Українська

10 липня - день памьяті прп. Сампсона странноприїмця. Прп. Мартина Турівського

Душекорисні речі - Липень

Преподобний Сампсон, странноприїмець
Святий Сампсон народився в Римі в багатій і знатній родині. Отримав гарну освіту. Особливо ґрунтовно вивчив лікарське мистецтво й використовував набуті знання для безкоштовного лікування переважно убогих і жебраків. Розуміючи, що справжня благодійність невіддільна від християнського виховання душі, преподобний Сампсон старанно читав Священне Писання й багато молився. Преподобний Сампсон странноприїмець після смерті своїх батьків роздав все майно, що залишилося йому у спадщину. Таким чином він не на словах, а на ділі виконав ту вказівку про шлях до досконалості, яку Спаситель дав багатому юнакові (Мф. 19, 21). Відпустивши всіх рабів на свободу, преподобний обрав подвижницький спосіб життя. Бажаючи здобути собі духовний скарб, відправився у пустелю з наміром вести строге життя аскета. Пізніше, коли святий Сампсон прибув до Константинополя, він оселився в невеликому будинку і став приймати подорожніх, хворих і старців. З любов'ю ставився до всіх людей і з великою прихильністю служив їм.

Господь прославив Свого угодника. Сталося так, що візантійський імператор Юстиніан I (527-565) важко захворів. Не отримавши жодного полегшення від придворних лікарів, імператор звернувся за допомогою до Бога. Незабаром Юстиніан побачив уві сні чоловіка, про якого було сказано, що тільки він і може зцілити імператора. У пошуках цього чоловіка слуги імператора обійшли увесь Константинополь. Нарешті преподобного Сампсона було знайдено й приведено до палацу. Одним дотиком руки до хворого місця святий зцілив Юстиніана. Вдячний імператор за своє чудове зцілення став пропонувати преподобному багато золота й срібла, але той відмовився прийняти дари виключно для себе - взамін попросив побудувати лікарню й будинок для подорожніх. Імператор погодився й охоче виконав прохання, а додатково приписав до цих інституцій ще й помістя для їх утримання. Преподобний Сампсон продовжував своє служіння до глибокої старості. Мирно упокоївся в 530 році.
Господь після смерті Свого угодника прославив його даром чудотворення.

Преподобний Мартин Турівський
Подвизався в монастирі святих князів Бориса і Гліба в місті Турів. Ведучи життя на самоті, святий - через старість та внаслідок колишніх важких робіт - часто хворів. Одного разу, коли святий дуже страждав від хвороби й лежав у келії знемагаючи від спраги, він звернувся про допомогу до святих страстотерпців Бориса і Гліба. На третій день преподобному Мартину явились святі князі: напоїли стражденного подвижника й зцілили його від хвороби. Упокоївся преподобний Мартин близько 1146 року.

Преподобний Георгій Святогорець, Іверський
Походив з Іверії (Грузія), народився в 1009 (або 1014) р. і, за обітницею батьків, був присвячений Богу. З юних років він виховувався в монастирях, а в 1022 р. був відправлений до Константинополя, де протягом 12 років ретельно вивчав науки і отримав прекрасну різнобічну освіту.

Після повернення до Грузії юнак прийняв чернецтво, хоча вже з юності вів чернечий спосіб життя. Через деякий час він відправився на поклоніння святим місцям Палестини. Три роки пробув св. Георгій в обителях на Чорній горі (поблизу Антіохії), потім на Дивній горі, де від старця-затворника Георгія ((1068 р.) прийняв у 30-річному віці велику схиму і отримав благословення відправитися на св. Гору Афон.

Преподобний Георгій прибув на Афон в 1040 р. і продовжив роботу над перекладом богослужбових книг і творів святих отців Церкви, розпочату преподобним Євфимієм Іверським ((998 р.; пам'ять 13/26 травня). І понині Грузинська Православна Церква визнає канонічною і допустимою для церковного вживання тільки ту редакцію Священного Писання, яка належить перу преподобного Георгія Іверського.

Незабаром преподобний Георгій за свої великі подвиги, смиренність і мудрість, проти своєї волі, був обраний настоятелем Іверської обителі. Для підтвердження права грузин на Іверський монастир преподобний Георгій відвідав Константинополь, де був прийнятий імператором Костянтином IX Мономахом (1042-1055 рр..) І отримав від нього жалувану грамоту.

Довелося захищати братію Іверського монастиря, яку запідозрювали греки в неправослав’ї, і перед патріархом Антіохійським Феодосієм III (1057-1076 рр..). Преподобному Георгію вдалося впоратися не тільки з цим завданням, а й переконати Антіохійського первосвятителя в канонічній законності автокефалії Грузинської Православної Церкви, яка зберігає апостольську спадкоємність від святого апостола Андрія Первозванного ((62 р.; пам'ять 30 листопада/13 грудня). З Антіохії, на запрошення грузинського царя Баграта IV (1027-1072 рр..), преподобний Георгій відправився до Грузії.

У Грузії він провів п'ять років: вчив народ словом і ділом, допомагав благоустрою церковного життя і впроваджував свої перекладацькі праці. Він зібрав багатьох сиріт та убогих і навчав їх Священному Писанню. Таким чином, блаженний Георгій в землі Іверської завершив справу святих апостолів Андрія Первозванного і Симона Кананіта (пам'ять 10/23 травня).

Передбачаючи свою кончину, преподобний відправився на Святу гору, але, не дійшовши до Афона, на дорозі, напередодні свята первоверховних апостолів, він мирно відійшов до Господа в 1066 р. Похований св. старець на Святій горі в Іверської обителі 24 травня 1067.

Свята праведна Іоанна мироносиця

Про неї згадується в Євангелії (Лк. 8, 3, 24, 10). Св. Іоанна, дружина Хузи, домоправителя царя Ірода, була однією із жон, які слідували за Господом Ісусом Христом під час Його проповіді, і служила Йому. Разом з іншими жінками після хресної смерті Спасителя вона приходила до гробу, щоб помазати миром святе тіло Господа, і чула від Ангелів радісну звістку про Його славне воскресіння.

За матеріалами сайту: cerkva.vn.ua

 
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ