Українська

31 березня - день пам'яті свт. Кирила, архієп. Єрусалимського. Мчч. Трофима і Євкарпія.

Душекорисні речі - Березень

Святитель Кирил, архієпископ Єрусалимський
Святитель Кирил народився в Єрусалимі в 315 році і був вихований в суворому християнському благочесті. Досягнувши повноліття, він прийняв чернецтво, а в 346 році став пресвітером. В 350 році після смерті архієпископа Максима він став його наступником на Єрусалимській кафедрі.

Будучи Єрусалимським Патріархом святитель Кирил ревно боровся проти єресі Арія і Македонія. Цим він спрямував проти себе ненависть єпископів-аріан, які домоглися того, що святителя Кирила позбавили влади і вигнали з Єрусалиму.

 

В 351 році на свято П'ятдесятниці в Єрусалимі близько 3 години дня було чудесне знамення: на небі з'явився Хрест, який сяяв сліпучим світлом. Він тягнувся від Голгофи до Єлеонської гори. Святитель Кирил повідомив про це знамення імператору-аріанину Констанцію (351 - 363), сподіваючись навернути його в Православ'я.

Позбавлений влади Сардікійським Собором єретик Акакій, який був митрополитом Кесарійським, вирішив вигнати святителя Кирила, користуючись підтримкою імператора. Коли в Єрусалимі наступив сильний голод, святитель Кирил все своє майно витратив на справи милосердя. Оскільки голод не припинявся, святитель почав продавати церковні речі, і купував пшеницю для голодуючих. Вороги святителя розпустили чутки, що ніби то бачили в місті жінку, яка танцювала в священичому одязі. Скориставшись цими чутками, єретики силою вигнали святителя, який знайшов притулок у єпископа Сільвана в Тарсі.
Після цього в Селевкії зібрався Помісний Собор, на який прибуло близько 150 єпископів. Серед них був і святитель Кирил, якого митрополит Акакій хотів не допустити до засідань, але Собор не погодився. Тоді Акакій покинув Собор і перед імператором та патріархом-аріанином Євдоксієм звів наклеп і на Собор і на святителя Кирила. Імператор відразу ж ув'язнив святителя.

Коли почав правити імператор Юліан-Відступник (361 - 363), то він, нібито з благочестя, відмінив всі ухвали Констанція, направлені проти православних. Святитель Кирил повернувся до своєї пастви. Але через деякий час Юліан відкрито відрікся від Христа. Він дозволив євреям відновити зруйнований римлянами Єрусалимський храм і навіть виділив їм на побудову частину коштів з державних податків. Святитель Кирил передбачав, що слова Спасителя про розорення храму (Лк. 21, 6) поза сумнівом виконаються, і задум Юліана зазнає невдачі. Одного разу вночі трапився такий сильний землетрус, що навіть підстави стародавнього Соломонового храму зрушилися з місця, а знов зведені частини будівлі взагалі розсипалися. Коли юдеї все-таки знову почали будівництво, то з неба пішов вогонь і винищив робочі знаряддя. Великий жах охопив усіх. А в наступну ніч на одязі юдеїв з'явилося знамення хреста, яке вони нічим не могли знищити.

Після цього святителя Кирила знову вигнали, а на Єрусалимську кафедру був поставлений святий Киріак. Але незабаром святий Киріак зазнав мученицької смерті (+ 363, пам'ять 10 листопада).

Після загибелі імператора Юліана святитель Кирил повернувся на кафедру, але в часи правління імператора Валента (364 - 378) втретє був відправлений у вигнання. Лише при святому благовірному імператорі Феодосії Великому (379 - 395) він остаточно повернувся до своєї архипастирської діяльності. В 381 році святитель Кирил взяв участь в II Вселенському Соборі, який засудив єресь Македонія і утвердив Нікео-Царгородський Символ віри.

З творінь святителя Кирила найбільш відомі 23 повчання (18 огласительних – для тих, хто готувався прийняти Хрещення, і 5 для новоохрещених) та дві бесіди на Євангельські теми: "Про розслабленого" і "Про перетворення води на вино в Кані". В основі огласительних повчань лежить докладне роз'яснення Символу віри. Святитель пропонував християнинові записати Символ віри "на скрижалі серця". Упокоївся святитель Кирил в 386 році.

Святі мученики Трофим і Євкарпій
Святі мученики Трофим і Євкарпій були воїнами в Нікомидії під час гоніння на християн при імператорі Діоклитіані (284 - 305). Вони відрізнялися великою жорстокістю у виконанні всіх указів імператора. Одного разу, коли ці воїни розшукували християн, вони раптом побачили велику вогняну хмару, яка сходила з Неба, згущуючись з наближенням до них. З хмари пролунав голос: "Для чого ви так стараєтесь, погрожуючи рабам Моїм? Не обманюйте себе: ніхто не може підкорити своїй владі віруючих в Мене, але краще самі приєднайтеся до них і тоді придбаєте собі Царство Небесне". Воїни в страху впали на землю, не сміючи звести очей, і тільки говорили один одному: "Воістину великий Бог, що з'явився нам нині. Щасливі будемо ми, якщо станемо рабами Його". Господь сказав: "Встаньте, покайтеся, вам відпущені будуть і гріхи ваші". Піднявшись, вони побачили в хмарі сидячого Світлого Чоловіка, і дуже багато предстоячих перед Ним. Вражені воїни в один голос вигукнули: "Прийми нас, бо злі й невимовні гріхи наші. Немає іншого Бога, крім Тебе, Творця і Єдиного Істинного Бога, а ми й не приєдналися ще до рабів!" Як тільки вони це сказали, хмара зімкнулася і піднеслась до Неба. Духовно переродившись після цього дива, воїни випустили з в'язниці всіх ув'язнених християн.

За це святих Трофима і Євкарпія піддали страшним катуванням: святих підвісили і рвали їх тіла залізними гаками. Вони в молитвах дякували Господу, віруючи, що Господь простить їм колишні важкі гріхи. Коли було розпалене вогнище, святі мученики самі зайшли у вогонь і там віддали свої душі Богові.

Преподобний Анин, чернець
Преподобний Анин, пресвітер чернець народився в Халкідоні у християнській родині. Після смерті батьків він в п'ятнадцятирічному віці пішов до монастиря, де взяв чернечий постриг. У пошуках повної безмовності він пішов у глиб пустелі, до місця де річка Євфрат відділяла Сирію від Персії. Там він зустрів старця Маюма і поселився разом з ним. Обидва подвижники проводили дуже строге життя. Цілу святу Чотиридесятницю вони нічого не споживати, насолоджуючись і втішаючись їжею духовною.

Святий Анин щоденно здалеку носив питну воду. Одного разу він повернувся з повними кухлями раніше ніж зазвичай, бо Ангел наповнив посудини водою. Старець Маюм зрозумів, що його учень досяг високої духовної досконалості, і просив святого Анина бути його наставником, але той за своїм смиренням відмовився. Згодом старець переселився до монастиря, а святий Анин залишився один у пустелі.

Постійними подвигами святий переміг у собі пристрасті і удостоївся дару зцілень і прозорливості. Навіть дикі звірі підкорялися і служили йому. Куди б не пішов святий, за ним слідували два леви, одному з яких він зцілив рану на лапі. Чутка про святого поширилась по всій окрузі, і до нього почали приходити хворі та одержимі злими духами, просячи зцілення. Навколо святого зібралося також кілька учнів. Одного разу, на сімнадцятому році його подвижництва, до святого прийшли кілька людей і просили чим-небудь втамувати спрагу. Сподіваючись на силу Божу, преподобний послав одного з учнів до висохлого колодязя. Чудом Божим колодязь наповнився вщерть, і цієї води вистачило на багато днів. Коли вода скінчилася, преподобний не насмілився знову просити дива Божого для себе, а став ночами сам носити воду з Євфрату. Єпископ Неокесарійський Патрикій неодноразово відвідував преподобного і висвятив його на пресвітера, хоча смиренний подвижник не наважувався прийняти священний сан. Дізнавшись, що святий сам здалеку носить воду, єпископ Патрикій двічі дарував йому ослів, проте преподобний кожен раз віддавав їх бідним і продовжував носити воду сам. Тоді єпископ велів викопати великий колодязь, який час від часу наповнювали, приганяючи ослів з міста.

Святий Анин прозрів про бажання одного монаха-стовпника, що підвизався далеко від нього, зійти зі стовпа, щоб поскаржитись до суду на розбійника, що поранив його каменем. Святий Анин написав стовпнику листа, наставляючи його не робити задуманого. Лист преподобного було доставлено стовпнику прирученим левом і напоумив його.

Одна благочестива жінка, захворівши, вирушила до преподобного Анина просити його молитов. На шляху її зустрів розбійник. Не знайшовши в жінки грошей, він вирішив її згвалтувати. Жінка покликала на допомогу преподобного і вигукнула: "Святий Анине, допоможи мені!" На розбійника раптово напав жах, і він відпустив жінку. Прийшовши до преподобного, жінка розповіла йому про все і отримала зцілення. Розкаяний розбійник теж прийшов до преподобного, прийняв Хрещення і постригся в ченці. Спис, який він увіткнув у землю, маючи намір здійснити насильство, проріс кремезним дубом.

Глибоким старцем 110 років святий передбачив час своєї смерті і вказав, братії, що зібралася, свого наступника на ігуменство.

Перед смертю святий Анин розмовляв з явленими йому у видінні святими пророками Мойсеєм, Аароном і Ором. Зі словами: "Господи, прийми дух мій", - святий відійшов до Господа.

За матеріалами: cerkva.vn.ua

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ