Українська

23 листопада - день пам'яті апп. від 70-ти: Ераста, Олімпа, Родіона, Сосипатра, Кварта і Тертія. Мч. Ореста лікаря, Спомин колесування святого великомученика Георгія Побідоносця

Душекорисні речі - Листопад

Святі апостоли від 70-ти: Ераст, олімп, Родіон, Сосипатр, Кварт і Тертій

Ці святі апостоли жили в І столітті. Святий Родіон, або Іродіон, був родичем апостола Павла ( Рим. 16, 11), залишив єпископську кафедру, щоб йти до Риму зі святим апостолом Петром. Святий апостол Олімп (або Олімпан), про котрого згадує апостол Павло ( Рим. 16, 15), теж був супутником апостола Петра. Обом цим апостолам було відрубано голову в той самий день і час, коли розп’яли апостола Петра.

 

Святі апостоли Ераст, Сосипатр, Кварт і Тертій були ученикам святого апостола Павла Павла. Про них апостол народів згадує в Посланні до Римлян: « Вітають вас…Ясон і Сосипатр, родичі мої» (Рим. 16, 21); «Вітають вас в Господі і я, Тертій, що написав це послання» ( Рим. 16, 22); «Вітає вас Ераст, міський скарбник, і брат Кварт» ( Рим. 16, 23).

Апостол Сосипатр, родом з Ахаії, був єпископом Іконії, де і упокоївся. Апостол Ераст був спочатку дияконом і скарбником Єрусалимської Церкви, а потім єпископом в Панеаді. Святий апостол Кварт переніс багато страждань за своє благочестя, навернув до Христа багатьох язичників і мирно упокоївся в сані єпископа міста Берита. Святий апостол Тертій, що записав послання апостола Павла до Римлян, був другим єпископом Іконії, де й упокоївся.

Святий мученик Орест

Святий мученик Орест жив в кінці ІІІ ст.. в місті Тіані Що в кападокії під час правління імператора Діоклетіана і був майстерним і освіченим лікарем. З дитинства святий Орест був воістину добрим християнином.

За наказом імператора, в Тіану для боротьби з християнством, що широко розповсюдилось у Великій Кападокії, направлений був воєнноначальник Максимін. Серед переших на суд до Максиміна був приведений Орест. Він мужньо і відкрито сповідав свою віру в Христа. Гонитель пропонував святому багатства, почесті, славу взамін відречення від Єдиного Істинного Бога, але святий Орест був неухильний. За наказом максиміна, Ореста привели в багатий язичницький храм і знову запропонували поклонитися ідолам. Коли він відмовився 40 воїнів зміняючи один одног7о били святого батогами, палками, воловими жилами, палили вогнем. Святий Орест виголосив до Господа: « Боже сотвори зі мною знамення на благо, щоб бачили ті що ненавидять мене і посоромляться». І Господь почув вірного раба Свого. Почався землетрус, ідоли попадали і розбились. Всі вибігли з храму і коли звідти вийшов святий Орест храм зруйнувався.

Розлючений Максимін наказав закрити святого мученика на сім днів у в’язниці і не давати йому ні їжі ні пиття, а на восьмий день продовжити муки. Святому цвяхи в п’ятки, потім прив’язали до дикого коня. Після страшних страждань мученик відійшов до Господа в 304 році. Мощі його були кинуті в море.

Коли через багато віків, в 1685 році, в Києво-Печерській Лаврі один чернець ( Димитрій, майбутній митрополит Ростовський) переписував з древнього рукопису житіє святого Ореста і, втомлений, заснув, йому в сонному видінні з’явився святий мученик і, показав глибоку рану в грудях, перерізані біля жили і перебиті голінки, звелів доповнити своє житіє, тому що в древньому рукописі було описано не всі страждання, які перетерпів святий. Смиренний чернець виконав бажання святого мученика Ореста і прославив Бога, Дивного у святих Його.

Спомин колесування святого великомученика Георгія Побідоносця

23 листопада Православна Церква молитовно згадує колесування великомученика Георгія (303 р.).

Він жив в IV ст. в Кападокії, яка входила в склад Римської імперії і був сином хлібороба. Ріс в глибоко віруючій християнській сім’ї. Ім’я Георгій означало “хлібороб”. Батько прийняв мученицьку смерть, коли св. Георгій був молодим хлопцем. Мати любила сина і виховала його в благочесті. Вони переселилися в Палестину. Досягнувши повноліття, св. Георгій став відважним воїном. Імператор Діоклітіан (284-305) призначив його старшим воєначальником. Імператор ненавидів християнство і в 296 р. наказав переслідувати і гонити християн. Дізнавшись про це, св. Георгій роздав все своє майно убогим і, прийшовши в Сенат, відкрито заявив, що він християнин: “Я раб Христа Бога мого і свідчу про цю істину”.

Один з сановників повторив слова Пілата: “Що є істина?”. На це св. Георгій відповів: “Істина є Сам Христос, якого ви гоните”.

Здивований імператор почав вмовляти св. Георгія відректися від своїх переконань і принести жертву ідолам, обіцяючи йому при цьому земну славу. На це св. Георгій відповів: “Ніхто і ніщо не ослабить моєї віри”. Почувши сміливу відповідь імператор наказав своїм охоронцям виштовхнути списами св. Георгія з приміщення, але тверда сталь зігнулася, коли торкнулася тіла св. Мученика, не причинивши йому болю. Гонителі кинули святого в темницю, де закували ноги в спеціальні колоди, а груди привалили важким каменем.

Наступного дня Діоклетіан наказав св. Мученика колесувати. Його прив’язали до великого колеса, яке оберталося, так, що гострі шипи рвали тіло. Страшна біль. Св. страждалець взивав до Господа за підтримкою, а потім затих. Імператор вирішив, що він вже мертвий і наказав зняти тіло з колеса, а сам пішов в капище, щоб принести подячну жертву ідолам. В цей час надворі стемніло, прогримів грім, почулися слова: “Не бійся, Георгіє, Я з тобою” і явився Ангел Господній у вигляді світоносного юнака, який положив руку на святого мученика і сказав: “Радуйся!” і св. Георгій став здоровим. Присутні, побачивши таке чудо, увірували в християнського Бога. Два знатних сановники Анатолій і Протолеон, які були християнами, відкрито оголосили про це імператору, який наказав відсікти їм голови.

Цариця Олександра також увірувала Христа, за що розлючений Діоклітіан хотів її умертвити, але слуга відвів її в царський палац.

Імператор поставив за мету зломити віру св. Георгія і звелів кинути його в яму, засипати негашеним вапном і закопати живцем. Три дні знаходилось тіло святого в ямі, а коли відкопали, то він був живим і здоровим. Тоді імператор звелів бити його воловими жилами – кров змішалася з землею, а мужній страждалець, укріплений силою Божою, залишався живим і життєрадісним.

Бачачи, що під час тортур слава св. Георгія зросла, Діоклітіан, намагаючись принизити християнську віру, сказав: “Якщо твій Бог має таку силу, то воскреси мертвого”. На це св. Георгій відповів: “Ти спокушуєш мене, але ради спасіння народу цього, що побачить силу Христа, Бог мій сотворить таке чудо”. Тоді святого привели до гробниці, де лежав новопреставлений покійник, і св. Георгій сказав: “Господи! Покажи цьому народу, що Ти Бог Єдиний на всій землі, нехай люди пізнають Тебе!”. І покійник ожив і вийшов з гробниці. Народ, плачучи від явленого чуда, увірував у Господа.

Але Діоклітіан залишився при своїх переконаннях. Підтвердилися слова Христа Спасителя у притчі про бідного Лазаря: “Коли Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять” (Лк. 16, 31).

Розлючений Діоклітіан наказав обезглавити воскреслого слугу Афанасія, що теж увірував, а св. Георгія кинути у темницю. Подвиг і чудеса св. Георгія тільки збільшили кількість християн, а тому імператор хотів все-таки заставити св. мученика принести жертву поганським богам.

В останню ніч св. мученик старанно молився Господу, а коли задрімав, йому явився Сам Господь, Який підняв його Своєю рукою, обняв, поцілував і, поклавши на його голову вінець, сказав: “Не бійся, а дерзай і сподобишся Царства зі Мною”.

На судилищі імператор запропонував св. Георгію стати соправителем. Коли мученик відмовився, йому запропонували принести жертву поганським богам. Георгій увійшов в божницю, став біля головного ідола і сказав: “Ісус Христос Бог мій”. Ідоли впали і розсипалися. Поганські жерці почали кричати: “Вели вбити цього чарівника”.

Свідком була і цариця Олександра, яка вже перед тим увірувала в Христа. Тут вона сміливо заявила про це, за що була вбита на місці.

Святому Георгію усікли голову. Було це в день Пасхи 23 квітня за ст.ст. 303 року. Вічна слава йому! Свята Церква називає великомученика Георгія Побідоносцем не тому, що він не знав поразок у битвах, а тому, що своєю вірою доказав силу Ісуса Христа, і з Його підтримкою переміг імператора.

Тіло св. Георгія поховали в місті Ліді. За часів Константина Великого там був збудований храм в честь великомученика, де і помістили нетлінні святі мощі.

Дуже багато чудес сотворив по молитвах віруючих св. Георгій. Серед них – чудо зі змієм. І на іконах ми найчастіше бачимо святого великомученика Георгія верхи на коні. Він списом проколює змія.

Історія розповідає, що біля одного міста був страшний змій, який своїм подихом умертвляв і пожирав людей. Мешканці міста за вимогою жерців по черзі водили змієві на поживу своїх дітей. А коли прийшла черга царської дочки, то і її повели. Всі плакали, а християни молилися за неї. Несподівано, з’явився на білому коні св. Георгій і сказав дівчині, що він воїн Христа Спасителя і, вдаривши змія списом, вбив його. Відразу 25 тисяч людей прийняли святе Хрещення. Біля озера, де був вбитий змій, збудували церкву в честь Пресвятої Богородиці і св. великомученика Георгія.

Святого Георгія Побідоносця люблять і шанують віруючі ще з часів Київської Русі.

Радуйся, Георгіє, великий побідоносче!

 

за матеріалами: cerkva.vn.ua


 
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ