Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Святе Євангеліє нічого не говорить нам про подію введення в храм. Основою цього свята, як і свята Різдва й Успення Божої Матері, є традиція Церкви й апокрифічні книги, передусім Протоєвангеліє Якова і Псевдоєвангеліє Матфея "Про Різдво Пречистої Діви Марії". Звідси довідуємося, що батьки Пречистої Діви Марії святі Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що, як у них з'явиться дитина, то віддадуть її на службу Богові у храм  Єрусалимаський. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм донечку. І коли їй було три роки, то батьки привели її до храму.

Урочистим і гарним був той похід. Йоаким і Анна скликали в Назарет своїх родичів, запросили багато дівчат. Одягнені у найкраще вбрання, із свічками в руках, дорослі дівчата поволі йшли попереду та співали побожних пісень. З ними йшла трирічна дівчинка Марія, а за Нею вже батьки, родичі та багато людей. Первосвященикові Захарію було дано знати від Духа Святого, що до храму має прийти майбутня Матір Божа, і він разом з священиками в пишному вбранні вже чекав Діву на паперті, до якої вели п’ятнадцять сходинок. На кожній із цих сходинок співали один псалом.

На першу сходинку батьки поставили маленьку Марію, а далі Вона пішла вже сама прямо до первосвященика Захарія. Архієрей взяв Богом обрану Отроковицю за руку і, натхненний від Духа Святого, провів її до найголовнішої частини храму, в Святеє Святих, куди в стародавні часи вносили з духовною радістю кивот Божий. Туди за законом дозволялося входити тільки одному архієрею один раз на рік, при тому з жертовною кров’ю, яку він приносив за себе і за людські провини (Євр. IX, 7). Дивувалися всі, хто там був, а в церковних піснях сказано, що навіть ангели дивувалися, як Діва увійшла в Святеє Святих.

Діва Марія залишилась при храмі, де згодом під опікою первосвященика й священиків одержала досить високу освіту й гарне побожне виховання і навчилась різним ручним роботам. Пресвята Діва Марія прожила при храмі Єрусалимському майже дванадцять років.

Настав час, коли Марія мала залишити храм і, як інші дівчата, вийти заміж. Вона пояснила первосвященику і священикам, що від зачаття Свого посвячена батьками єдиному Богу і Сама дала обітницю зберегти Себе непорочною, а тому не може вийти заміж.

Отже, для нетлінного збереження непорочності Свята Діва в 15 років за порадою і згодою священного Собору була заручена зі своїм родичем праведним старцем Йосифом, який дав обітницю оберігати дівочу честь Марії, вважаючи себе тільки названим  її чоловіком. Марія переселилась із храму в Назарет, у будинок праведного Йосифа.

На згадку про Введення Пресвятої Богородиці у храм Єрусалимський 4 грудня Церквою започатковане це свято. Перші згадки про нього можна знайти у переказах палестинських християн IV ст., де оповідається, що царицею Єленою був побудований храм Введення Богородиці.

На прикладі Богоотців Іоакима і Анни, які посвятили свою дочку з юних літ Богу, ми бачимо, що й нам, батькам-християнам, потрібно з ранніх літ займатись духовним вихованням своїх дітей. Ознайомлення дітей із Законом Божим і святим словом Церкви допоможе їм у майбутньому стати чуйними і добрими людьми. Введення у храм Богородиці — це велике, вселенське двунадесяте свято.

Свято Введення належить до дванадцяти великих свят. Воно має один день перед і чотири дні післясвята. Про нього маємо згадки з V ст., але треба було аж кількасот літ, доки воно ставло загальнопоширеним на усьому Сході. З проповідей на цей день царгородських патріярхів Германа (715-730) і Тарасія (784-806) з'ясовуємо, що свято Введення було встановлене у VIII ст. У Синайському Євангелії з VIII ст., яке подарував до синайського монастиря імператор Теодосій III (715-717), серед дванадцяти свят згадано і свято Введення. Це свято є і в грецьких місяце­словах з IX століття. І з цього століття його знають і святкують усі. Синайський канонар з ІХ-Х ст. фіксує  свято Введення під назвою: "Пресвятої Богородиці, яку привели в храм Божий, коли вона мала три роки". Типікон Великої Царгородської Церкви (ІХ-Х ст. ), хоча не подає ані апостола, ані Євангелія на це свято, але про 4 грудня так каже: "Собор святої Богородиці, яку батьки привели і передали у храм Господній від трьох літ". Евергетицький типікон з XI ст. має службу Введення з перед і післясвятом. Службу на це свято уклав Григорій Нікомедійський (IX ст. ), Василій Пагаріот і Сергій Святогорець.

З нагоди  торжества на честь Богоматері і свята Церква закликає всіх вірних до участі у святковій радості: "Прийдіть, усі вірні, — співаємо на стихирах литії, — єдину непорочну звеличаймо, пророками проповідану і в храм приведену, перед віками вибрану Матір, що в останньому часі сталась Богородицею. Господи, її молитвами, подай нам Твій мир і велику милість".