Українська

17 квітня - день пам'яті Іверської ікони Божої Матері. Прп. Йосифа Піснеписця. Прп. Йосифа Багатохворобливого Києво-Печерського.

Душекорисні речі - Квітень

Іверська Ікона Пресвятої Богородиці
У вівторок Світлої седмиці Свята Православна Церква вшановує Іверську ікону Пресвятої Богородиці. Досить цівкою є історія цього образу Цариці Небесної. Іверська ікона (яка зараз зберігається на Афоні) в IX столітті перебувала в однієї благочестивої вдови, що жила поблизу міста Нікеї. При імператорі Феофілі (829-842) іконоборці, ті що знищували святі ікони, прийшли в будинок цієї християнки, і один воїн списом ударив по образу Богородиці. Негайно з ураженого місця потекла кров. Вдова, боячись знищення святині, пообіцяла імператорським воїнам гроші й просила їх до ранку не чіпати ікону. Коли вони пішли, жінка разом із сином (згодом афонським ченцем), для збереження святої ікони опустила її в море. Ікона, стоячи на воді, приплила до Афону. Афонські ченці, кілька днів бачачи в морі вогненний стовп, що сходить до неба, прийшли до берега й знайшли святий образ, що стоїть на воді.

 

Після молебню про дарування монастирю явленої святині благочестивий чернець Іверського монастиря святий Гавриїл Грузин (пам'ять 12 липня), за велінням Божої Матері, що з'явилася йому уві сні, пішов по воді, прийняв святу ікону і поставив у храмі.

Однак на наступний день ікона була знайдена не в храмі, а над воротами обителі. Так повторювалося кілька разів, поки Пресвята Діва не відкрила святому Гавриїлу Свою волю в сні, сказавши, що не бажає бути береженою ченцями, а хоче бути їх Хранителькою. Після цього образ був поставлений над монастирськими воротами. Тому свята ікона називається Портаітіссою, Вратарницею. Цей образ зараз знаходиться на Святій горі Афон у славній обителі Іверон. Списки з чудотворного образу Іверської ікони Пресвятої Богородиці розійшлися по всьому Православному світі і також прославились чудесами і святістю. Іверська ікона належить до найбільш шанованих ікон Цариці Небесної.

Преподобний Йосиф Піснеписець
Преподобний Йосиф Піснеписець народився в Сицилії в благочестивій християнській сім'ї. Батьки його, Дамб і Агафія, рятуючись від варварського нашестя, переселилися до Пелопонесу. У віці 15 років святий Йосиф пішов у Фессалоніки в монастир. Згодом преподобний був рукоположений в сан пресвітера.

Преподобний Григорій Декаполіт (пам'ять 20 листопада) відвідав монастир і помітив молодого ченця. Він узяв його з собою до Константинополя і поселився з ним разом при церкві святих мучеників Сергія і Вакха. Це було в царювання імператора Льва Вірменина (813 - 820) - час жорстоких іконоборчих гонінь. Преподобний Григорій і Йосиф безстрашно відстоювали шанування святих ікон. Вони проповідували на площах міста, відвідували православних, утверджуючи їх проти єретиків. Положення Константинопольської Церкви було вкрай важке: не тільки імператор, але і Патріарх були іконоборцями.

В той час римські єпископи були в єдності з Вселенською Церквою, і Папа Лев III, непідвладний візантійському імператорові, міг би надати велику допомогу православним. Православні ченці вибрали посланцем до Папи преподобного Йосифа як найбільш стійкого і красномовного. Преподобний Григорій благословив його їхати до Риму і сповістити про положення Константинопольської Церкви і про небезпеку, що загрожує Православ'ю.

Під час подорожі преподобний Йосиф був схоплений розбійниками-арабами, іконоборцями, і був відправлений на острів Крит. Там вони передали його іконоборцям. Преподобний Йосиф був поміщений в темницю. Мужньо переносячи всі позбавлення, він підтримував і інших в'язнів. За молитвами преподобного один православний єпископ, який почав було сумніватися, настільки зміцнився духом, що мужньо прийняв мученицьку смерть.

Шість років провів преподобний Йосиф у темниці. У Різдвяну ніч 820 року він у видінні побачив святителя Миколая Мирлікійського, який сповістив йому про смерть гонителя-іконоборця Льва Вірменина і про припинення гонінь на святі ікони. Святитель дав преподобному сувій і сказав: "Прийми цей сувій і з'їж його". Преподобний прочитав сувій і з'їв його. Святитель Миколай повелів йому проспівати ці слова. Після цього окови самі спали з преподобного, двері темниці відчинилися, і він вільно вийшов з неї і був піднятий у повітря і поставлений поблизу Константинополя на великій дорозі, яка вела у місто. В Константинополі преподобний Йосиф вже не застав в живих преподобного Григорія Декаполіта, а зустрівся лише з його учнем блаженним Іоанном (пам'ять 18 квітня), який теж незабаром помер. Преподобний Йосиф побудував церкву в ім'я святителя Миколая і переніс туди мощі преподобного Григорія і Іоанна. При церкві був заснований монастир.

Преподобний Йосиф отримав також від одного добродійного чоловіка частину мощей апостола Варфоломія. Він побудував церкву в ім'я святого апостола і хотів урочисто вшанувати його пам'ять, але опечалювався, що не було хвалебних піснеспівів, які прославляли пам'ять святого апостола, сам же він не осмілювався їх скласти. Сорок днів із сльозами молився преподобний Йосиф, готуючись до свята пам'яті апостола. У навечір’я свята у вівтарі йому з'явився апостол Варфоломій, поклав йому на груди святе Євангеліє і благословив писати церковні піснеспіви. Після цього чуда преподобний Йосиф написав канон апостолові Варфоломію і з тих пір почав складати церковні пісноспіви на честь Божої Матері, святих угодників і в тому числі - на честь святителя Миколая, який звільнив його з темниці.

Під час відновлення іконоборчої єресі при імператорові Феофілі (829 - 842) преподобний Йосиф удруге постраждав від єретиків. 11 років він був у вигнанні в Херсоні. У 842 році при святій цариці Феодорі (пам'ять 11 лютого), яка відновила православне шанування святих ікон, преподобний Йосиф був поставлений сосудохранителем в Софійському соборі в Константинополі. Але за сміливе викриття брата цариці Варда в незаконному співжитті він знову був відправлений у вигнання і повернений лише після смерті Варди, в 867 році.

Патріарх Фотій (857 - 867, 877 - 886) відновив його на колишній посаді і призначив духівником всього константинопольського кліру.

Досягнувши глибокої старості, преподобний Йосиф захворів. Перед самою Пасхою, у Велику П'ятницю, Господь сповістив його в сновидінні про наближення смерті. Преподобний зробив опис церковного майна Софійського собору, яке за посадою було під його опікою, і відіслав її патріархові Фотію. Декілька днів він гаряче молився, готуючись до смерті. У своїх молитвах преподобний просив Церкві миру, а своїй душі – милосердя Божого. Причастившись Святих Христових Таїн, преподобний Йосиф благословив усіх, що були біля нього, і з радістю віддав душу Богові (+ 883).

Преподобний Йосиф Багатохворобливий Києво-Печерський
Преподобний Йосиф Багатохворобливий, Печерський, що в Дальнiх печерах жив в XIV столітті. У важкій хворобі він звернувся з молитвою до Бога і дав обітницю: якщо Господь дарує йому здоров'я, то він буде служити братії Києво-Печерського монастиря до кінця свого життя.

Молитва Багатохворобливого страждальця була почута. Після одужання він вступив до Києво-Печерської обителі, прийняв чернечий постриг і став старанно працювати в подвигах посту і молитви і з любов'ю служити братії. Після упокоєння преподобний Йосиф був похований у Дальніх печерах.

За матеріалами: cerkva.vn.ua

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ