Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Вшанування Пресвятої Богородиці, що є знаменною віхою Православної Церкви, проявляється у великій кількості Богородичних свят у церковному календарі. Вони свідчать про найважливіші моменти з життя Божої Матері від її чудесного зачаття до Успіння.

В Євангелії описано дуже мало подій із життя Пречистої Діви Марії. Тут нічого не сказано про її народження, про її молоді роки чи про її Успіння (смерть), навіть не вказано імен її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це із Священного Передання Церкви та апокрифічних творів. Апокрифи розповідають нам про такі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресвятої Матері, про які не говорять чотири Євангелія. Хоча Свята Церква не визнає всіх апокрифів за істинні книги, навіть за певні історичні джерела, все таки вони несуть у собі багато чого з передання ранньої Церкви.

Головне джерело відомостей про життя Пресвятої Богородиці – це апокрифічна книга «Протоєвангеліє Якова», написана приблизно 170–180 року. Ця книга розповіла багато чого не зазначеного в святих Євангеліях і дозволила започаткувати такі церковні святкування: Зачаття праведною Анною Пресвятої Діви Марії, Різдво Пресвятої Богородиці, Введення в храм Пресвятої Богородиці та вшанування пам’яті праведних Іоакима та Анни, яких Церква називає Богоотцями. Звідси ми і знаємо про обставини народження Пречистої Діви Марії, хто були її батьки. Джерело цих відомостей – апокрифічне Протоєвангеліє Якова завжди шанувалося святими отцями, його цитують і пояснюють, зокрема, священномученик Епіфаній Кіпрський, преподобний Андрій Критський, святитель Софроній Єрусалимський, преподобний Іоан Дамаскин і святитель Фотій, патріарх Константинопольський.

У Протоєвангелії Якова читаємо, що Пречиста Діва Марія по своєму батькові походила з царського роду Давида, а по матері зі священичого роду Аарона. Її батьки жили в Назареті і були заможні, а при тому відзначалися великою праведністю та любов'ю до Бога. Свої врожаї та прибутки праведний Іоаким ділив на три частини: одну частину давав на пожертву для Бога, другу для бідних, а третю залишав для себе. Великою скорботою Іоакима й Анни була їхня бездітність. У юдеїв бездітність вважалася Божою карою. Тому вони зазнавали багато прикростей. Тож нічого дивного, що вони постійно благали Бога, щоб Він послав їм дитину. Це була головна мета їх молитов і постів. І нарешті, Господь на старості літ дав їм дочку. Тоді вони і не здогадувались про те, що в Божих планах маленька Марія, вже тоді, була призначена стати Матір’ю Сина Божого.

За матеріалами cerkva.info