Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Через тиждень після свята П'ятдесятниці починається піст, який носить ім'я святих апостолів. Ця назва пов'язана по-перше, з тим, що він відбувається за прикладом перших учнів Христових, котрі постом готували себе до всесвітньої проповіді Євангелія після отримання дарів Святого Духа, тобто - після П'ятдесятниці. По-друге, за сучасним церковним уставом він продовжується до дня святих апостолів Петра і Павла (знову - зв'язок з апостолами). По-третє, встановлення цього звичаю сягає апостольських часів - першого християнського покоління.

До наших днів дійшов пам'ятник ранньохристиянської писемності, відомий під назвою «Постанови святих апостолів». Хоча, текст продовжував коригуватися і доповнюватися аж до III століття, багато викладеного в ньому устави та положення відображають апостольську епоху і містять апостольське вчення.

Святі Апостоли молитвою і постом приготовлялися на зіслання Святого Духа. Вони багато молилися й постили перед тим, як почали проповідувати Євангелію. Після молитви й посту вони висвячували нових пресвітерів на апостольську працю, як це читаємо в Діяннях апостольських: "Вони настановили їм по церквах пресвітерів, а після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували" (14, 23).
Тож і св. Церква з давен-давна молитвою і постом приготовляє своїх вірних до зустрічі великого свята Святих Верховних Апостолів Петра й Павла, що їх пам'ять святкуємо 12 липня, а наступного дня ще й Собор 12-ти Апостолів. Цей піст наступає по св. П'ятдесятниці, тому в давнину деколи звали його постом П'ятдесятниці. Він знаний також, як піст св. Апостолів, піст Апостольський, піст Петрів і піст літній. Наш народ зве його Петрівкою.Піст св. Апостолів дуже давній, бо сягає перших віків християнської віри. З IV століття маємо про нього свідоцтва св. Атанасія Великого і св. Амвросія Медіолянського, а з V ст. св. Льва Великого і Теодорета Кирського.

Цей літній піст, який тепер ми називаємо Петровим, чи апостольським, раніше називали постом П’ятдесятниці. Церква закликає нас до цього посту за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П’ятдесятниці, в пості і молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія. День П’ятдесятниці, коли в п’ятдесятий день після Свого зішестя з гробу і в десятий день після Свого Вознесіння Господь, Який сів по праву руку від Отця, зіслав Пресвятого Духа на всіх Своїх учнів і апостолів, - одне з найбільших свят. Це сповнення нового вічного заповіту з людьми. Дух Святий, Який зійшов на апостолів, Дух істини, Дух премудрості й одкровення написав замість Синайського новий - Сіонський закон. Місце Синайського закону посіла благодать Святого Духа, законотворця і подателя сили для виконання Закону Божого, який оголошує виправдання не по ділах, а через благодать.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі браття і сестри!

Сьогодні на завершення усіх великих свят, – на честь і славу світлоносного Воскресіння Христового, славного Вознесіння Його на небо і послання від Отця Святого Духа на апостолів, – свята Церква урочисто святкує пам’ять усіх святих, що догодили Богу, які торжествують на небі велику перемогу Переможця смерті і пекла, нашого Спасителя – Господа Ісуса Христа.

Всі святі – це благословенний наслідок страждань, смерті і воскресіння втіленого заради нашого спасіння Сина Божого. Це благодатні плоди зішестя Всесвятого Духа Божого і перебування Його в Церкві Христовій. Всі святі – це первістки викупленого кров’ю Христовою і оновленого благодаттю Духа Святого людства, яких привів до Бога Отця Ісус Христос. Воіс­тину достойне завершення великих свят церковних.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні Православна Церква згадує зішестя Святого Духа на апостолів. Як ви знаєте із Писання, видимо Дух Святий зійшов наче у вигляді вогненних язиків. Але сила Святого Духа виявилась усередині, в душах апостолів.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Спаситель наш, Господь Ісус Христос, розлучаючись зі Своїми учениками перед голгофськими стражданнями, обіцяв послати іншого Утішителя — Святого Духа. «Я ублагаю Отця, — сказав Він, — й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, Духа істини» (Ін. 14, 16-17). І після Свого Воскресіння, явившись апостолам, Христос велів їм не відлучатися з Єрусалима: чекати обіцяного Утішителя. І ось настав день, коли Господь виконав Свою обіцянку.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні, у свято Св. Тройці, ми згадуємо зішестя на апостолів Святого Духа, Який вічно перебуває в Церкві Христовій. Ця подія є вінцем і завершенням спокутного подвигу Сина Божого. Тому і саме це свято є достойним і радісним завершенням церков­них торжеств на честь і славу Воскреслого Господа.

Свята Православна Церква як турботлива Мати щодня молиться, як за живих, так і за померлих. Окрім щоденного поминання померлих в церковному році існують ще окремі дні, у які Церква по особливому поминає всіх від віку спочилих християн. Такі дні називаються Батьківськими Вселенськими поминальними суботами. Одним з таких днів є Троїцька поминальна субота, яка завжди відбувається напередодні святкування П’ятидесятниці.

В Троїцьку Суботу Церква закликає нас, ще з Апостольських часів, звершувати поминання всіх від віку спочилих благочестивих праотців, отців і братів наших, тому що в день П’ятидесятниці відобразилось викуплення світу " освятительно-звершувальною" силою животворчого Пресвятого Духа, яка благодатно і спасительно поширюється на живих і спочилих.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні свята Церква вшановує пам’ять святих отців Першого Нікейського Вселенського Собору (325 р.), що затвердив правдиве вчення про Бо­жество Сина Божого, або про єдиноістотність Сина Божого з Богом Отцем. Собор свв. отців осудив єресь Арія і його прихильників, які неправдиво вчили про нашого Христа Спасителя — Господа Ісуса Хрис­та. Вони говорили, що Син Божий a не єдиного єства з Богом Отцем, і тому Він нібито не є Істинним Богом. За їх вченням, Бог Отець ство­рив Сина Божого, як Він створив увесь світ. Вони бого­хульники, тому що хотіли підрізати під корінь хрис­тиянську віру.