Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Дорогі брати і сестри! Христос воскрес!

Завершується Світла седмиця, але ми продовжуємо вшановувати свято над святами і торжество з торжеств – Пасху Господню. За приписом церковних правил святкування Великодня триває сорок днів – аж до Вознесіння. Цим підкреслюється виняткове значення події, яку ми так вшановуємо. Бо саме на факті Христового воскресіння з мертвих, як на непорушній скелі та непохитному камені, збудована віра християнська.

Дорогі брати і сестри!

Христос воскрес!

Удруге поспіль у надзвичайних умовах усім нам доводиться відзначати Світле Христове Воскресіння. Однак хіба впродовж двох тисячоліть, які минули від того часу, коли ангели сповістили мироносицям «Чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес» (Лк. 24: 5 – 6), Церква і людство не перебували в скорботах і випробуваннях? На долю кожного покоління християн випадало зазнавати тих чи інших скорбот. Якими б важкими не були випробування, але радість від усвідомлення істини воскресіння Христового допомагає долати все.

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх зі святом Входу Господнього в Єрусалим, яке ми також називаємо Вербною неділею. Таку назву це свято має тому, що за прикладом людей, які урочисто зустрічали Месію, взявши віття дерев і віття пальм, ми також цього дня носимо віття верби, таємничо долучаючись до всіх, хто протягом двох тисячоліть проголошує: «Осанна Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!» (Мф. 21:9).

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

П’ятий тиждень Великого посту, що завершується цим недільним днем, Церквою присвячений для молитовного спогаду про дві Марії. Одна – велика грішниця, що покаялася і досягла святості. Інша – Пречиста Діва, Яка через смирення перед Богом послужила тайні Боговтілення і нашого спасіння.

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Цей недільний день Великого посту Церква присвятила вшануванню пам’яті преподобного Іоана Ліствичника – ченця, усамітненого пустельного подвижника, а наприкінці життя – ігумена монастиря Синайського. У такий спосіб ми не лише отримуємо нагадування про його особистий подвиг, але і про залишений ним безцінний скарб духовних настанов – книгу «Ліствиця», тобто «сходи». У цій книзі у вигляді 30 послідовних ступенів або сходинок преподобний показує шлях духовного удосконалення, зростання в чеснотах, які підносять людину від земного до небесного, від тимчасового – до спасіння у Христі.