Українська

Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього

Душекорисні речі - Свята


Свято Воздвиження є славне торжество Чесного і Животворного Хреста Господнього. Воно було започатковано внаслідок двох священних подій в історії Церкви Христової: перша — чудесна поява і знахідка Хреста в період царювання Костянтина Великого. Костянтин не був християнином, але за наказом свого батька до християн ставився прихильно.

Кесар Італії Максентій оголосив війну Костянтину, щоб помститися за смерть свого батька Максеміана, і в його особі знищити сильного захисника християн. Костянтин відчував, що йому необхідна допомога з неба і шукав її. Мудрий цар знав, що чимало державних діячів звертались до різних богів, але вони не допомагали, а його батько Констанцій все своє життя молився єдиному Богу, який йому завжди допомагав. Костянтин почав молитися єдиному Богу і просити, щоб Він з'явився й допоміг йому.

І в 312 р.. 28 жовтня, коли сонце почало заходити, він побачив на небі знамення Хреста Господнього і напис із зірок: «Цим переможеш». А наступної ночі уві сні Костянтин побачив самого Ісуса Христа, який звелів йому зобразити на військових прапорах хрест і провістив, що він стане переможцем у битві.
Костянтин зробив такий хрест із золота і самоцвітів. Подібні хрести були виготовлені для всього війська. І справді, його воїни, серед яких були і християни, наступного дня виграли битву і переможно ввійшли до Рима. Силою Божою Константин знищив ворогів, які, тікаючи, були скинуті з мосту в річку Тібр і потоплені. Переможець урочисто ввійшов у місто, де його радо зустрічали люди, благословляючи як переможця. Він не похвалявся і не пишався своєю перемогою, а зразу ж возніс подяку Господеві молитвою до Нього. Виступаючи перед народом, він розповів про велику силу знамення Хреста Господнього. Після цього в місті спорудили статую царя з хрестом у правій руці. На ній було зроблено напис: «Цей Спасительний Хрест — істинний свідок мужності, яким я врятував і звільнив місто наше від ярма мучителя і повернув Римському сенату волю і колишню славу».

І надалі Константин і його воїни неодноразово переконувались у великій силі й допомозі хреста. Цар розповідав, що якось один з охоронців злякався і, передавши прапор іншому, побіг з поля бою, та його наздогнала стріла. То була йому кара за полохливість і невіру. А той охоронець, що підхопив прапор, залишився живим. Силою хреста Костянтин переміг не лише Максентія, але й Августа, Лікінія, скіфів і сарматів.

Хрест, який був у язичників знаряддям покарання, з часу допомоги Костянтинові в його перемогах над ворогом став у Римській імперії знаком торжества християн над язичниками.

Чесна і благодатна сила хреста пробудила в Костянтині Великому любов до християнства. Він відмінив смертну кару на хресті. Прапори і зброю прикрасив зображеннями хреста. При собі мав постійно Животворний Хрест, для якого він поставив намет у таборі, де й молився Богу. До того ж на честь Животворного Хреста він вирішив побудувати храм у Єрусалимі на місці страждань і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. У здійсненні його намірів допомагала його благочестива мати цариця Єлена.

326 р. свята рівноапостольна цариця Єлена з листом царя дісталася Єрусалима, щоб знайти Голгофський Хрест Господа Ісуса. У Юдеїв був звичай закопувати знаряддя страти неподалік місця страти.

Не тільки Юдеї, а й язичники, що змінили Юдеїв у ненависті до Христа і християн, докладали всіх зусиль, аби знищити Божестаенний пам'ятник страждань, смерті і воскресіння Христа Спасителя. Цариця Єлена знайшла місце страждань і смерті Христа на Голгофі і організувала розчищення його. При розкопках було знайдено три хрести і дощечку з написом: «Ісус Назарянин — цар іудейський». Ці слова, як читаємо в Євангелії, за велінням Пилата — правителя Іудеї — були написані над головою розп'ятого Ісуса. Однак важко було відрізнити Хрест Господа від інших хрестів, оскільки табличка з надписом лежала окремо. З цієї причини Божественне дерево Хреста Господа залишалось невідомим і потрібне було засвідчення з неба. Бог не допустив, аби християни замість Хреста Господнього віддавали честь хресту розбійника. Тоді проявилась чудодійна сила Животворчого Хреста: сталося чудесне зцілення жінки від важкої хвороби і воскресіння померлого, коли поклали один з хрестів на них.

На розкопках Хреста, крім цариці Єлени, були присутні Єрусалимський патріарх і багато християн і невірних. Блаженна Єлена, патріарх, усі люди з радістю і побожною шаною схилили свої голови перед піднесеним над землею Животворчим Хрестом, вклонялись йому до землі, цілували його та співали: «Господи, помилуй».

Таким чином, день знахідки Хреста став початком щорічного святкування Воздвиження Хреста і тих молінь, поклонінь, цілувань, які збереглись у Православній Церкві від дня Піднесення Хреста і аж до сьогодні.

У VII ст. із святом Воздвиження Церква пов'язала спомин про іншу святу подію, яка знову прославила Хрест Господній — це було славне повернення Животворчого Хреста з Персії.

Під час царювання грецького імператора Фоки (602 — 610 рр.) Хозрой II, цар перський, оголосив йому війну під приводом помсти за смерть Маврикія і його дітей. Перси перейшли Йордан, спустошили Палестину і Єрусалим, вбили багатьох священиків і християн, спалили Єрусалимський храм Воскресіння, пограбували його і захопили дерево Хреста Господнього. Патріарха Захарія і багато людей було взято в полон. Святиня перебувала 14 років у руках язичників. Знаючи силу Хреста, язичники не посміли доторкнутися до нього і кивота, в якому він зберігався. Син Хозроя уклав мир з грецьким царем Іраклієм і наприкінці 628 р. повернув полонених і святий Хрест.

Радуючись і дякуючи Богу за велику милість до християн — повернення святині, цар з патріархом і народом з прихильністю зустріли Хрест в Константинополі й звідси в 629 р. передали його в Єрусалим. Дійшовши до гори Єлеонської, цар прийняв Хрест на свої плечі, щоб внести його до храму Воскресіння. Патріарх Захарій, який супроводжував Хрест Господній, сказав царю, що Син Божий ніс дерево Хреста на Голгофу не в царському вбранні, а йшов, як смиренний раб. Зворушений порадою святителя, цар зняв царську одежу та взуття, босоніж вніс Животворчий Хрест у храм і поставив на те місце, де він стояв раніше. Християни з радістю споглядали торжество Хреста Господнього. В храмі, за давнім звичаєм, Хрест знову був піднятий руками патріарха, і люди, радіючи, благали: «Господи, помилуй».

На згадку і продовження свята Воздвиження Церква ухвалила святкувати його 14 вересня (27 вересня н.ст.).

Подальша доля дерева Хреста Господнього така: він знаходився в Єрусалимі під час хрестових походів від 1099 р. до 1245 р., його часто виносили до воїнів під час боїв. З часом Хрест забрали в Багдад мусульмани, а згодом повернули до Єрусалима.

Що ж для нас, християн, є святий Хрест Христовий? Чому ми поклоняємось йому? Чому благоговійно, трепетно цілуємо його і прикликаємо на себе його животворящу спасенну силу?

Для нас, віруючих людей, Хрест — це передусім знамено нашого життя. Кожне військо має своє знамено. Це знамено є символом, що об'єднує всіх воїнів. Кожний полк береже, як святиню, своє знамено, береже його до останньої краплі крові останнього солдата. Немає більшої ганьби і безчестя, ніж втратити знамено свого полку. Для нас, віруючих християн, знаменом християнської правди є Хрест Христів. Так визначив Сам Спаситель: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8, 34). Віруючі люди беруть хрест у момент святого Хрещення. Хрестом християни освячують свої думки, почуття; хрестом освячуються розум і серце; хрестом освячується все наше життя, наша праця, наші перемоги і поразки, наші радощі та скорботи, наші хвороби і земний добробут. Хрест святий передує кожній церковній процесії. Хрест святий вінчає храми Божі. Хрестом святим Церква багато разів благословляє вірних під час богослужіння. Хрестом освячуються речі та предмети. Хрест дається в руки померлому, як символ перемоги і знамено християнської вірності. Хрест вінчає могили вірних на знак того, що тут лежить послідовник Христа.

Хрест Христів є для нас утіхою в боротьбі й терпінні. У мить, коли нас охоплюють гнів, злостивість, осуд, заздрість, ревнощі або інші гріховні почуття, потрібно подивитися на Хрест і пригадати слова розп'ятого на ньому: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем» (Мф. 11, 29). Хто робить так, той завжди вийде переможцем у боротьбі зі всякою спокусою і гріхом.

Якщо наш життєвий хрест буває часом дуже важким, якщо ми знемагаємо, — у силі Хреста наша сила. Сила Хреста Христового в будь-яких життєвих незгодах є вірна наша допомога. Яким би не був хрест земний у людини, вчать преподобні отці, потрібно пам'ятати, що його несе передусім Спаситель, а потім вже ти, людина. Тому вір і сподівайся — сила Господня завжди буде з тобою, за такої впевненості не загинеш, а матимеш життя вічне.

Хрест Христів є для нас знаменом наших перемог, і тимчасових, і вічних. Ним ми перемагаємо ворога. Ворог нашого спасіння, за вченням Святої Церкви, боїться хреста і тремтить, не наважуючись і поглянути на нього. Знамення Хреста з'явиться на небі в останній день, коли Христос прийде судити живих і мертвих. Вогненний Хрест на небосхилі буде знаменням вічної слави Господа нашого Ісуса Христа і Його перемоги. Тоді, перед Лицем вічної Правди, усі — і ті, хто вшановував за земного життя Хрест, і хто не шанував його — будуть судимі силою Хреста, знаменням вічної правди і вічної перемоги. Блаженні тоді будуть ті, хто шанував Хрест Христів, бо вони отримають «винагороду на небесах», подібно до апостола Павла, який говорив: «А я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа» (Гал. 6, 14). Хрест є знаменом нашого життя, утіхою в боротьбі та терпінні, знаменом наших перемог. Бо якщо ми з Хрестом народилися, то нам з Хрестом і жити і вмирати. А якщо з Хрестом житимемо і вмиратимемо, тоді й переможемо із Хрестом. «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо».

В сам день свята Воздвиження Хреста Господнього Православною Церквою встановлений піст, подібно тому, який буває в середу і п'ятницю, тобто риба не дозволяється. Він встановлений на згадку страждань Господа нашого Ісуса Христа, Який перетерпів смерть на Хресті, а також для розуміння того, що шанування Хреста тісно пов'язане з умертвінням тіла.

 


Підготував диякон Василь Татарин


Тропар, глас 1

Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас — оселю Твою.

Величання

Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Хрест Твій Святий, ним же нас спас від неволі ворожої.

Кондак, глас 4

Вознісся на Хрест волею, Христе Боже, даруй щедроти Твої новому людові Твоєму, що носить ім'я Твоє. Звесели силою Твоєю благовірних людей, подаючи їм перемогу над супротивниками зброєю миру — Хрестом Твоїм - непоборним знаменом перемоги.

 
ЗНАЙТИ