Розпочався Великий піст. В Свято-Михайлівському кафедральному соборі йдуть постові служби в перший тиждень посту, часу особливо ревної молитви та говіння: Утрення, Часи, Зображальні та Літургія Ранішосвячених Дарів (середа, п'ятниця), Велике повечір'я з каноном преподобного Андрія Критського (понеділок-четвер), Мале повечір'я та Утрення, чин Пасії (неділя).
У Великий піст ми промовляємо покаянну молитву святого Єфрема Сиріна:
Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослів'я не дай мені. (доземний поклін)
Духа ж доброчесності, смиренномудрості, терпіння і любові дай мені, рабу Твоєму. (доземний поклін)
О, Господи, Царю! Дай мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний є на віки віків. Амінь. (доземний поклін).
Після цього дванадцять малих поклонів, молячись:
Боже, будь милостивий до мене грішного.
Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.
Без числа нагрішив я, Господи, прости мені.
(І знову молитва святого Єфрема і один доземний поклін).
«Покайтеся, люди, бо горе вам буде, як Бог вас судити прийде!» Ці слова церковно-народного піснеспіву неодноразово лунатимуть під час посту в багатьох храмах. Усвідомлення нашої гріховності та відповідь, яку доведеться дати за всі діяння, повинні спонукати нас до покаяння, до рішучого відкинення життя у гріху. Великий же піст є тим періодом, коли слід зазирнути у себе, провести аналіз свого життя, своєї життєвої дороги, є часом каяття і виправлення. Тому Церквою встановлено в євангельському читанні в одну з неділь, що передує Святій Чотиридесятниці, згадувати Господню розповідь про Страшний Суд, як подію, що не мине жодної людини, як настанову та заклик з користю для душі провести дні посту.
Ісус Христос за кілька днів до Своїх страждань роз’яснював ученикам суть Царства Божого та Його Другого пришестя. І ось Він каже, що, подібно як пастир відділяє овець від козлів, так і Син Людський, коли прийде у славі, сяде на престолі судити народи, відділить праведників від грішників. Ті, що чинили діла Божі, отримають винагороду і підуть у вічне життя з Творцем, а ті, що чинили за волею лукавого, отримають вічний осуд і муки (Мф. 25:31-46). Господь показує усю важливість діл милосердя щодо ближнього, пояснює, що допомога потребуючим – це мовби благодіяння Самому Богу.
І справді – не слід вбачати сутність віри лише у молитвах, поклонах, пості. Бо молився, постував та поклонявся істинному Богові й фарисей з притчі. І, наслідуючи його, наче через надмірну побожність (а насправді – через присутність великого егоїзму), люди гублять основну сутність Нового Завіту, який приніс нам Ісус Христос. У чому ж вона? На це питання відповідає Сам Спаситель, вказуючи, що головними заповідями є любов до Бога і до ближнього. Людина, яка має у серці цю любов, ніколи не залишить іншу людину в біді. Бо неможливо любити Творця і ненавидіти творіння.
Святійший Патріарх Філарет відповів на питання газети «Експрес».
фото: cerkva.info
– Ваша Святосте, Ваша заява про план дій Москви з ліквідації Київського Патріархату є наслідком аналізу останніх подій чи також підтверджується Вашими внутрішніми джерелами в УПЦ МП?
– У Євангелії сказано, що всяка справа і діяльність кожної людини пізнається за плодами. Тому ми робимо висновки про існування плану, бачачи плоди його здійснення, а не за якимись таємничими джерелами. Плоди ж цього плану такі – по всій Україні представники влади, спонсори чи священики Московського Патріархату проводять бесіди з нашими священиками, їм пропонують іти в МП, а за це обіцяють усіляку підтримку, допомогу. Одночасно і на Донбасі, і на Київщині, і на Вінниччині здійснюються спроби рейдерським чином захопити наші храми. На наші листи і звернення або зовсім не реагують, або дають формальні відписки. Це лише частина фактів, які дають підстави вважати, що план існує.
Якби це були поодинокі випадки – можна було б сумніватися, але коли за однаковим сценарієм відбуваються події по всій Україні, то сумнівів немає, що це деталі одного плану.
– Які деталі цього плану, очікуваний авторами термін реалізації і кінцевий результат?
– Зараз про це ми можемо лише здогадуватися. Але судячи з усього, в ньому містяться конкретні способи впливу на священиків та парафії – через представників влади, через спонсорів, через знайомих священиків Московського Патріархату. Щодо терміну – не можемо стверджувати, але здогадуємося, що до візиту Московського патріарха Кіріла влітку є намір набрати якнайбільше перебіжчиків, щоб підтвердити його тезу про масове бажання «розкольників повернутися в канонічну Церкву». Патріархові Кірілу потрібна статистика, великі цифри. А кінцевий результат один – автори сподіваються на руйнування і знищення Київського Патріархату, зведення його до рівня маргінальної, невпливової структури.
Проте в них нічого не вийде, бо вони не враховують реальну ситуацію в Україні.
– Які конкретно події на його реалізацію вже мають місце?
– Бесіди зі священиками – їх проводять у різних областях України, від Львівської до Донецької. Наприклад, на Вінниччині священиків викликали в районні адміністрації і там пропонували об’єднуватися з МП. Знаємо про такі випадки на Київщині, в інших областях. На Донбасі 70% священиків повідомили, що мали місце подібні бесіди.
Інший момент – відсутність реакції влади на наші звернення. За минулий рік Київський Патріархат кілька разів писав Президенту – але відповідей на ці листи немає. У той же час зі ЗМІ видно, що представники влади виконують різні побажання з боку МП – від спроб виселити музеї з Лаври до надання квот на вивіз зерна.
Я як Патріарх щороку відвідую багато єпархій по всій Україні. І раніше в більшості випадків під час таких візитів відбувалися зустрічі з губернаторами. За минулий рік жоден губернатор зі мною не зустрівся – навіть ті, з якими була попередня домовленість. Складається враження, що вони бояться це робити. Ви ж розумієте, що влада внизу дивиться вгору…
Почалися рейдерські захоплення наших храмів – у селі Кам’янка Тельманівського району на Донеччині, в Макарівському і Таращанському районах на Київщині. Триває протистояння у Вінницькій області – і всюди влада на боці МП. А от у Полтавській області, де в одному із сіл уся громада МП вирішила перейти в Київський Патріархат – влада їй заважає. Сфабрикували рішення суду і храм опечатали, так що віряни були змушені молитися на Різдво Христове на вулиці під церквою.
– Які у Вас є аргументи для своїх вірних, щоб спинити їх від очевидних, на перший погляд, «вигод» від переходу до УПЦ МП – державне або спонсорське (з ініціативи влади) фінансування для парафій будівництва чи ремонту храмів, кар’єрне сприяння активістам переходу під московську руку тощо?
– Хочу відзначити, що вірні є переконаними нашими прихильниками – бо від нас відійшли кілька священиків, але віруючі в цих парафіях залишилися з нами. У Кам’янці хотіли зманити священика з громадою – але вони не піддалися, тому почали тиснути на сільраду, щоб вона прийняла рішення забрати у нас храм, почали проводити агітацію серед селян, які не ходять до храму. На Київщині від нас пішло два священики, але майже всі парафіяни цих громад залишилися – бо вони свідомо належать до Київського Патріархату і розуміють відмінність між ним і Московським Патріархатом.
Що означає для нашого священика піти в МП? Те, що він відрікається від свого священства, бо МП його не визнає, і заново приймає посвяту від Московської Церкви. А це – страшний гріх, бо такий священик відрікається не стільки від Київського Патріархату, скільки від Христа, Тіло і Кров Якого сам споживав й іншим подавав під час літургій, відрікається від усіх хрещень, вінчань тощо – від благодаті Святого Духа, яка діє в Таїнствах.
Мирські вигоди швидко закінчуються, але за зраду Христу, Помісній Церкві й українському народові рано чи пізно доведеться відповідати перед Богом. Та й влада у світі цьому мінлива: сьогодні керують одні, а завтра – інші, сьогодні налаштовані проти Київського Патріархату, а завтра – будуть «за», як у випадку Леоніда Кучми.
Думаю, що не потребує доведення істина: за гроші та кар’єру не можна продавати віру, совість, рідний народ.
19 січня весь православний світ святкує велике свято Хрещення Господнього. Напередодні і сьогодні у Свято-Михайлівському кафедральному соборі після Божественних літургій відбулося освячення води - агіасми, святині, за якою охоче підходили прихожани і мешканці міста. Молоді і літні люди набирали водичку для себе, своєї родини, а також для хворих бабусь і дідусів - сусідів і знайомих, хто, на жаль, не може самостійно прийти до храму на молитву. Традиційне для цього свята привітання "Христос хрестився!" весело лунало з усіх боків, а у відповідь чулося "В річці Йордані!". Зі святом, вас, дорогі брати і сестри!
Заява Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
для засобів масової інформації.
Напередодні святкових днів не хотілося б говорити про прикрі речі, але стрімкий розвиток подій та посилення тиску на Київський Патріархат примушують це робити.
З відповідальністю заявляю – в Україні є намагання реалізувати масштабний план з розвалу та знищення Київського Патріархату.
Цей план створений у Москві та запропонований Московським патріархом Кирилом і його підлеглими для реалізації в Україні. Головна роль у цьому плані відведена органам державної влади.
Реалізація цього плану розпочалася ще під час підготовки до цьогорічного літнього візиту патріарха Кирила в Україну. Найближчий помічник патріарха, митрополит Іларіон (Алфєєв) навесні ц.р. відвідав ряд областей України, де перевіряв ситуацію та шукав тих, кого можна було би виманити з Київського Патріархату. За його власним зізнанням, він намагався схилити до зради покійного митрополита Львівського Андрія, але цей план провалився.
Ще влітку ц.р. до Київської патріархії почали надходити перші повідомлення про те, що через чиновників на рівні району і нижче, а також через спонсорів громад на священиків та парафії починається тиск з метою змусити їх перейти в Московський Патріархат. За минулі місяці ця робота лише посилилася – в окремих єпархіях до 70% священиків пройшли через подібні «співбесіди».
Як це не прикро говорити, але до всіх цих подій прямо причетні представники органів місцевої влади, а одночасність і скоординованість дій свідчить про те, що вони мають підтримку і зі столичних кабінетів.
На Донеччині обласна адміністрація тисне на сільську раду в с. Кам’янка Тельманівського району з метою змусити її передати старовинний храм Вознесіння Господнього у користування щойно створеної громади Московського Патріархату.
На Київщині обласна влада таємно, але терміново (за два тижні) ще у жовтні місяці зареєструвала за сфальсифікованими протоколами зміни до статутів трьох парафій Київського Патріархату – в м. Макарів, в селах Ясногородка та Маковище Макарівського району. Про те, що їхні громади вже два місяці, як в Московському Патріархаті, члени громад довідалися лише 26 грудня. Як вже з’ясувалося, з тих, чиї підписи стоять під протоколом з Макарова, щонайменше троє чоловік про цей документ нічого не знають, що робить його недійсним. В Ясногородці також ні священик, ні парафіяни нічого не знали ані про «збори», ані про те, що їх вже переведено в Московський Патріархат.
У стані підготовки знаходилася і реєстрація змін до статуту парафії в с. Ріжки. Лише вчасне виявлення парафіянами шахрайства з боку колишнього настоятеля допомогло зупинити процес реєстрації змін, адже вся парафія одноголосно проти того, щоби переходити в Московський Патріархат. Зараз колишній настоятель та невідомі особи погрожують по телефону парафіянам і новопризначеному священику розправою за їхню вірність рідній Церкві.
Широкого розголосу набула також ситуація зі столичними кладовищами.
У всіх цих випадках ми бачимо, що представники влади швидко, злагоджено і оперативно діють на користь Московського Патріархату, а коли йдеться про захист інтересів Київського Патріархату, ми чуємо про «вивчення, розгляд», тощо – затягується час та шукаються відмовки.
Зараз не можна сказати, коли і де виникне наступний конфлікт. Але якщо реалізація московського плану не припиниться – конфлікти будуть виникати й надалі.
Через адміністративні та податкові важелі триватиме тиск на спонсорів, які допомагають парафіям Київського Патріархату.
Будуть шукати нестійких і зрадників з числа духовенства Київського Патріархату, пропонуватимуть їм гроші та іншу допомогу – діятимуть так, як синедріон шукав зрадників серед учеників Христа, щоби схопити Його таємно.
Після візиту на інавгурацію Президента В. Януковича патріарх Кирил заявив, що «мода на розкол проходить, розкольники повертатимуться в канонічну Церкву». За час, що минув, промосковські сили змогли знайти в Київському Патріархаті лише кілька зрадників. Тому їм треба до чергового літнього візиту назбирати якнайбільше підтверджень слів Кирила – для цього і задіяний весь московський церковний і політичний вплив на українську владу.
Переконаний – подальша реалізація московського плану загрожує українському суспільству сильним збуренням. Ми ж бажаємо українському народу миру та злагоди. Проте досі на всі наші звернення до влади ми не чуємо нічого, окрім заочних запевнень про «рівне ставлення до всіх конфесій», яке на практиці обертається всебічним сприянням Московському Патріархату та тиском на Київський Патріархат.
Раніше руками влади Москва вже намагалася знищити Київський Патріархат. Кульмінацією цього стали події «кривавого вівторка» 18 липня 1995 р. – побиття міліцією на Софійському майдані процесії з тілом спочилого Патріарха Володимира (Романюка). Наша Церква пройшла це випробування і лише зміцніла після нього, бо навколо неї згуртувалися всі патріотичні сили. Не хотілося б, щоби нинішня влада, як влада тодішня, зрозуміла помилковість своїх дій щодо Київського Патріархату лише після того, як станеться щось, подібне до «кривавого вівторка».
Ми не боїмося нових гонінь на Київський Патріархат – слабкі та невірні можуть від нас відпасти, але, як і під час всяких гонінь, дух і сила віри правдивих синів та дочок Церкви лише зміцниться. Проте ми не хочемо, щоби через нав’язані ззовні плани руйнувалася наша держава.
Закликаю всіх парафіян бути пильними – не допускати, щоби без вашої волі та відома приймалися зміни та доповнення до парафіяльних статутів, якими вашу парафію можуть перевести в Московський Патріархат.
Закликаю суспільство та міжнародну громадськість звернути увагу на порушення прав віруючих Київського Патріархату та на посилення тиску на нашу Церкву. Ваш голос має піднятися на захист правди!
Закликаю журналістів слідкувати за подіями у релігійному житті та висвітлювати їх правдиво і об’єктивно.
І наполегливо закликаю владу і особисто Главу держави – час розпочати справжній і плідний діалог. Інакше Україна ризикує повернутися до силової міжконфесійної боротьби початку 90-х років.
Сподіваюся, що у новому, 2011 році стануться зміни на краще.
Вітаю всіх з наступаючим Різдвом Христовим, яке вселяє в нас впевненість у тому, що добро і правда завжди переможуть зло! Закликаю на весь український народ Боже благословення!
ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України
30 грудня 2010 р.
джерело: cerkva.info
21 листопада 2010 р.Б. в день Архистратига Божого Михаїла і всіх сил безплотних в Свято-Михайлівському кафедральному соборі велике храмове свято. Напередодні свята відбулося всенічне бдіння, яке очолював гість Преосвященнійший владика Єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло. В неділю святкову Божественну Літургію відправляли Високопреосвященнійший Архієпископ Житомирський та Овруцький Ізяслав, Преосвященнійший Єпископ Кіровоградський і Голованівський Марк, Преосвященнійший Єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло в співслужінні священників собору та з парафій.
Зібралася велика кількість гостей та прихожан. Храм ледве вміщував усіх бажаючих. До причастя підійшли багато дітей дошкільного віку, діти недільної школи, дорослі. З привітанням та духовною піснею виступили діти недільної школи під керівництвом А.І.Нестерової. Після Літургії відбувся хресний хід. Свято вдалося на славу. На славу Божу!
Усі фото
30 вересня православні відзначають День святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.
У II столітті, за царювання імператора Адріана (117-138 рр.) в Римі жила благочестива вдова Софія (ім'я Софія означає мудрість). У неї були три дочки, які носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога, навчаючи не прив'язуватися до земних благ. Чутки про належність до християнства цього сімейства дійшли до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і матір, яка їх виховала. Всі четверо постали перед імператором і не боячись сповідали віру в Христа.
Здивований сміливістю юних християнок, імператор відіслав їх до одного язичника, яким наказав переконати їх відректися від віри. Проте всі аргументи язичницької наставниці виявилися марними, і сестри-християнки не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, і він почав наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву язичницьким богам. Але дівчатка з обуренням відкинули його наказ.
Тоді розгніваний Адріан велів піддати дітей різним тортурам, після чого їх убили.
Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні муки від розлуки з закатованими дітьми. Мучениця, поховавши останки своїх дочок, два дні не відходила від їх могили. На третій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. Свята Софія, зазнавши за Христа великі душевні муки, разом з дочками зарахована Церквою до лику святих.
Постраждали вони в 137 році. Старшій, Вірі, тоді було 12 років, другій, Надії, - 10, а молодшій, Любові, - лише 9 років. Мощі святих мучениць з 777 року покояться в Ельзасі, в церкві Єшо.
Пам'ять - 30 вересня (нов. стиль).
Джерело: Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство "Нев'янучий Цвіт"
в Духовній дитячій недільній школі та Молодіжному духовно-просвітницькому центрі
У неділю, 5 вересня 2010 року молебнем розпочався новий навчальний рік для дітей та молоді, які відвідують Духовну дитячу недільну школу та Молодіжний духовно-просвітницький центр. Цього ж дня відбулося перше заняття "молодіжки", на якому були присутні більше 70 членів центру. Традиційно заняття розпочалося молитвою, після якої настоятель о.Богдан нагадав про мету та завдання молодіжного центру та поділився про плани на майбутнє. Обговорили питання необхідності більш інтенсивного вивчення Святого Письма. Усі присутні отримали в подарунок молитовники з проханням пам'ятати про силу молитви.
24 серпня 2010 р., з нагоди 19-ї річниці відновлення незалежності України, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні єпископів та духовенства відправить молебень у Володимирському кафедральному соборі Києва. Початок молебню о 9 годині ранку.
Прес-центр Київської Патріархії
 Сьогодні, 14 серпня Православна Церква святкує свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородицi, а також день семи мчч.Маккавеєвих. В Свято-Михайлівському кафедральному соборі було проведено 2 святкові Божественні літургії. Також сьогодні розпочинається Успенський піст, який триватиме до 28 серпня.
Свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ ст. Воно полягало в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою «відвертання хвороб», для очищення міста від злих духів, які за давніми віруваннями приносили епідемії страшних хвороб. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі в спеку.Цього дня святкується також день семи Святих Мучеників Маковеїв, або, як кажуть в народі, «Маковея». Церква відзначає пам'ять семи мучеників: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя їх Єлеазара, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.У Київській державі цей звичай перетворився на хресні ходи до річок, водоймищ, озер. Вода освячувалася і після цього в ній купалися, а також купали худобу, щоб вона не хворіла. За переказами цього дня 988р. хрестився князь Володимир. Під час цього свята при богослужінні відбувається винесення хреста на середину храму і поклоніння йому, а після літургії – хресний хід до води.Свято Маковея одне з найпоетичніших і найшановніших в Україні. Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак. На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.Віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води.
|
|
Субота, 12 березня 2011, 11:48 | 
