Українська

12 лютого - Православна Церква святкує пам'ять трьох святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого

Душекорисні речі - Лютий

 

Три святителі Христової Церкви, які жили в IVст у золотому віці християнської віри - Василій Великий (архієпископ Кесарії Кападокійської), Григорій Богослов (архієпископ Константинопільський) та Іван Золотоустий (також архієпископ Константинополя) – ще за життя здобули собі славу своєю святістю, спасенними проповідями й релігійними творами.  Церквою було введено спільний празник вшанування трьох святих. Підставою для цього стала суперечка між людьми: кого з них вважати більшим і святішим за інших. Тоді три святителі уві сні з'явились митрополитові міста Евхаїти Іванові й переказали йому такі слова: "Ми – одне в Бога. Тож немає між нами ні більшого, ні меншого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Встань, отже, і поклади край суперечці вірних, бо як за життя, так і після смерті нашим намаганням є всі сторони світу приводити до миру і єдності". Єпископ Іван зробив, як йому поручили Святителі. Через те, що свята Церква вже святкувала  пам'ять кожного з них окремо, то він у 1076 року назначив їхній спільний празник на 12 лютого. Наші літописи під 1076 роком згадують про установлення цього празника в Греції. З нагоди встановленого празника на честь трьох святителів, єпископ Іван, написав у пам’ять про них : тропарі, канони і церковні пісні.

 

В нашому українському народі цей празник знаний, як свято «Трьох Святих». Ці три ієрархи-святителі – це велетні віри, духа, святості й науки, що передали нам чистоту віри Собору в Нікеї. Вони стали на захист вчення церкви та пояснили догмати про Пресвяту Трійцю, Христове божество та Пресвяту Євхаристію. За їхні заслуги наша Церква називає їх у своїх богослужбах  стовпами Церкви та вчителями вселенної. Всі вони жили в один час Св. Василій і св. Григорій походили з Кападокії в Малій Азії, були щирими друзями і майже однолітками. Св. Іван 3oлотоуст – походив з Антіохії і був молодшим від них на яких 20 літ.

Три Святителя жили на перехресті двох культур - гігантів, античної та візантійської, і стояли в центрі великої світоглядної трансформації, яка відбувалася на території всієї Римської імперії. Вони стали свідками вирішального для долі християнства IV століття моменту зіткнення язичницької і християнської традицій, і настання нової епохи, що завершила духовні пошуки пізньоантичного суспільства. У смутах і боріннях перероджувався старий світ. Послідовне видання низки указів про віротерпимість (311 р., 325 р.), заборона жертвоприношень (341 р.), закриття язичницьких храмів і заборона під страхом смертної кари та конфіскації майна відвідувати їх (353 р.) були безсилі перед тим, що відразу ж за церковною огорожею починалося колишнє язичницьке життя, все ще діяли язичницькі храми, вчили язичницькі вчителі. Язичництво інертно бродила по імперії, хоча і подібно живому трупу, гниття якого почалося, коли підтримуюча рука держави (381 р.) віддалилася від нього. Це була епоха загального світоглядного безладу і крайнощів, зумовлених пошуком нового духовного ідеалу в східних містичних культах де кожен обирав свій шлях. Це була епоха, багато в чому схожа з сучасною.

Саме в такий непростий час довелося проповідувати Трьом Святителя релігію самовідданості, аскези і високої моральності, брати участь у вирішенні питання про Святу Трійцю та боротьбі з єресями IV століття, тлумачити Священне Писання і вимовляти палкі промови на пам'яті мучеників і церковні свята, активно займатися громадською діяльністю, очолювати єпископські кафедри Візантійської імперії. До сьогоднішнього дня Церква служить Літургії, серцевини яких - анафори (Євхаристійний канон) складені Іваном Золотоустим і Василієм Великим.

Життя і творіння Трьох Святителів допомагають зрозуміти, як відбувалося взаємодія античної спадщини з християнською вірою у свідомості інтелектуальної еліти римського суспільства, як закладалися основи єднання віри і розуму, науки, освіченості, а найголовніше що цьому не суперечить справжня побожність.

Просімо святих архієреїв Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого, щоб навчили нас іти правдивою дорогою життя та молились за нас грішних. Амінь.

 
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ