Українська

Про свято Покрови Пресвятої Богородиці в Україні

Душекорисні речі - Свята

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Свято Покрови. “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах і досьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.

Щодо історії відзначення свята, то в час ворожої навали в храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де переховувалася Її риза, служили всенічну. Після закінчення богослужіння св. Андрій разом зі св. Єпіфанієм побачили, як від царських воріт йде світлом осяяна Богородиця у супроводі Св. Іоана Хрестителя і св. Іоана Богослова та великого сонму Святих. Божа Мати, як побачили св. Андрій та св. Єпіфанія, підійшла до престола, довго молилася навколішки. Після цього, знявши зі своєї голови хустку-омофор (покров) — з грецької мафоріон — розпростерла її над народом, який був у церкві. Св. Андрій і Єпіфаній зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла, щоб спасти місто. На Русь свято Покрови прийшло через 250 років. Хто й коли встановив його тут, єдиного погляду немає. Є думка, що Покрова запроваджена у ХІІІ ст. князем Олександром Невським. Архієпископ Владимирський Сергій стверджував, що свято встановлено у Києві у першій половині або на початку ХІІ ст. невідомим князем. З часом у Владимирі склали церковну службу Покрові, а з Константинополя привезли копію однієї з богородичних ікон, відому під назвою ікони Владимирської Божої Матері. При церкві почали виготовляти ікони із зображенням Марії, які мали захистити віруючого від куль на війні, хвороб, інших житейських неприємностей. Проводились хресні ходи з іконами Богородиці, поширювались чутки про їх чудодійну силу. 
У селах Покрова – це пора сватання та весілля, а тому дівки, яким уже надокучило дівувати, молилися: «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою». А в селі Масанах під Черніговом казали так: «Свята Покрівка, накрий мою голівку, хоч черепицею, аби я була молодицею». У селах перед Покровою уже не було польових робіт. Тому й існували приказки: «Як прийшли жнива, жінка як нежива, а як прийшла Покрова, то й жінка здорова», або «Настали жнива – лежить баба нежива, а прийшла Покрова – стала баба здорова». 
Після Покрови, вважають у народі, починається зима: «На Покрову до обіду осінь, по обіді – зима».

Покров-омофор Богородиці став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії. Цього дня в Україні також згадують події з національної історії. Адже Божу Матір (її називали у тому числі й Покровою) вважали своєю покровителькою запорізькі козаки. У Запорізькій Січі була церква Святої Покрови. У ній щороку всім козацтвом відзначали свято Покрови, у цей день козаки також обирали нового отамана. За народним переказом, після зруйнування Січі 1775 року козаки, які пішли за Дунай, взяли з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці. Звідси і виник особливий, притаманний тільки Україні, вид ікони Покрова Пресвятої Богородиці – козацька Покрова. На ній Діва Марія зображена такою, що простирає свій покров, свій омофор над козаками, над гетьманами, над духовенством, які моляться і з надією звертають до неї свої погляди. Козацьку традицію вшанування Покрови продовжили воїни УПА, обравши 14 жовтня днем зброї і заснування Української армії. Покровителькою вважали Покрову також кобзарі та лірники.

 
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ