Українська

27 березня - преподобного Святителя Феогноста, митрополита Київського

Душекорисні речі - Березень

Святий Феогност народився в Константинополі, був греком. Це один із найбільш освідчених людей свого часу.

Святий митрополит Петро при підтримці князя Івана Калити готував в свої наступники архімандрита Московського Данилового монастиря - Феодосія, але патріарх відхилив цю кандидатуру, найбільш правдоподібною причиною могла бути висока освіта Феогноста.

Після смерті митрополита Петра (1326) митрополитом Київським, і всієї Русі Константинопольським патріархом був призначений святитель Феогност. По дорозі до Москви, митрополит Феогност на кілька місяців затримується на Волині.

Татарська навала посприяла створенню суздальсько - московського церковного осередку: митрополити з Києва переїхали до Володимира-на-Клязьмі (Кирило — у 1249-1281 рр., Максим — у 1283-1305 рр., Петро 1309-1326 рр., Феогност 1328-1353 рр.). Це створило підґрунтя для виникнення на півночі окремої митрополії, із якої згодом постала Московська, а пізніше російська церква. Митрополити Київські, які жили в Москві, зберігали титул «Київські і всієї Русі». Митрополити, як і князі, мусили їхати до ханської столиці Орди Сараю за правом на виконання ієрархічних повноважень. Туди їздили Петро, Феогност, а пізніше й Олексій, їм давали спеціальні «ярлики», які охороняли церкву й християнську віру. Ярлик надавав право митрополиту управляти церквою і всім причтом. Татарська влада поступово змінювала своє ставлення до духовенства. Воно було звільнене від податків. Сюди входили: ігумени, ченці, священики, церковний клір.

Святитель Феогност був істинним християнином, він не збирав ніяких матеріальних благ і сам намагався боротися проти єпископів з гріхом симонії.

За це на нього часто жалілися архіієреї патріарху, але той нагадував про церковну дисципліну. Феогност, на відміну від святого митрополита Петра, більше писав послання, ніж навчав у проповідях. Його збірник,  направлений проти користолюбства і симонії, як і слова митрополита Петра, залишилися в єдиному екземплярі і його книга “Власфілія”, направлена проти єретиків.

Митрополит Феогност сприяв відбудові зруйнованих храмів, особливо в північній частині Київської митрополії, були відкриті храми в самій Орді — Сарайській єпархії.

Наприкінці XIII ст. виник прецедент. Галицько - волинські князі, а пізніше литовські, не хотіли, щоб церквою керував митрополит, який жив у ворожій для них державі. Це спричинило рух за створення окремої Галицької митрополії, який успішно закінчився. В 1303 р. Царгородський патріарх Афанасій підвищив Галицьку єпископію до рівня митрополії і послав свого ставленика митрополита Нифонта.

Проти цього виступили суздальські, а згодом і московські князі, яких підтримав митрополит Феогност. У 1347 р. Патріарший собор скасував Галицьку митрополію. Потім її було знову відновлено, але не надовго.

Митрополит Феогност помер 11 березня 1343 року і був покладений в Московському Успенському соборі. Його святі мощі відкриті в 1471 р, а із 19 століття йому встановлено загально - церковне вшанування 27 березня.

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ