Українська

Методика проведення занять в недільній школі з дітьми 5-6 років - продовження

СМК собор - Методкабінет

Дошкільнята у спілкуванні з близькими людьми виявляють особливу чутливість до їхнього настрою, характеру мовлення та рухів. Зростає інтенсивність спілкування з дорослими. Діти цього віку наслідують, копіюють дорослих. Вчитель стає для них прикладом доброго, люблячого християнина. Так у дошкільнят формується доброта, чуйність, здатність любити.

 

Слід мати на увазі, що одні діти виявляють цікавість до вчителя, інші – замкнуті; одні – активні, інші ж – неговіркі. Працюючи з сором,язливими дітьми вчителю слід бути особливо уважним і чуйним. Вчитель повинен заохочувати і хвалити їхні старання, показуючи, що любить їх і дбає про них. Розвиток взаємин дитини з дорослими та однолітками піднімається на якісно новий рівень. Дитина починає оцінювати себе з точки зору інших людей, навчається аналізувати свої дії і приймати рішення. Вчитель обовязково повинен ознойомити дітей з елементарними правилами поведінки на уроці та вимагати їх дотримання.

Не секрет, що у педагогів, які навчають дітей, іноді виникають проблеми з дисципліною. Адже незважаючи на стереотип, що до недільних шкіл ходять лише слухняні діти, є й діти, які вирізняються з-поміж інших підвищеною збудливістю, вразливістю, є діти з неблагополучних сімей, які обділені увагою дорослих. Робота з такими дітьми полягає, на нашу думку, в тому, щоб максимально залучити їх до діяльності, цікавої, динамічної, щоб дати їм можливість бути корисними. Необхідно зробити так, щоб вони відчули теплоту і любов, молитися усією групою за них. Саме такий шлях без покарань, погроз, без штучного створення дисципліни, але в любові, терпимості, мудрості має дати у майбутньому плоди.

У розвитку психічних процесів для дітей дошкільнят характерним є зростання цілеспрямованості, сприймання, памяті, уваги. З”являється більш послідовне прагнення досліджувати предмети: діти звертають увагу на найменші дрібниці. Відбувається розвиток логічного мислення. Увага набуває більш стійкого характеру. Працездатність підтримується впродовж усього заняття. Найважче утримати увагу дітей під час читання дорослими великих текстів. Тому  історії, оповідання, казки слід розповідати, так ніби ми всі є свідками тих подій, не втрачаючи контакту очей з дітьми. Лише частково зачитувати уривки з них. Інтенсивно розвивається здатність до довільної уваги, та належить пам,ятати, що її можливість в цьому віці ще надзвичайно обмежена. У них починається розвиток довільного відтворення і довільного запам,ятовування (повторення, елементарна систематизіція матеріалу). Переказуючи біблійну історію чи оповідання, діти не лише відтворюють основні події, а й вдаються до подробиць, передають пряме й авторське мовлення. Діти стають здатні підпорядковувати свою увагу вимогам вчителя, зосереджуватися. Мислення, залишаючись ще наочнообразним, поступово стає словесним (вербальним). Зароджуються творчі форми уяви – мрія. Уява дітей найкраще формується в іграх.

Алгоритм гри:

  • створити ігрову ситуацію (прийшов гість, килим-літак, потяг);
  • пояснення правил гри;
  • самі ігрові дії, під наглядом викладача;
  • певний висновок, який ми можемо зробити з даної гри (чому вона вчить, чи сподобалась?)

Дехто схильний вважати, що релігійні поняття є складними для дошкільнят і перевищують їх інтелектуальні можливості. Такими ж складними є і поняття  математичні, природознавчі, технічні, мовні. Але дорослі починають навчати дітей – цим предметам від наймолодшого віку. Тому саме в дошкільному віці у дітей потрібно розвивати  релігійні зацікавлення. Діти цьго віку ідентифікують із Богом своїх батьків, бо батьківська ласка, доброта і любов є відображенням любові, доброти і ласки самого Бога. Під час уроку діти переносять ці ознаки на вчителя: тому він повинен відзначатися найдосконалішими якостями, насамперед духовними. Не лише словами, а своєю життєвою мудрістю, своїми вчинками він вчить дітей тому, звідки походить джерело  людського життя, якою має бути постава під час молитви, вчить дякувати за дане Богом добро не лише у неділю та свята, а й кожного дня, кожної нагоди.

Релігійне виховання - справа не лише розуму. Релігія як і любов насамперед є справою серця. Ось чому вона така доступна дітям. А вчитель повинен знаходити нагоду завжди просто й доступно вказати дитині, що існує Господь Бог, наш небесний Отець, що всі люди є улюбленими Божими дітьми.

Знання молитов, релігійних понять та пісень ще не є достатнім доказом релігійного виховання. Його основою є те, що святий Петро називає „відчуттям, яким добрим є Господь”. Це відчуття можна і треба прищепити в дошкільному віці – в період сердечного довір,я до світу і любові до близьких дитині людей.

Специфічні цілі православного християнського навчання та психофізіологічні особливості дітей дошкільнят визначають вибір таких форм і методів в ході проведення заняття, які б сприяли досягненню основної мети – донести до дітей розуміння Божої благодаті; сформувати уявлення про те, що усі ми є Божими дітьми, а Господь – нашим люблячим Батьком.

Кожне заняття – чудова нагода разом з дітьми пізнавати Бога і Його любов.

У 6 років дитина реагує на світ, в основному на чуттєвому рівні, і вчиться на чуттєвому досвіді. Тому і матеріал діти вивчають через відчуття. Загалом методика проведення заняття включає вивчення молитов, всі види образотворчої діяльності, роботу в парах та групах, розповіді, співи та різноманітні ігри.