Українська

10 лютого - день пам'яті преподобного Єфрема Сиріна

Душекорисні речі - Лютий

«Будь радше переслідуваний, а не переслідуй. Будь розп’ятий, а не розпинай.
Терпи несправедливість, а не будь несправедливим ні до кого.

Будь притисненим, а не ревнуй. Шукай доброти, а не правосуддя»

Прп.Єфрем народився близько 306 року в місті Нізібія, сучасна Туреччина, на кордоні з Сирією, яке стало римською територією в 298. За переказами його сирійського життєпису, батьки були частиною зростаючої християнської громади в місті, хоча пізніше агіографи писали, що його батько був язичницьким жерцем. Християнська громада говорила на сирійському діалекті арамейської. Були поширені  язичництво, іудаїзм і ранні християнські громади. Спершу він навчався в низибійського єпископа Іоана, котрий постарався дати Єфрему духовну освіту. Після його смерті Єфрем перебрався в сирійське місто Едессу, де знайшов добрих наставників в науках благочестя.

Єфрем успішно проповідував, а також писав церковні повчання, котрі читались при богослужіннях. Щоб повніше пізнавати високі духовні істини, він вдавався до далеких мандрівок, щоб сприймати науки великих пустельників. Так Єфрем побував у єгипетських і сирійських старців, відвідав св. Василія Великого і повернувся до Едессу. Невдовзі, бажаючи самітного життя, Єфрем поселився недалеко у печері, молився і писав твори. До нього стали сходитись учні, щоб слухати чернечі настанови і переймати молитви. Одна з таких молитов дійшла і до нас і читається у Великий Піст:

Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослав'я не дай мені.

Дух же доброчесності, смиренномудрості, терпіння і любові даруй мені рабу Твоєму.

Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віків. Амінь.

Молитва так часто повторюється при богослужінні, тому що в ній перелічуються особливим властивим саме цій молитві способом, спершу негативні сторони гріховного стану душі як лінивство, безнадійність, владолюбство і марнослав'я.


Сам Єфрем Сирін називає себе людиною «невченою і малосмисленною», але це сказано їм лише через смирення: його вченості «дивувався», за висловом Феодорита, навіть Василь Великий. У творах самого Єфрема Сиріна видно добра обізнаність з творами не тільки християнських вчених, але і з «елінських мудреців», з язичницької міфологією і початками тодішнього природознавства. У своїх проповідях Єфрем Сирін нерідко говорить про користь знання і освіти, яка, за його висловом, «вище багатства».

Твори Єфрема Сиріна ще за його життя були перекладені грецькою мовою. За словами Ієроніма, вони читалися в церквах після св. Писання, як це в давнину робилося з творіннями Єрма і Климента Римського. Число його творів, за Фотієм, сягало 1000, не рахуючи складених їм і увійшовших почасти в богослужбовий вжиток молитов, а також віршів, в яких йшлося про церковне вчення і покладених на народні наспіви з метою протидії поширенню єресі Вардесана. Російський переклад творів Єфрема Сиріна (Московська духовна академія, 1848) не містить в собі навіть усіх виданих його творінь (всього лише 265 назв).

Перше місце серед творів Єфрема Сиріна займають його тлумачення на Св. Письмо, що дійшли до нас не повністю. Між екзегетами східної церкви Єфрем Сирін займає одне з перших місць. Особливу ціну його тлумаченням надає знання єврейської мови, етнографії та географії Палестини.

Набагато менш вагомою є догматика Сиріна. За розумовим розвитком сирійської церкви в його час потрібно було швидше елементарний виклад християнського вчення, ніж його спекулятивне і діалектичне тлумачення, до того ж сам Єфрем Сирін за складом своїх духовних сил був не стільки мислитель, скільки оратор і поет. Зі свого знайомства з «еллінської мудрістю» він виніс негативне ставлення до неї, і весь свій теоретичний світогляд обгрунтовує виключно на релігійних засадах, на так званій «вірі церкви», якій не властиве спекулятивне богослів'я.

Такий оборонний, строго конфесійний напрям богослів'я Сиріна становить межу, яка різко відмежовує його від інших великих церковних вчителів того часу. Навіть у своїх творах проти єресі він здебільшого не входить в наукове обговорення єретичних доктрин, а задовільняється лише вказівкою на їхньою незгодою з вірою церкви і глибокою скорботою про нечестя єретиків-вільнодумців.

Кращу частину творів Єфрема Сиріна складають його проповіді і пророцтва, особливо повчальні. Він не стільки доводить, скільки висловлює свої думки і почуття. «Сирійський пророк» (ім'я, дане йому сучасниками) є тут у своїй природженій сфері. Він - істинний і справжній оратор в християнському сенсі слова. Його промовам не властиві штучні конструкції та умовна риторика; проповідь його часто звертається в справжню гімнологію: нескінченна різноманітність порівнянь доходить іноді до зайвого словомовства і надмірної алегорії. Панівний аргумент в його проповіді - вдала цитата з Св. Писання, головний зміст її - вчення про життя «для Бога і в Бозі». Невідповідність дійсного життя християнського суспільства з християнським ідеалом наповнює його душу невтішної скорботою. Він говорить про покаяння, про вилучення від суєти мирської, про боротьбу з пристрастями, зображує смерть, Страшний суд, загробну долю грішників і праведників. Байдужий крайнього ригоризму, він благословляє шлюб і сім'ю, радить батькам піклуватися про виховання дітей для життя, про хороше заміжжя для дочок, про призначення синів на службу громадську і державну. Його проповідь покаяння не є проповіддю похмурого і безрадісного стану духу. Він навертає думку слухача до християнського вчення про милість Божу, зневіра викривається ним, як тяжкий гріх. Одні повчання його короткі і мають форму настанов давньогрецьких філософів, інші викладені у формі доорігеновской гомілії, тобто бесіди-діалогу вчителя з учнями, треті є типом орігеновскої гомілії, тобто послідовного тлумачення більшого чи меншого витягу Св. Писання, перемежованого моральними настановами; четверті - справжні великі тематизування слова (грец. λόγοι), що характеризуються всебічним поясненням предмета і істинно ораторським викладом. До цієї групи, найбільш численної, належать найбільш відомі проповіді Єфрема Сиріна: пім слів про друге пришестя Христове, про воскресіння мертвих, про страждання Спасителя, про хрест, про терпіння, про віру, про піст, про чесноти й пороки, про гордість.

За матеріалами Вікіпедії

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ