Петро — муж вельми побожний. Бесіди святого Григорія з цим архідияконом зібрано в окремих чотирьох книгах, сповнених великої духовної користі. Вони містять у собі короткі оповіді про житія святих, які богоугодно прожили на Італійській землі, та спасительні повчання. Святий Григорій очолював Церкву Христову тринадцять років, шість місяців і десять днів і помер у Господі за царювання грецького імператора Фоки.

Що стосується літургії Ранішосвячених Дарів, яка надписується ім’ям святого Григорія Двоєслова, то потрібно мати на увазі, що він якщо і написав чин цієї літургії, то виключно для Західної церкви (як і взагалі він піклувався про упорядкування богослужіння власне цієї Церкви), а не для Східної церкви, в якій цей чин був у практиці з глибокої давнини і від якої його і запозичив святий Григорій у своїй “Сакраментарії” для Західної церкви. Переказ же, що приписує складання чину літургії Ранішосвячених Дарів святому Григорію, головним чином виник на ґрунті глибокого шанування, з яким Православний Схід ставився до імені цього святого мужа. Поза сумнівом той факт, що, повернувшись зі Сходу і ставши Римським єпископом, святий Григорій Двоєслов почав відновлювати в Римській церкві деякі із стародавніх обрядів, що були забуті там і збереглися у всій своїй первісній чистоті на Сході. При цьому він був шанувальником апостольської літургії Ранішосвячених Дарів, що звершувалася на Сході, і ревнителем впровадження і розповсюдження її на Заході. Він видав цю літургію латинською мовою і ввів її у вжиток у західних церквах, чим заслужив собі переважне перед іншими отцями Вселенської церкви право на постійне поєднання його імені з цією літургією. Східна церква не забула турботи святого Григорія стосовно літургії Ранішосвячених Дарів. У грецьких синаксарях з XI століття вміщуються відомості, що святий Григорій ввів у римлян звершення повної літургії в дні посту, а пізніше ці вісті стали пояснюватися і тлумачитися так, що він ввів для християн Римської імперії (а такою вважалася Греко-Візатійська імперія) звершення літургії Ранішосвячених Дарів. У Західній церкві ця літургія звершується нині один раз на рік, саме — у Велику п’ятницю Страсного тижня.

Про всі інші діяння, чудеса і церковне управління великого Григорія, папи Римського, як і про його дивне і святе житіє, написав чотири книги Іоанн, диякон великої церкви Римської21; у цих книгах знаходиться близько двохсот шістдесяти глав. Узявши з цих книг на користь душам вірних достатнє оповідання, ми славимо Христа Бога нашого, Який прославляє Своїх угодників і Який разом з Отцем і Святим Духом прославляється повіки віків. Амінь.

Підготував: ієрей Василь Загнибіда

Священик Свято-Михайлівського

кафедрального собору міста Житомира

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ