feed-image
Українська

Слово в день святого пророка Божого Іллі

СМК собор - Новини

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми святкуємо пам’ять пророка Божого Іллі, який жив майже за 1000 років до Різдва Хрис­тового, коли темрява язичництва заволоділа всіма народами і насунула своєю тінню навіть на богообраний народ ізраїльський, що за Провидінням Божим повинен був зберігати віру в єдиного істин­ного Бога і в пришестя Спасителя світу.

Від віри в істинного Бога відійшли і сам ізраїль­ський цар Ахав з царицею, і майже все його військо, і його правителі, а за ними пішов і майже весь на­род. Так в історії часто буває: зраджує Богу спочат­ку верхівка, а потім — і прості люди.

Тяжко було навернути до Бога всю цю темну масу людей закликом до покаяння. І ось пророк Ілля наводить кари Божі на нечестивців, щоб хоч цими карами зворушити їхні темні душі. «За твою і твого царства розпусту, — сказав пророк Ілля царю Ахаву, — не буде у твоєму царстві ні дощу, ні роси, поки я не скажу». І почалася після цього велика засуха в землі Ізраїльській, і настав великий голод. Тільки через три з половиною роки народ почав навертатися до віри в істинного Бога. Тоді пророк Ілля явився в землю Ізраїльську, помолився Богу, і Господь послав на землю дощ, і голод припинився.

Згадаймо нашу недавню історію. Верхівка зрек­лася Бога, стали руйнувати храми, палити святі ікони і священні книги, духовенство засилати до Сибіру, а люди — одні раділи і навіть сміялися, дивлячись на цю наругу над святинями, інші мовчали. А потім прийшла кара Божа: почалася війна — люди пла­кали і страждали від горя, стали навертатися до Бога, відкривати храми; і Господь дарував перемогу над ворогом.

Але повернімося до часів пророка Іллі. Темрява язичництва була настільки густою, що знову покрила ізраїльській народ. Пророк Ілля вже не бачив серед народу вірних слуг Божих. Він, вели­кий ревнитель слави Божої, тяжко страждав від цього, не хотів бачити свого народу, тікав від нього в пустелю, в печери; знову накликав кари Божі і тільки деяких вихоплював із цієї темряви і навертав до віри в істинного Бога.

І наче в нагороду за таке його страждання Бог послав пророку Іллі незвичайну смерть. Одного разу він ішов зі своїм учнем Єлисеєм, і ось знялася буря, вдарив грім, небо розрізала блискавка; явилася ніби вогняна колісниця й підняла святого Іллю на небо (4 Цар. 2, 11); і тільки одяг з нього впав до ніг Єлисея, а самого пророка Єлисей вже не знайшов.

Перед другим пришестям Спасителя пророк Ілля разом з Єнохом, який теж був узятий Богом живим на небо, повинен знову прийти на землю і закликати людей до покаяння. Це буде в часи царювання на землі антихриста.

Дорогі браття і сестри! І в наш час людство пос­тупово відходить від віри в істинного Бога, як за часів пророка Іллі, і як наслідок цього — від істини, що її відкрив Бог. Християнське віровчення спот­ворене численними псевдохристиянськими конфесіями. Від Божественної Істини залишається лише зовнішня оболонка, тобто богословські терміни (слова), позбавлені змісту і суті, не підтверджені життям. Ідеали любові, смирення, лагідності, терпіння, цнотливості, життя для інших — розтоптані. А культи неймовірної гордості, насильства, агресії, зба­гачення будь-якими засобами, розбещеності плоті, служіння людським пристрастям стали наріж­ним каменем життя практично в кожній країні. Біль­шість людей сьогоднішнього світу живе в постійних душев­них і тілесних скорботах, і навіть «багаті плачуть».

Чому все це відбувається? Де правдива причина? Причина полягає в тому, що люди поступово відій­шли від істинного Бога. Не можна сказати, що людст­во стало зовсім нерелігійним і ні у що не вірить. За часів пророка Іллі люди теж були релігійними і віри­ли в ідолів, але не вірили в єдиного істинного Бога. Так само і тепер.

Свідомість людей спотворена, зло сприймається як звичайне природне явище, а добро часто навіть вважають злом. Дух омани панує над людським родом.

Господь Ісус Христос сказав: «Я є путь, і істина, і життя»; а у зверненні до Бога Отця: «… слово Твоє є істина» (Ін. 14, 6; 17,17). Із сказаного Господом всім треба зробити висновок, що об’єктивною істи­ною є тільки Сам Бог, і тільки те знання, що вихо­дить безпосередньо від Нього. Воно зберігається у Святому Писанні і в живому Священному Пере­данні Церкви. Це знання, сприйняте і засвоєне, дає можливість людині правильно орієнтуватись у нав­колишньому світі, відрізняти добро від зла і бути вірною Істині.

Якщо ж людина позбавлена цього об’єктивного знання, тобто Істини Христової, то істина, якої вона дотримується, буде суб’єктивною. Критеріями та­кої істини можуть бути особистий життєвий досвід, який у кожної людини свій індивідуальний; вихо­вання і освіта, що залежать від конкретного історичного періоду, від етнічної приналежності, від дотримання тієї чи іншої філософської системи. Наслід­ком всього цього є те, що кожна людина, чи група людей, має своє розуміння істини; ці істини часто можуть бути діаметрально протилежними і навіть ворогувати між собою.

З цього виходить, що загальнолюдської об’­єктивної іс­тини, побудованої на людських почуттях і дослід­женнях, взагалі не може бути. Чи не це мав на увазі Пилат, коли ставив запитання Ісусу Христу: «Що є істина?» (Ін. 18, 38) і, навіть не вислухавши Хрис­та Спасителя, вважаючи, що відповідь на це запитан­ня з людської точки зору дати взагалі неможливо, вийшов із судилища.

Дорогі браття і сестри! Будемо ж дякувати Богові за те, що ми належимо до православної Церкви, яка ось уже 2000 років зберігає непошкодженою ту Істину, яку відкрив людям Сам Бог через Сина Свого Господа нашого Ісуса Христа. Йому слава на віки віків.

Амінь!

Філарет,

Патріарх Київський і всієї Руси-України

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ