Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Зішестя Святого Духа на апостолів

Греція, між 1790-1840.

Після вознесіння Ісуса Христа настав десятий день. Це був п'ятдесятий день після Воскресіння Христового. У євреїв тоді було велике свято П'ятдесятниці в пам'ять Синайського законодавства. Всі апостоли, разом з Божою Матір'ю та з іншими учениками Христовими та з іншими віруючими, разом знаходились в одній світлиці в Єрусалимі. Була третя година дня за єврейським часом, тобто за нашим – дев'ята година ранку. Раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив весь дім, де знаходились ученики Христові. І з'явилися вогненні язики і спочили (зупинилися) по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і стали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали. Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, на знак того, що Він дав здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; зійшов же у вигляді вогню на знак того, що має силу спалювати гріхи й очищати, освячувати й зігрівати душі. 

З нагоди свята П'ятдесятниці в Єрусалимі в цей час було багато юдеїв, які прийшли з різних країн. Почувши шум, величезний натовп народу зібрався біля дому, де були ученики Христові. Усі в народі дивувались і запитували одне одного: "Чи не всі вони галилеяни? Як же кожен з нас чує свою мову, в якій народився? Як вони можуть розмовляти нашими мовами про великі діла Божі?" І дивувалися, і не могли зрозуміти, що це значить. А інші, глузуючи, казали: "Вони напилися вина".

Тоді апостол Петро, вставши разом з іншими одинадцятьма апостолами, сказав, що вони не п'яні, але що на них зійшов Дух Святий, як це і було провіщено пророком Іоілем, і що Ісус Христос, Якого юдеї розіп'яли, воскрес із мертвих, вознісся на небо і вилив на них Святого Духа. Закінчуючи проповідь про Ісуса Христа, апостол Петро сказав: "Отже, твердо знай, увесь народе ізраїльський, що Бог послав Спасителем і Христом Цього Ісуса, Якого ви розіп'яли".

Проповідь Петра так подіяла на слухачів, що багато хто увірував в Ісуса Христа. Вони стали запитувати Петра й інших апостолів: "Що нам робити, мужі браття?"

Православный календарь

Великомученик Юрій був сином багатих і побожних батьків, які виховали його в християнській вірі. Народився він у місті Бейрут (в давнину - Белит), коло підніжжя Ліванських гір. Вступивши на військову службу, великомученик Юрій вирізнявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою та красою. Досягнувши згодом звання тисяцького, св. Юрій зробився улюбленцем імператора Діоклетіана. Діоклетіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії язичництво, що відмирало тоді, він увійшов в історію, як один із найжорстокіших гонителів християн.

Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищування християн, св. Юрій запалився жалем до них. Знаючи, що його також очікують страждання, Юрій роздав своє майно убогим, відпустив на волю своїх рабів, прийшов до Діоклетіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. Промова св. Юрія була повна сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн.

Після безрезультатних вмовлянь зректися Христа імператор наказав піддати святого різним тортурам. Св. Юрій був вкинений до в’язниці, де його поклали спиною на землю, ноги закували в кайдани, а на груди поклали важкий камінь. Але Св. Юрій мужньо терпів страждання і прославляв Господа. Тоді мучителі Юрія почали витончено-жорстоко катувати його. Вони били святого волячими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, змушували бігти в чоботах з гострими цвяхами всередині. Святий мученик все терпеливо зносив. Зрештою імператор наказав відрубати мечем голову святому. Так святий мученик відійшов до Христа в Нікомидії в 303 році.

Завершується Великий піст. Кожен із нас планував багато виконати, ставив перед собою певні подвиги, щось виконалося, щось забулося. Останній тиждень перед Великоднем люди дотримуються дуже суворого посту. Саме ця седмиця називається білою, чистою, або страсною.

Якраз у Страсний тиждень, у Великий четвер Ісус Христос встановив тайну Святої Євхаристії та священства. Під час Тайної вечері Спаситель обмив учням ноги і цим показав, що Церква заснована не на владі, а на служінні. Ісус Христос показав апостолам їхній шлях.

Традиційно цього дня випікають паски. Паска, то не просто ритуальний хліб, вона символізує тіло Христове і до її виготовлення треба ставитись із особливим натхненням і трепетом. Перед тим як випікати необхідно помолитись, аби очистити думки та помисли.

Ввечері в церкві відправляються «Страсті». Колись у цей час, люди намагалися зберегти урочистий спокій і додержувались тиші: ні сміху, ні співів, навіть голосних розмов на вулицях коли в церкві читалися Євангелії, чути не було.

Повертаючись із церкви кожен намагався донести додому «страсну» свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціальні ліхтарі.

Полум’ям страсної свічки викопчували хрест у хаті на одвірку – «щоб лиха нечисть хату минала».

Страсна свічка в народному віруванні має велику силу. В скрутний час вона стає людям у пригоді, її запалюють і ставлять перед образами, коли на мешканців дому нападав страх. Наприклад, під час грози, «щоб грім хати не спалив», або під час тяжкої хвороби чи складних пологів.

автор: Ілона Валькова

І з’явився архангел Гавриїл Діві Марії з «благою вістю» (звідси і Благовіщення – означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті), що народиться у Неї божественне немовля, Спаситель роду людського. На цю благу вість чекало людство, земля, небо… чекали довгі тисячоліття. У руках архангел тримав білу лілію – символ чистоти і непорочності, яка зображена на всіх іконах Благовіщення.

Марія була здивована, бо в домі свого чоловіка Йосипа вела непорочне життя, але архангел відповів: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! (...) Бо для Бога нема неможливої жадної речі!» (Луки 1:35,37).

Згідно з церковним переказом, у той момент, коли Діві Марії з’явився архангел Гавриїл, Вона читала книгу пророка Ісаії, а саме – слова про народження Месії. «Я готова стати останньою служницею у тої, яка удостоїться народити Месію», – думала Вона.

Марія бажала сповістити радісну вістку Йосифові, та раптом зупинилася: чи повірить він у те, що і їй не вкладається в голові? Без мужа народити сина? Одна надія була лише на Бога. В руки Творця Вона віддала долю свою і Йосифа, а разом із тим і долю всього людства.

На звістку від архангела Гавриїла сказала Марія: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Луки 1:38).

Благовіщення Діві Марії.Чистий подив, дитинно-дівочий.
У покорі опущені вії вкрили ясні задумливі очі.

Тиху радість цій Божій Дитині Таїна сокровенно відкрила.
І Архангел вклонився Людині – перед Нею згорнув білі крила.
Благовіщення. Всесвіт квітує, очищаючи кров свою згірклу.
Мила пташечка радість вістує, знісши крильця-пелюстки на гілку.

Бог шепнув їй ту світлу новину, і маленька всім серцем співає,
Бо почула, що Божого Сина від сьогодні Пречиста чекає.
Біля церкви в живому віночку Небесам тихо моляться віти,
Жде народження перших листочків поетичний замріяний квітень.

В одкровенні весняному світу розцвітають в душі псалмоспіви –
Мов бальзамові трави, мов квіти стелять землю для Чистої Діви.

Надія Кметюк