feed-image
Українська

Про православний день кохання - 8 липня

Душекорисні речі - Свята

Православний день кохання - 8 липня

8 липня (25 червня за юліанським календарем) Православна церква вшанує пам'ять муромського святого подружжя Петра і Февронії, що жили на рубежі XII-XIII століть. Їх шлюб є зразком християнського шлюбу. Святі Петро і Февронія шанувалися на Русі як заступники подружньому життю; вважалося що вони своїми молитвами зводять небесне благословення на подружні пари.

Історія життя Петра і Февронії багато століть існувала у відданнях Муромської землі, де вони жили і де зберігалися їх мощі. З часом справжні події набули казкових рис, злившись в народній пам'яті з легендами і притчами цього краю. У XVI столітті історію любові Петра і Февронії детально і барвисто описав у відомій староруській "Повісті про Петра і Февронію" талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грізного, священик Єрмолай Прегрішний (Еразм). Дослідники сперечаються про кого з історичних осіб написано житіє: одні схиляються до того, що це були князь Давид і його дружина Евфросинія, в постригу Петро і Февронія, що померли в 1228 році, інші бачать в них подружжя Петра і Евфросинію, що княжили в Муромі в XIV столітті.

Згідно Житія святих, благовірний князь Петро був другим сином Муромського князя Юрія Володимировича. Він вступив на Муромський престол в 1203 році. За декілька років до княжіння Петро захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. У сні князеві було відкрито, що його може зцілити дочка пасічника селянка Февронія. Февронія була красива, благочестива і добра, до того ж вона була мудрою дівчиною, знала властивості трав і уміла лікувати недуги, її слухалися дикі тварини. Князь полюбив Февронію за її благочестя, мудрість і доброту і дав обітницю одружитися на ній після зцілення. Дівчина зцілила князя, проте він не додержав свого слова. Хвороба поновилася, Февронія знов вилікувала князя, і він одружився на ній.
Після смерті брата Петро успадкував князівство. Бояри поважали свого князя, але гордовиті боярські дружини не злюбили Февронію, не бажаючи мати правителькою над собою селянку. Бояри зажадали, щоб князь залишив її. Петро, взнавши, що його хочуть розлучити з улюбленою дружиною, вважав за краще добровільно відмовитися від влади і багатства і віддалитися разом з нею у вигнання. Петро і Февронія покинули Муром, відпливши на човні по річці Ока. Незабаром в Муромі почалася смута, бояри пересварилися, домагаючись княжого престолу, пролилася кров. Тоді бояри, що схаменулися, зібрали раду і вирішили запропонувати князю Петру повернутись назад. Князь і княгиня повернулися, і Февронія зуміла заслужити на любов городян. Вони правили довго і щасливо.

У похилих літах Петро і Февронія прийняли чернецтво в різних монастирях з іменами Давид і Евфросинія, і благали Бога, щоб їм померти в один день, і поховати себе заповідали разом в спеціально приготованій труні з тонкою перегородкою посередині.

Вони померли кожен в своїй келії в один день і годину 8 липня (по старому стилю - 25 червня) 1228 року.

Люди вважали нечестивим ховати в одній труні ченців, тому порушили волю покійних: їх тіла були покладені в різних обителях. Проте вже наступного дня вони опинилися разом. Двічі їх тіла розносили по різних храмах, але двічі вони дивним чином виявлялися поруч. Так і поховали святе подружжя разом в місті Муромі біля соборної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Через 300 років після кончини Петро і Февронія були зараховані Святою Православною Церквою до лику святих. Нині мощі святих Петра і Февронії покояться в Свято-Троїцькому жіночому монастирі в Муромі.
Цього дня у православних віруючих прийнято, перш за все, відвідувати храми. У своїх молитвах молоді люди просять Бога про велику любов, а похилі люди про родинну злагоду.

Святі благовірні кн. Петро (в чернецтвi Давид), i кн. Февронiя (в чернецтвi Єфросинiя), Муромські чудотворцi, моліть Бога за нас грішних!

джерело: Сайт храму Всіх Українських Святих, м. Львів

Читайте також: Акафіст до святих благовірних князя Петра і княгині Февронії Муромських

 

Про Петрів піст

Душекорисні речі - Свята

7 червня/ 20 червня - 28 червня / 11 липня 2011р.Б.

апостол Петро

Цей літній піст, який зараз ми називаємо Петровим, або апостольським, раніше називали постом П'ятдесятниці.

Церква закликає нас до цього посту за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П'ятидесятниці, в пості й молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.

День П'ятидесятниці, коли в п'ятдесятий день після свого виходу з гробу і в десятий день після  Свого Вознесіння Господь, сівши праворуч Отця, послав Пресвятого Духа на всіх Своїх учнів і апостолів, - одне з найбільших свят. Це вчинення нового вічного завіту з людьми. Дух Святий, що зійшов на апостолів, Дух істини, Дух премудрості та об'явлення накреслив замість Синайського новий Сіонський закон. Місце Синайського закону заступила благодать Святого Духа, законотворчого, що подає сили до виконання Закону Божого, вказуючи на виправдання не за справами, а за благодаттю. 

Ми не постимо в П'ятидесятницю, тому що в ці дні Господь перебував з нами. Не постимо, тому що Він Сам сказав: чи
можете ви змусити постити весільних гостей,доки молодий з ними?  (Лк. 5, 34).

 

ЗІШЕСТЯ СВЯТОГО ДУХА НА АПОСТОЛІВ

Душекорисні речі - Свята


Зішестя Святого Духа на апостолів

Греція, між 1790-1840.


Після вознесіння Ісуса Христа настав десятий день. Це був п'ятдесятий день після Воскресіння Христового. У євреїв тоді було велике свято П'ятдесятниці в пам'ять Синайського законодавства. Всі апостоли, разом з Божою Матір'ю та з іншими учениками Христовими та з іншими віруючими, разом знаходились в одній світлиці в Єрусалимі. Була третя година дня за єврейським часом, тобто за нашим – дев'ята година ранку. Раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив весь дім, де знаходились ученики Христові. І з'явилися вогненні язики і спочили (зупинилися) по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і стали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали. Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, на знак того, що Він дав здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; зійшов же у вигляді вогню на знак того, що має силу спалювати гріхи й очищати, освячувати й зігрівати душі. 

З нагоди свята П'ятдесятниці в Єрусалимі в цей час було багато юдеїв, які прийшли з різних країн. Почувши шум, величезний натовп народу зібрався біля дому, де були ученики Христові. Усі в народі дивувались і запитували одне одного: "Чи не всі вони галилеяни? Як же кожен з нас чує свою мову, в якій народився? Як вони можуть розмовляти нашими мовами про великі діла Божі?" І дивувалися, і не могли зрозуміти, що це значить. А інші, глузуючи, казали: "Вони напилися вина".

Тоді апостол Петро, вставши разом з іншими одинадцятьма апостолами, сказав, що вони не п'яні, але що на них зійшов Дух Святий, як це і було провіщено пророком Іоілем, і що Ісус Христос, Якого юдеї розіп'яли, воскрес із мертвих, вознісся на небо і вилив на них Святого Духа. Закінчуючи проповідь про Ісуса Христа, апостол Петро сказав: "Отже, твердо знай, увесь народе ізраїльський, що Бог послав Спасителем і Христом Цього Ісуса, Якого ви розіп'яли".

Проповідь Петра так подіяла на слухачів, що багато хто увірував в Ісуса Христа. Вони стали запитувати Петра й інших апостолів: "Що нам робити, мужі браття?"

 

Життя великомученика Юрія Переможця

Душекорисні речі - Свята

Православный календарь

Великомученик Юрій був сином багатих і побожних батьків, які виховали його в християнській вірі. Народився він у місті Бейрут (в давнину - Белит), коло підніжжя Ліванських гір. Вступивши на військову службу, великомученик Юрій вирізнявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою та красою. Досягнувши згодом звання тисяцького, св. Юрій зробився улюбленцем імператора Діоклетіана. Діоклетіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії язичництво, що відмирало тоді, він увійшов в історію, як один із найжорстокіших гонителів християн.

Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищування християн, св. Юрій запалився жалем до них. Знаючи, що його також очікують страждання, Юрій роздав своє майно убогим, відпустив на волю своїх рабів, прийшов до Діоклетіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. Промова св. Юрія була повна сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн.

Після безрезультатних вмовлянь зректися Христа імператор наказав піддати святого різним тортурам. Св. Юрій був вкинений до в’язниці, де його поклали спиною на землю, ноги закували в кайдани, а на груди поклали важкий камінь. Але Св. Юрій мужньо терпів страждання і прославляв Господа. Тоді мучителі Юрія почали витончено-жорстоко катувати його. Вони били святого волячими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, змушували бігти в чоботах з гострими цвяхами всередині. Святий мученик все терпеливо зносив. Зрештою імператор наказав відрубати мечем голову святому. Так святий мученик відійшов до Христа в Нікомидії в 303 році.

 

Великий (чистий) четвер: очистимо душу й тіло

Душекорисні речі - Свята

 

Завершується Великий піст. Кожен із нас планував багато виконати, ставив перед собою певні подвиги, щось виконалося, щось забулося. Останній тиждень перед Великоднем люди дотримуються дуже суворого посту. Саме ця седмиця називається білою, чистою, або страсною.

Якраз у Страсний тиждень, у Великий четвер Ісус Христос встановив тайну Святої Євхаристії та священства. Під час Тайної вечері Спаситель обмив учням ноги і цим показав, що Церква заснована не на владі, а на служінні. Ісус Христос показав апостолам їхній шлях.

Традиційно цього дня випікають паски. Паска, то не просто ритуальний хліб, вона символізує тіло Христове і до її виготовлення треба ставитись із особливим натхненням і трепетом. Перед тим як випікати необхідно помолитись, аби очистити думки та помисли.

Ввечері в церкві відправляються «Страсті». Колись у цей час, люди намагалися зберегти урочистий спокій і додержувались тиші: ні сміху, ні співів, навіть голосних розмов на вулицях коли в церкві читалися Євангелії, чути не було.

Повертаючись із церкви кожен намагався донести додому «страсну» свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціальні ліхтарі.

Полум’ям страсної свічки викопчували хрест у хаті на одвірку – «щоб лиха нечисть хату минала».

Страсна свічка в народному віруванні має велику силу. В скрутний час вона стає людям у пригоді, її запалюють і ставлять перед образами, коли на мешканців дому нападав страх. Наприклад, під час грози, «щоб грім хати не спалив», або під час тяжкої хвороби чи складних пологів.

автор: Ілона Валькова

 
Більше статтей...
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ