Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Іверська ікона Божої Матері належить до числа найбільш відомих і шанованих у Православному світі ікон Пресвятої Богородиці.

У ІХ ст. після Різдва Христового, під час царювання грецького імператора Феофіла, потьмареного іконоборчою єрессю, лютувало гоніння на святі ікони. Православні шанувальники святині піддавались знущанням, а самі ікони викидались з храмів і спалювались. По всім містам і селам були розіслані таємні наглядачі відшукувати сховані ікони, з суворим наказом знищувати їх.

Нікеї жила одна багата, благочестива і побожна вдова з юним сином. В неї була чудотворна ікона Божої Матері, до якої вона мала особливу віру і благоговіння. Вдова, боячись знищення святині, пообіцяла імператорським воїнам гроші й просила їх до ранку не чіпати ікону. Після їх відходу жінка разом із сином (згодом афонським ченцем) довго молилася перед святим образом, просячи Владичицю про заступництво і милість. Для збереження святої ікони вдова опустила її в море. Ікона, стоячи на воді, приплила до Афону.

У 980 році трьома знатними іверцями на Святій Горі була заснована Іверська обитель. Афонські ченці, кілька днів бачачи в морі вогненний стовп, що сходить до неба. Охоплені здивуванням і жахом, вони не могли рушити з місця і тільки виголошували: «Господи помилуй!» Декілька днів і ночей підряд повторювалось це видіння. Ченці Іверського монастиря на запрошення свого настоятеля, зібрались в храмі і зі сльозами молили Господа, щоб Він дарував їхній обителі цей неоціненний скарб – святу ікону Пречистої Його Матері, і Господь милостиво почув їх щиру молитву. В той час в Іверській обителі жив старець на ім’я Гавриїл-грузин. Він вирізнявся суворістю життя і простотою норову; влітку він відходив безмовствувати на вершину неприступних скал, зимою сходив з гір у най нижчі місця, або в обитель. Він завжди носив волосяницю, харчувався травою, пив одну воду і жив як земний ангел і небесний чоловік. Цьому благочестивому старцю у сні явилась Пресвята Богородиця сяючи небесним світлом і сказала: « Сповісти настоятелю і братії, що Я хочу дати їм ікону Мою в покров і поміч; потім увійди в море і рушай з вірою по хвилям: тоді всі дізнаються про Мою любов і благовоління до вашої обителі.

Після молебню про дарування монастирю святині благочестивий чернець Іверського монастиря святий Гавриїл Грузин, пішов по воді, прийняв святу ікону й поставив у храмі.

На наступний день чернець, що запалював лампади перед ранньою, увійшовши в храм не знайшов у ньому новоявленої ікони. Після довгих пошуків ченці побачили її а стіні, над монастирськими воротами, і перенесли на попереднє місце, таке чудо відбулось декілька разів, до того часу коли образ був поставлений над монастирськими воротами, тому свята ікона ще називається Портаітіссою, Воротарницею.

Історія обителі свідчить про заступництво Божої матері за монастир. Були випадки чудесного поповнення запасів пшениці та єлею в монастирських коморах, зцілення хворих. Що молилися перед цим образом, врятування монастиря від нападів ворогів. Якось перські війська взяли монастир в облогу. Ченці стали взивати за допомогою до Богородиці, молячись перед Її чудотворним образом. Раптово піднялася буря, що потопила ворожі кораблі. Живим залишився лише один воєначальник, що будучи враженим чудом гніву Божого, покаявся, почав просити прощення за гріхи, а пізніше став одним із жертводавців обителі, матеріально сприяючи розбудові монастиря.

Вигляд Богоматері на цій іконі суворий і наводить трепет на паломників; сам розмір і риси Її Божественного лику величні, і Матір щедрості і втіхи стає ніби більш Матір’ю правосудного і грізного Судді. Риси обличчя надзвичайно виразні. На щоці Богоматері і понині видно знак кровавої рани. За переданням цю рану наніс їй один з арабів – піратів, на ім’я Варвар. Удар святотацької руки супроводжувався чудесною течією із рани крові, а для самого Варвара пробудженням до спасительного покаяння. Вражений чудом варвар прийняв у монастирі хрещення, а потім і ангельський образ.

Підтвердженям того, що Іверська ікона є глибокошанованою у всьому Православному світі, є те, що на честь цієї ікони побудовано багато храмів і монастирів, існує безліч чудотворних списків з Іверської ікони, які так само, як і Афонський оригінал прославились великою кількістю чудес.

На теренах нашої Руси-України про Іверську ікону стало відомо у XVII столітті, коли майбутній Патріарх Московський, а тоді ще архімандрит Новоспаського монастиря Тихон звернувся до настоятеля Іверського монастиря з проханням зробити список ікони для віруючих русичів. «І та новонаписана ікона не різниться від старої нічим: ні довжиною, ні шириною, ні ликом.» – говориться в літописі про список чудотворного образу.

Підтвердженям того, що Іверська ікона є глибокошанованою у всьому Православному світі, є те, що на честь цієї ікони побудовано багато храмів і монастирів.

За переданням, перед кінцем світу ікона таким же чином, як з’явилася, полишить Афон. Це буде одним із знаків Другого Пришестя Христа.

Святкування Іверської ікони Божої Матері відбувається 26 жовтня, 25 лютого і у вівторок Світлої седмиці.

//