Українська

16 квітня - день пам'яті ікони Божої Матері «Нев’янучий Цвіт». Прп. Микити, сповідника, ігумена обителі Мидикійської.

Душекорисні речі - Квітень

Ікона Пресвятої Богородиці «Нев’янучий Цвіт»
Божа Матір, зображена на іконі «Нев’янучий Цвіт», тримає Свого Сина на правій руці, а в лівій руці у Неї квітка лілії. Ця квітка символічно знаменує нев'янучий колір дівства і непорочності Пречистої Діви, до Якої так і звертається Свята Церква: "Ти єси Корінь дівства і Нев'янучий Колір чистоти". Перші списки з цієї ікони належать до дуже давніх часів. Від них звершувалося багато чудес.

 

Оригінал ікони «Нев’янучий Цвіт» (XVI століття) знаходиться у північній Греції — в монастирі Преображення, який розташований на висоті 615 метрів над рівнем моря. Образ написаний на стіні. Як розповідають паломники, він має надзвичайно притягуючу силу. Шановані списки з чудотворного образу знаходяться по всьому світу один з яких є і в Україні.

Преподобний Микита, сповідник, ігумен обителі Мидикійської
Ревний захисник іконошанування преподобний Микита Сповідник народився у Кесарії Віфінській у другій половині VIII ст. Уже в юному віці святий став прислуговувати при храмі і перебував у послуху в самітника на ім’я Стефан. З його благословення Микита прийняв чернечий постриг у Мідікійському монастирі, що славився суворістю уставу. Через сім років праведник прийняв сан священства. Настоятель обителі, преподобний Никифор, обтяжений старечими роками, уже не міг керувати обителлю і благословив Микиту допомагати йому в цьому. Після смерті Никифора братія одностайно обрала Микиту своїм новим настоятелем.

Господь удостоїв Свого угодника даром чудотворення. Так, за молитвою преподобного глухонімий юнак почав говорити; до божевільного повернувся розум; отримали зцілення дві біснуваті жінки.

Під час правління імператора Лева Вірменина почалася нова хвиля гонінь на шанувальників святих ікон. Святого патріарха Никифора було позбавлено престолу, а на його місце обрано єретика на ім’я Феодот. Православних єпископів також виганяли з місць їхнього служіння. Потім імператор вирішив залучити до іконоборчої єресі настоятелів монастирів. Серед викликаних до Константинополя виявився і преподобний Микита. Святий твердо сповідав перед імператором православну віру і був заарештований. Його приклад наслідували інші ігумени монастирів. Мужньо проходячи всі випробування, праведник знаходив у собі сили підтримувати твердість духу і в інших ув’язнених.

Бачачи непохитність сповідників, імператор і лжепатріарх Феодот вирішили вдатися до хитрощів. В’язням запропонували свободу у шануванні святих ікон, якщо ті причастяться у лжепатріарха Феодота. На благання інших сповідників, Микита пішов у храм, де спеціально були виставлені святі ікони. Там він разом з іншими в’язнями причастився, проте, повернувшись у монастир, виявив, що нічого не змінилося. Тоді Микита розкаявся у своєму вчинку, повернувся у Константинополь і почав безбоязно викривати іконоборчу єресь. Спроби імператора переконати преподобного ні до чого не привели. Шість років, до смерті Лева Вірменина, Микита провів в ув’язненні. За цей час, переносячи голод і скорботи, Божий угодник звершив чимало чудес. Так, за молитвами преподобного двох бранців Фрігійського царя було відпущено на свободу, ще троє подорожуючих, яких поминав праведник у своїх молитвах, врятувалися після корабельної аварії.

Під час правління імператора Михаїла преподобний Микита відійшов до Господа. Його тіло було поховане на місці його подвигів — у Мідікійському монастирі. Згодом Господь прославив Свого угодника зціленнями від його святих молей.

За матеріалами: cerkva.vn.ua

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ