Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Доповідь Т.Г.Михайловської,

директора Духовної дитячої недільної школи

Нас зібрала турбота за майбутнє наших дітей, нашої молоді. Отож і тема семінару виключно актуальна через те, що стан морального і духовного здоров'я дітей та молоді є предметом гострої тривоги для школи, держави і Церкви.

Промислом Божим нинішньому поколінню судилося жити на межі двох тисячоліть. Важкий час, нова епоха. Сучасні молоді люди і навіть діти мають нове мислення, новий світогляд. Дозволяється все, що сьогодні здається правильним. Кожен, згідно з власною мораллю, має право на свою особисту істину, причому саме поняття істини може суттєво змінюватися: „У тебе своя істина, у мене – своя”.

Недопустиме хибне поняття „духовності”, коли кожен вірить у те, що йому подобається.

Адже сьогодні можуть запропонувати спасіння, але без Спасителя, віру, але без Бога, церкву, але без її Голови – Ісуса Христа. Саме ця оманлива „духовність” є загрозою для наших дітей, молоді, дорослих.

Зі всіх континентів до нас ринули представники різних сект, які називають себе „церквами” і стверджують, що вони і тільки вони знають шлях до істини. Ми всі розуміємо, що лише християнське виховання формує високі моральні чесноти і приводить душу до гармонії з Богом, оточуючим світом і власним сумлінням.

Сьогодні український народ лихоманить від світової економічної та політичної кризи. У людей рівень невдоволення, нервового напруження сягнув критичної точки.

Та чомусь ніхто особливо не б^,є на сполох, що ми вже давно перебуваємо у ще одній кризі – кризі душі?

Ми знаємо, що слово „душа” у перекладі з древньоєврейської та древньогрецької означає „подих”. Якщо ми дихаємо забрудненим повітрям – то хворіємо, помираємо. Забруднення  ж душі призводить до духовної смерті при тілесному здоров'ї. Що є страшнішим?

Чому ж нас хвилюють порожні гаманці, але нам байдужі порожні душі?

Якщо в країні все буде розвиватися й далі за таким сценарієм як сьогодні, то у нас немає майбутнього при будь-якому уряді і фінансовому положенні.

Для переконливості декілька цитат: „Сьогодні в Україні число людей, які вживають наркотики, офіційно наблизилося до 100 тисяч. Реальна оцінка МВС в 10-12 разів більша й може становити 600-800 тисяч. За даними Інтерполу у нашій країні перебуває близько 70 тисяч розповсюджувачів наркотиків. Середній вік наркоманів 13-15, а подекуди 9-13 років. Наркотики поширюються всюди: на дискотеках, вечірках, у навчальних закладах, на вулицях, пляжах, в аптеках і т.д.”. (Дані зі статті Аліни Руденької „В Україні нараховується близько 800 тисяч наркоманів” за 14 жовтня 2008 р.). а ось ще одні дані з газети „Утро” за 13 жовтня: „Сьогодні в Україні” в 11-ти виховних колоніях утримується близько 3 тисяч неповнолітніх за крадіжки, грабунок, нанесення важких тілесних ушкоджень або вбивство. Майже кожен третій одержав термін від 1 до 3 років; половина до 5 років і близько 18% - більше 5-ти років”. Чому ж так відбувається? Чому сьогодні для молоді наркотики й злочинність – це норма життя?

Що привело їх до великої кризи душі?

Сьогоднішня духовна криза – це результат виховання дітей без Божого Слова. Цей правильний діагноз хвороби нашої освіти поставив ще 1,5 століття тому видатний педагог К. Ушинський, сказавши: „Атеїстичне виховання – це потвора без голови”. 70 років у Радянському Союзі повторювали, що Бога немає, і що ми самі побудуємо світле майбутнє.

Стільки було старань – виховання жовтенят, піонерів, збір макулатури, металобрухту, шефство над відстаючими, допомога людям похилого віку – і що? Світ став світлішим, добрішим? Зовсім ні!

Як пише викладач біблійних дисциплін Наталія Дубовик: „Мораль – це чудово, але без Бога – це як ліхтар без лампочки, начебто є, а користі ніякої, як і раніше – темно і страшно!”

У сучасному суспільстві, яке було відірване від християнських цінностей, вкоренилися і зростають в геометричній прогресії серед дітей і молоді такі поняття, як матеріальний достаток, вседозволеність, цинізм, злочинність, апатія, пошуки гострих відчуттів і подібне.

Внаслідок цього зникають хороші люди, а без них не буває хорошого успішного суспільства.