Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні з євангельського читання ми чуємо притчу про немилосердного позичальника, яка покликана навчити нас прощати провини тим, хто завинив перед нами. Здатність до прощення – одна з важливих християнських чеснот. Більше того, вона – необхідна умова для досягнення людиною спасіння, тому важливо для всіх нас досягати і плекати її.

У 18-ій главі Євангелія від Матфея, де вміщено притчу, яку Церква подає нам для настанови у цей недільний день, вона є ніби підсумком і відповіддю на два питання: про смирення і прощення.

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Цього недільного дня Церква подає нам для повчання слова з 3-ї глави Першого послання апостола Павла до Коринфян, які є продовженням того, про що ми чули минулої неділі, а саме – що християнство не є і не може бути чимось подібним до філософської школи, де послідовники одного мудреця можуть сперечатися з послідовниками іншого, доводячи одне одному, хто з них краще пізнав премудрість та краще виклав її.

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

У читанні з Першого послання апостола Павла до Коринфян, яке подається нам сьогодні для повчання, звернімо особливу увагу на наступні слова: «Стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки. Я кажу про те, що у вас говорять: я – Павлів; я – Аполлосів; я – Кифин; а я – Христовий. Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розіп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися?» (1 Кор. 1: 11-13).

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сім віршів з 15-ї глави Послання апостола Павла до Римлян (Рим. 15:1-7), які сьогодні подаються Церквою для повчання і настанови – ніби дорогоцінні камені, які без усякої плати даруються нам для збагачення нашої духовної скарбниці. У коротких словах даються для всіх нас настанови, кожна з яких, якщо втілюється в життя – змінює його і веде до спасіння.

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Євангельське читання, яке ми чули, хоча і доволі коротке, але як і все у слові Божому, має глибокий сенс, без роздумів над яким неможливе християнське духовне життя. Тому апостол Павло нагадує нам у Посланні до Євреїв: «Слово Боже живе i дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів i мізків, i судить помисли й наміри сердечні» (Євр. 4:12), а Спаситель засвідчує: «Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть». (Мк. 13:31).