Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Г. Елерт

Навчання в недільній школі – це більше, ніж здобування знань та засвоєння інформації, це зміни в почуттях та діях учнів. Ми повинні робити свої уроки сприятливими для учнів, емоційними та значущими.

У тижні 168 годин, і лише півтори години припадає на навчання у недільній школі, на підготовку до життя у вічності. Тому наш обов^,язок як вчителів недільної школи – це „поводитись мудро, використовуючи час” (Кол. 4:5), використовуючи ці години як найдоцільніше.

Добір методів та засобів навчання залежить від віку дітей у мене навчаються діти від 12 до 14 років, тобто підлітки. Це той вік, коли молоді люди знаходяться між дитинством і юністю. З одного боку, вони хочуть вже відчути себе дорослими, а з іншого боку їм ще хочеться насолоджуватися безтурботністю дитинства. Емоційний стан у дітей цього віку пов^,язаний з фізичним розвитком. Їм часто здається, що їх неправильно розуміють і багато з них перебувають у поганому настрої. Вони можуть гримнути дверима і вважати, що весь світ піднявся проти них. І батькам, і вчителям потрібно велике терпіння.

Підлітки хочуть бути визнаними своїми однолітками, можуть зверхньо поводитися зі своїми молодшими братами і сестрами. Вони часто показують свій бунтівний характер, відходять від батьків. „Нездорова компанія” може впливати н6а дитину цього віку більше, ніж батьки і вчителі. У здоровому оточенні діти можуть одержати радість від спілкування зі своїми друзями. Дівчатка в цьому віці цікавляться хлопцями старшими від себе. Хлопчики цієї вікової категорії дивляться на старших хлопців як на приклад, який треба наслідувати, і на людей, у яких можна повчитися.

Це хороший час для дітей обрати шлях до Ісуса, це застереже їх від невірного шляху, від нездорової компанії, від небажаного шкідливого досвіду.

В 12-13 років дитина чимраз більше керується розумом, може аналізувати, висловлювати критичні судження. Забезпечуючи учнів необхідною інформацією необхідно дати їм свободу дій, спонукати до роздумів над складними біблійними поняттями, до роботи в групах.

Як приклад у навчанні з дітьми будь-якої вікової групи, в тому числі із підлітками, треба наслідувати Ісуса. Він використовував різні методи навчання, питання та відповіді, діалог та дискусію. З різних питань наводив приповідки - прості, але яскраві твердження: „ І багато перших будуть останніми, а останні першими” (Мт.19:30). Він7 використовував притчі – алегоричні оповіді, які містять глибокі духовні істини (24 притчі). Ісус вимагав від Своїх учнів самим брати участь у різних видах діяльності і набувати досвід. Він посилав Своїх учнів, як дванадцять (Мт. 10:1-42), так і сімдесят (Лк. 10:1-12), застосовувати на практиці все те, чому Він їх навчав. Більшість прикладів з Його вчення розпочинались на рівні особи і ситуації, в якій знаходиться людина, і виходять з її досвіду (приклад з жінкою-самарянкою Ів. 4:7). Він заохочував людей до співбесіди шляхом запитань. Ісус любив всіх людей, хто б вони не були.

Складовими частинами уроку є молитва, оголошення теми, мети, головного вірша з Біблії, який відповідає темі та меті уроку, повторення вивченого матеріалу, вивчення нового – Слова Божого, закріплення і практичне застосування, домашнє завдання.