Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

В день Святої Тройці ми згадуємо зішестя на Апостолів
Святого Духа, Який вічно перебуває в Церкві Христовій.

На п’ятдесятий день після Великодня євреї згадували вручення Мойсею на Синаї скрижалей Завіту, учні ж Господа, що зібралися в Єрусалимі навколо Апостолів та Матері Божої, чекали приходу «іншого Утішителя», як повелівав їм Господь перед Вознесінням.

У день, коли Мойсей дав закон, Ісус Христос послав їм Духа Святого: «І раптом зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила увесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би вогненні, та й спочив на кожному з них по одному. Усі ж вони сповнилися Духом Святим, і почали говорити іншими мовами».

На свято до Єрусалима збиралося багато людей з різних країн. Почувши цей шум, збігся народ і збентежились люди, оскільки кожен почув Апостолів, які говорили різними мовами, і питали: «Хіба не всі вони галилеяни?». Люди вирішили, що ті п’яні, але Апостол Петро сказав, що це не сп’яніння, а передречене пророком Іоілем: «...Говорить Господь, Я виллю від Духа Свого на всяку плоть». І Петро прославляв Ім’я Ісуса Назарянина, якого «ви руками беззаконними розіп’яли, але Бог Воскресив Його, чому ми всі свідки. Отож Він, прийнявши обітницю Духа Святого від Отця, то й злив оте, що ви нині бачите і чуєте... Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа для відпущення гріхів – і Дар Духа Святого приймете. Бо для вас ця обітниця, і для дітей ваших, і для всіх, що далеко знаходяться...».

Після Різдва і Воскресіння Христового це свято належить до найбільших свят церковного року. Святковий день Святої Тройці називається П’ятидесятницею тому, що зішестя Святого Духа на Апостолів сталося в п’ятдесятий день після Воскресіння Христового.

Це свято містить в собі подвійне торжество: і в славу Пресвятої Тройці, і в славу Пресвятого Духа, Який видимо зійшов на Апостолів і скріпив новий вічний завіт Бога з людьми. Перший день П’ятидесятниці, тобто неділя, Церква присвячує переважно в славу Пресвятої Тройці; і цей день в народі називається Трійцею, а другий, тобто понеділок – в славу Духа Пресвятого, і називається Духовим днем. Зішестя Святого Духа це – наче вінець і завершенням викупительного подвигу Сина Божого. Тому і саме це свято є достойним і радісним завершенням церковних торжеств на честь і славу Воскреслого Господа. Адже в дні Зішестя Святого Духа народжується Христова Церква. І Дух Святий провадить, просвічує, освячує і зберігає її.

Особливість святкування дня П’ятидесятниця та Пресвятої Тройці полягає в тому, що після Божественної літургії відразу додається і Троїцька вечірня з колінопреклоненими молитвами. Ці три молитви святого Василія Великого читає настоятель храму стоячи на колінах в царських вратах обличчям до народу, який також стоїть під час читання цих молитв на колінах. Церква цими молитвами смиренно молиться до Господа, Який послав Святого Духа на святих учеників і апостолів, освятити тих хто живе на землі і хто вже помер. Після цієї вечірні в Церкві знову відновлюються поклони, яких благочестиві християни не творили протягом всього пасхального періоду.

Під час цієї вечірні Церква вже починає особливе святкування на славу Пресвятого Духа. Але власне понеділок, другий день П’ятидесятниці називається Духовим днем. Назва цього дня походить від святих Отців, в повчаннях яких багато разів згадується день Духа Святого. Духів день є продовженням свята П’ятидесятниці і встановлений для того, щоб після поклоніння Пресвятій Тройці вознести особливе поклоніння Святому Духу.

Звичай прикрашання оселі зеленню

В Православній Церкві існує благочестивий звичай прикрашати в свято П’ятидесятниці храми Божі і житла зеленим віттям, травами та квітами. Ця традиція ймовірно походить ще від старозавітної Церкви де все прикрашалось також квітами та зеленню. В той період, коли святкувалась старозавітна П’ятидесятниця в Палестині закінчувались жнива і тому євреї приносили до своїх храмів перші плоди. І в свято християнської П’ятидесятниці віття та квіти приносяться до храму як початки Богові від весни, які оновлюються силою Духа Творця. Символічно ці квіти і зелень вказують на духовне процвітання Церкви Христової.

«Юдеї, прикрашаючи кущі листям і плодами, - говорить Григорій Нісський, цим самим зображали новозавітну Церкву, яка проросла після закону». Також є свідчення, що на спомин про явлення Бога Аврааму у вигляді трьох подорожуючих біля Мамврійського дуба християни в день Святої Тройці прикрашають храми віттям дерев і зеленою травою, для того, щоб прибраний храм зображав той Мамврійський дуб і кущ Авраама, де колись явився Триєдиний Бог.

За матеріалами сайту: cerkva.vn.ua