Українська

4 листопада - Православна Церква відзначає свято ікони Божої Матері, віднайденої у місті Казані. Рівноап. Аверкія, єп. Ієрапольського. Прпп. Феодора і Павла Ростовських

Душекорисні речі - Листопад

З багатьох ікон Богородиці, шанованих у народі, жодна не поширена в такій кількості списків, як Казанська ікона Божої Матері. Ця ікона – нагадування про заступництво і милість Богородиці до людей. І саме до Неї звертаються вони, перебуваючи в бідах і скорботах.

Свято на честь цієї ікони відзначається два рази в рік – 21 липня і 4 листопада.

Досить знаменна історія цієї ікони. Наприкінці червня 1579 року в Казані, захопленій царем Іоанном Грозним чверть століття тому – у 1552 р. – трапилася пожежа. Раптово зайнявся будинок стрільця Данила Онучина, що стояв неподалік церкви Миколи Тульського. Вогонь швидко перекинувся на прилеглі будови й за короткий час знищив увесь посад і частину кремлівських будинків.

Не встигло ще охолонути пожарище, як донечці стрільця – десятирічній дівчинці Матроні – уві сні з’явилася Божа Матір і повеліла повідомити архієпископу й міській владі, що під попелищем згорілого стрілецького будинку схований її вцілілий образ. Божа Матір наказала дівчинці, щоб вона «взяла ікону із землі», при цьому вказавши точне місце її знаходження. Дівчинка розповіла про свій сон матері, але та залишила його без уваги. Та через день сон дівчинки повторився знову, а потім ще раз.

Після цього мати повідала про дивні нічні бачення доньки священикові своєї парафіяльної церкви. Священик доніс про сни дівчинки архієпископові Ієремії. Міські влада розпорядилися розкопати попелище стрільця.

8 липня при великому скупченні народу й у присутності Матрони з матір’ю попелище було розкопане. Але робітники нічого не знайшли. І лише коли сама Матрона попросила лопату й взялася копати, на глибині двох аршин вона наткнулася на згорток вишневого кольору. З нього, який виявився рукавом від старого каптана, витягли немов тільки що написану ікону Божої Матері. Ікона сіяла дивовижним світлом.

Вірогідно, ікона була зарита ще до скорення Казані Іоанном Грозним ким-небудь із християн, що приховували свою віру від магометан – ненависників православної віри.

Звістка про знаходження чудотворної ікони швидко рознеслася по всьому місту. Безліч народу стеклося подивитися на це чудо. Архієпископ, у присутності градоначальника, із хресним ходом переніс ікону в найближчу церкву Св. Миколи Тульського, а відтіля – в Благовіщенський собор. Хресний хід супроводжувався чудесними зціленнями сліпих, хворих, які брали участь у ньому. Дані зцілення символізували те, що ікона з’явилася для того, щоб осяяти духовним світлом затьмарених сліпотою.

Про казанську подію донесли цареві Іоанну Грозному. За його повелінням ікону відправили до Москви, залишивши її копію у Казані. Вона стала головною святинею нового дівочого монастиря, побудованого на місці знахідки. Першою черницею й потім ігуменею в монастирі була дівиця Матрона, яка, подорослішавши, постриглася у монахині й прийняла ім’я Марфи.

Таким чином святкування Казанської ікони Богоматері віднесено до 8 липня (за новим стилем – 21 липня), тобто дня, коли ікону було знайдено і сповіщено про це церковним і світським властям.

Осіннє ж вшанування Казанської ікони Матері Божої припадає на 22 жовтня (за новим стилем – 4 листопада) і пов’язано з її чудотворною допомогою у врятуванні Москви і тодішньої Росії від польської армії у 1612 р.

Саме тоді на допомогу Москві прийшли казанські полки і принесли із собою Казанську ікону Матері Божої. Після кількамісячних боїв війська Мініна і Пожарського 22 жовтня (за новим стилем – 4 листопада) 1612 р. зайняли Китай-город і звільнили Москву. На подяку Божественній допомозі у цій боротьбі було проведено урочисті молебні й хресний хід з Казанською іконою Богоматері до Лобного місця. Сюди ж із Кремля ієрархи винесли Володимирську (Вишгородську) ікону Божої Матері та інші святині, що були звільнені із захопленого міста.

Після цього Казанська Богоматір була встановлена на Сретенці у Москві – в церкві, освяченій на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. За царя Михайла Федоровича Романова (1596-1645) в Москві було встановлено два річних свята на честь цієї чудотворної ікони (21.VII та 4.ХІ), а з 1649 р. – започаткували її вшанування по всій Російській імперії.

Особливе значення цей образ мав для Петра І. В 1709 році напередодні Полтавської битви царю сказали, що в селі Каплунівці знаходиться чудотворна копія Казанської ікони Божої Матері. За указом Петра І образ був доставлений у стан російської армії, який знаходився під Харковом. Очікуючи битви, цар довго молився перед іконою Божої Матері, він повелів тричі обнести образ перед полками. Під час битви 27 червня ікона стояла на полі бою.

За Петра І Олексійовича (1672-1725) Казанську ікону Божої Матері перенесли до Санкт-Петербурга для освячення нової столиці. Там вона почергово перебувала в церкві на Посадській вулиці, в Троїцькому соборі, церкві Різдва Богородиці на Невському проспекті, і нарешті, була встановлена у Казанському соборі (освячений 15.09.1811 р.).

З часів Катерини ІІ Казанська ікона Божої Матері стала покровителькою російських імператорів.

Князь М.І.Кутузов, призначений головнокомандувачем російської армії, готуючись до від’їзду на фронт, молився перед чудотворною іконою зі сльозами за порятунок держави. А 25 грудня 1812 року, у свято Різдва Христова, у Казанському соборі перед Казанською іконою служили перший молебень «За позбавлення Росії від нашестя».

Під час Другої світової війни ікону Казанської Божої Матері віруючі обносили навколо міста Ленінграду. Незважаючи на дуже важку 900-денну блокаду (8.ІХ.1941 - 18.01.1943), захисники міста не пропустили фашистські війська.

І в теперішній час православні віруючі з благоговінням звертаються до своєї Заступниці – Казанської Божої Матері. У народі зміцнилася віра й у те, що ця чудотворна ікона є також покровителькою сімейних пар, шлюбу та домашньої злагоди.

Цього дня віруючі з надією звертаються до покрову й заступництва Казанської Богоматері і промовляють слова тропаря свята: «…Всім нам поможи, Царице і Владичице, що в напастях, бідах і недугах, обтяжені гріхами багатьма перед Пречистим твоїм образом молимося зі сльозами, непохитну надію на Тебе покладаючи. Визволи нас від усякого зла. Подай усім корисне і спаси нас…».

Святий рівноапостольний Аверкій, єпископ Ієрапольський, чудотворець.
Рівноапостольний Аверкій прославився в ІІ столітті в Фригії. Місто Ієраполь в той час населяли, в основному язичники. Святитель молився Господу за спасіння їхніх душ і навернення до Істинного світла. Ангел, який з’явився святому Аверкію звелів сокрушити ідолів і язичницьке капище. З ревністю виконав святий повеління Боже. Почувши, що ідолопоклонники хочуть умертвити його, святитель прийшов на місце народних зібрань і відкрито викрив помилковість вірувань язичників. Язичники намагались схопити святого. У цей час в натовпі закричали три біснуваті юнаки. Народ почав хвилюватися, святитель же молитвою вигнав з них бісів. Бачачи юнаків здоровими, жителі Ієраполя попросили святителя Аверкія навчити їх християнської віри, а потім прийняли святе Хрещення. Після цього святитель вирушив у сусідні міста і села, зціляючи хворих і благовіствуючи про Царство Небесне. З проповіддю він пройшов Сирію, Килікію, Месапотамію, відвідав Рим і скрізь навертав до Христа багатьох людей. За свої апостольські труди, святитель Аверкій був названий рівноапостольним. Багато років огороджував він Церкву від єретиків, утверджував християн у вірі, наставляв заблудлих на істинний шлях, зціляв хворих і розповсюджував славу Христову.

Преподобні Феодор та Павло Ростовські
Преподобні Феодор та Павло Ростовські заснували в ХІV ст. на ріці Устьї, неподалік від Ростова, обитель на честь святих мучеників Бориса і Гліба. Першим на місце майбутнього монастиря прийшов з Новгородської області інок Феодор. Через три роки в його пустинь прийшов для подвигів інок Павло.

В 1363 році на свою батьківщину прийшов Преподобний Сергій Радонезький. Дізнавшись про це Феодор і Павло вирушили туди і звернулися за духовними порадами до великого подвижника. Преподобний Сергій відвідав їхню пустинь і вказавши на місце, благословив побудувати на ньому храм на честь святих страстотерпців Бориса і Гліба. Вже під час будівництва першого храму до подвижників почали збиратися ченці. Преподобний ігумен Феодор з радістю приймав всіх хто приходив. Скоро був побудований другий храм, на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Влаштувавши Борисоглібську обитель, преподобний Феодор доручив керівництво нею преподобному Павлу, а сам відійшов з декількома учениками у Вологодські ліса, де заснував на Білому озері, при впаданні в нього ріки Ковжи, обитель і подвизався в ній декілька років. Побудувавши храм на честь Святителя Миколая і влаштувавши монастир, преподобний Феодор поставив у ньому ігумена, а сам отримавши одкровення про швидку кончину, повернувся в Борисоглібську обитель, де преставився 22 жовтня 1409 року. Преподобний Павло деякий час управляв двома монастирями і упокоївся в тій самій обителі.

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ