Українська

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Благовіщення Пресвятої Богородиці (ФОТО)

Душекорисні речі - Проповіді Предстоятеля

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці!

Подія, яку сьогодні ми вшановуємо і про яку за богослужінням чуємо з євангельського читання, безпосередньо пов’язана з Різдвом Господа нашого Ісуса Христа і відзначається за дев’ять місяців до нього. Чому за дев’ять місяців? Тому, що таким є звичайний термін вагітності жінок.

У недільному богослужінні першого гласу в тексті на прославлення Пресвятої Богородиці сказано так: коли Гавриїл виголосив Тобі, Діва, «Радуйся!», з цим вигуком втілювався всіх Владика в Тобі, святому Кивоті. На основі Божественного Одкровення ці слова показують віру Церкви, що в час явлення архангела Гавриїла Діві Марії відбулося зачаття за плоттю Господа Ісуса Христа.

Дух Святий зійшов на Пречисту Діву, і від Бога, а не від чоловіка, Вона зачала Сина. Так про це чуємо і в тропарі Благовіщення, головному піснеспіві, що пояснює зміст нашого святкування: «Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає Сином Діви».

Грецькою мовою нинішнє свято називається «Εὐαγγελισμός» (Евангелізмос), і в цьому іменуванні ми чуємо співзвучність зі словом «Євангеліє», бо обидва вони мають одне походження, вказуючи на благу вістку. Яка ж це блага вістка?

Сутність її виражена в словах, сказаних архангелом Гавриїлом Діві Марії: «Ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. […] Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим» (Лк. 1:31,35). Такими словами засвідчується, що давня обітниця Божа про прихід Месії, Спасителя світу – нині здійснюється. Друга Особа Пресвятої Тройці, Бог Слово, в єдність Своєї божественної Іпостасі приймає людську природу. Безначальний Бог – зачинається як Син Людський, в Якому, за словом апостола Павла в Посланні до Колосян «живе уся повнота Божества тілесно» (Кол. 2:9).

Саме цього дня, в момент Благовіщення, Предвічний Бог Слово стає плоттю, як засвідчив апостол і євангелист Іоан Богослов, кажучи: «І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Ін. 1:14).

Безперечно, що приймаючи все, притаманне людській природі, Син Божий приймає і природні умови зростання нової людини, коли від її зачаття до народження в світ проходить, як усім відомо, час у дев’ять місяців. Але слід підкреслити, що єднання в Особі Господа Ісуса Христа божественної і людської природи, початок буття в часі Предвічного Сина Божого як Сина Людського – стається не в момент народження Його в світ у вертепі у Віфлеємі, а в день Благовіщення, за дев’ять місяців до Різдва, у місті Назареті.

Тому саме сьогодні спасіння нашого початок, сьогодні – день, коли шануємо здійснення Боговтілення, єднання Бога і людини, Творця і творіння. І саме з цієї причини, як спогад про ключову подію для історії світу й людства, Благовіщення вшановується Церквою найбільш урочисто з-поміж усіх богородичних свят. І навіть коли припадає воно на день Розп’яття і погребіння Спасителя або на день Його Воскресіння з мертвих – ані сум Великої п’ятниці, головного постового дня року, ані радість Пасхи, Свята над святами, не применшують значення Благовіщення, і воно святкується навіть у ці дні, коли всяке інше богослужіння відкладається.

Тож перше і найголовніше значення події Благовіщення – це виконання Господньої обітниці про прихід у світ Месії, Який у Своїй Особі поєднує Бога і людину, ставши новим Адамом, родоначальником оновленого людства, у Якому і через Якого всі звільняються від рабства смерті. «Бо як смерть через людину, – пише апостол Павло у Першому посланні до Коринфян – так через людину i воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христi всі оживуть» (1 Кор. 15:21-22).

Першою людиною, яка чує цю благу вістку, за повелінням Божим виголошену архангелом Гавриїлом, стає Діва Марія, бо Вона особисто повинна була послужити тайні Боговтілення. Далі про це від Бога довідується Єлисавета, Її родичка, зачатий син якої, Предтеча Іоан, в утробі матері ніби поклоняється Спасителю, як про це нині чуємо з читання євангельського.

І сама Єлизавета стає благовісницею, бо під натхненням Духа Святого першою з людей іменує Діву Марію – Матір’ю Господа, тобто Божою Матір’ю, Богородицею. Як Іоан Предтеча, пророкуючи за повелінням Господнім, вказав народу на Ісуса Христа, як на Сина Божого і Месію, так його матір Єлизавета за натхненням Духа Святого пророчо вказує нам на Діву, як Матір Божу.

Після цього ангел відкриває тайну Божої волі праведному Йосифу Обручнику, коли той засумнівався, побачивши Непорочну Діву – вагітною. А в день Різдва Христового від ангелів ту саму благу вістку про прихід Месії отримують пастухи віфлеємські.

Тому, коли розмірковуємо про значення слова «Благовіщення», то найперше звертаємо увагу на вістку, сказану архангелом Діві. І це сповіщення волі Божої іменуємо Благовіщенням, бо воістину через нього відкрилося благо для всього людства, як сказано вже було раніше. Не просто новину чи передбачення, чи навіть пророцтво промовляє архангел, але він стає служителем і свідком великого таїнства Боговтілення, коли Отець повеліває, Син приймає волю Отця, Дух Святий її довершує, а Пречиста Діва Марія від імені людства співдіє спасінню, упокорюючись перед Творцем, сказавши: «Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм» (Лк. 1:38).

Звернімо увагу на цю важливу і промовисту мить: Діва Марія приймає волю Божу, говорячи ті самі слова «нехай буде!», якими Бог на початку сотворив світ. Тож Вона виявляє Себе не просто як знаряддя виконання волі Божої, але як Та, хто діє спільно, разом із Богом, хто разом з Ним стає творцем оновлення світу, звільнення його від влади зла.

Раніше ми вже згадували про назву нинішнього свята грецькою мовою, що вона має подібне звучання і спільне значення зі словом «Євангеліє». Але думка наша не може не побачити співзвучність і зв’язок Благовіщення також з іншим іменем, а саме – з іменем праматері всіх Єви. Цим іменем її назвав Адам, «бо вона стала матір’ю всіх, хто живе» (Бут. 3:20). Ось так, в самих іменуваннях і словах показано нам зв’язок між початком буття світу – і новим початком, який покладено через Боговтілення. Як через стародавню Єву, яку спокусив змій, та через її непослух Богові – гріх увійшов у природу людини і вона стала смертною, так через нову Єву, Діву Марію, яка послухала слово архангела і виявила послух волі Божій – у світ прийшов Спаситель від гріха, який Своєю смертю подолав смерть.

Тому під Благовіщенням ми повинні розуміти не лише слово про волю Божу, сказане через архангела Гавриїла до Діви, але і слово Пречистої Марії, сказане у відповідь. Від Бога приходить блага вістка, яку промовляє архангел, але і від людини явлено благу вістку, промовлену Дівою.

І в цьому, дорогі брати і сестри, для нас є важливий урок і настанова: Бог звершує Свій Промисел про людство і про кожного з нас зокрема – але спасіння наше звершується тільки при нашій згоді, з нашою співдією. І як Єва стала матір’ю для всіх людей, так нова Єва, Діва Марія, стала Матір’ю для всіх вірних, всіх, хто спасається. І це Її материнство таємничо стверджує на Хресті Сам Спаситель, усиновлюючи Пречистій улюбленого ученика Іоана.

Тому і ублажають Пречисту Богородицю всі роди, як сама Вона в Дусі Божому пророкувала (див. Лк 1:48-49). Тому іменуємо Її «чеснішою від херувимів і незрівнянно славнішою від серафимів» (ірмос 9-ї пісні канону Великої суботи), називаємо Її Святішою за всі святі Сили (богородична стихира 1-го гласу в понеділок на Утрені).

Бо хто не вшановує і не визнає Діву Марію – Богородицею, той ставить під сумнів і Боговтілення. Якщо праведна Єлисавета і син її, пророк і Предтеча Іоан, поклоняються Матері Господа – то хіба не благо кожному, хто чинить так само, ублажаючи Її, прославляючи і благословляючи?

Не від ангельської природи приймає Син Божий єднання, як ми чули сьогодні з читання 2-го розділу Послання апостола Павла до Євреїв (Євр. 2:16), а від людини, від Діви, яка походить з роду патріарха Авраама і царя Давида. І цим самим Бог показує і висоту та значення взагалі людини, як Свого образу, і значення особисто Діви Марії, як найближчої до Бога серед усіх людей і взагалі серед всього творіння. Якщо ковчег Завіту, зроблений за повелінням Господнім для збереження скрижалей Закону, був великою святинею, то чи не більшого поклоніння достойна Діва, яка не кам’яні скрижалі вмістила, але Самого Бога-Слово?

Отже, дорогі брати і сестри, сьогодні ми, святкуючи Благовіщення, найперше вшановуємо велику тайну Боговтілення, прославляємо Господа, в Тройці славимого – Отця, волею Якого воно звершується, Сина, Який здійснює волю Отцівську, втілюючись, і Духа Святого, Який сходить на Діву, творячи її Матір’ю Спасителя. Ми прославляємо також саму подію відкриття Діві Марії архангелом Гавриїлом благої вістки. І ми Благовіщенням достойно іменуємо відповідь Пречистої, через яку знищується сваволя давньої Єви, і через явлене Марією упокорення, протилежне давній гордості – відкривається спасіння для всіх людей.

За це все дякуємо Богові і Його Пречистій Матері, благаючи в молитві, щоби і нам здобути смирення Диви Марії та наслідуючи Її – освятитися.

Пресвятая Богородице, просвіти нас світлом Сина Твого!

Амінь.

/www.pomisna.info/

 
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ