Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!

Сьогоднi свята Церква вшановує пам'ять святих отцiв Першого Нiкейського Вселенського Собору (325 р.), що затвердив правдиве вчення про Божество Сина Божого, або про єдиноiстотнiсть Сина Божого з Богом Отцем. Собор свв. отцiв осудив єресь Арiя i його прихильникiв, якi неправдиво вчили про нашого Христа Спасителя - Господа Iсуса Христа. Вони говорили, що Син Божий не єдиного єства з Богом Отцем, i тому Вiн нiбито не є Iстинним Богом.

До незвичних місць Нового Завіту можна ставитися двояко: або на підставі свого досвіду, своїх думок, своєї нездатності бачити ширше і глибше, ніж ми бачимо, сказати: Цього не може бути, а якщо це є, - Ти, Господи, доведи, а потім я повірю... Або можна ставитись так: на підставі досвіду Бога, який, хоч малий, у кожного з нас є, ми можемо стати перед лицем своїх суджень, свого досвіду, своїх переконань і почуттів та сказати: мені стало зрозумілим щось безмежно більше, ніж усе те , що я розумів, все те, що мені уявлялося істинним; це - явище мені від Самого Бога, і я відтепер ввійду вірою в цей досвід, який перевершує мій досвід, і рано чи пізно, зсередини цього спілкування з Богом, я пізнаю, що Бог був правий...

Апостола Іоана Богослова, пам'ять якого ми святкуємо сьогодні, ще називають апостолом любові. Саме любов - центральна тема трьох його коротких, але яскравих послань. Відпочиньте на хвилинку від суєти і прочитайте хоча б кілька віршів з них.

1. Діти мої! Це пишу вам, щоб ви не грішили, а коли б хто згрішив, то ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника.  Він є очищення від гріхів наших, i не тільки від наших, але і від гріхів усього світу.  А що ми пізнали Його, розумі­ємо з того, що дотримуємось Його заповідей. Хто говорить: «Я пізнав Його», але заповідей Його не виконує, той неправдомовець i немає в ньому правди; а хто до­тримує слово Його, в тому істинно любов Божа здійснилася; з цього пізнаємо‚ що ми в Ньому. Хто говорить, що перебуває в Ньому, той повинен робити так, як Він робив. (1 Іоана 2:1-6)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Не  раз ми читаємо в Євангелії  урочисте сповідування людини, який дізнався  у Христі свого Господа і Бога. Перший раз - на початку шляху  Господнього. Після Його хрещення, коли Христос вступив на Свій хресний  шлях, Він зустрічає Нафанаїла; Він свідчить перед іншими, що цей чоловік  чистий.

Перша неділя після Пасхи в церковному календарі носить назву Антипасхи, Фоминої неділі. Назва Антипасха означає «замість Пасхи»: не протиставлення, а повернення до минулого свята, повторення його. З давніх часів восьмий день після Пасхи, як закінчення Світлої Седмиці, святкується особливо, складаючи собою немов би заміну Пасхи.У цей недільний день Своїм новим явленням для всіх одинадцяти апостолів Господь повторив і оновив явлення, яке було у перший день по Воскресінню.

У Велику суботу Православна Церква згадує тілесне поховання Ісуса Христа і зішестя Його в пекло.

Знявши з хреста і обвивши плащаницею із пахощами, за звичаєм іудеїв, Йосиф і Никодим поклали Пречисте тіло Господа в новому кам'яному гробі в саду Йосифовому, що знаходився недалеко від Голгофи. До дверей гробу привалили великий камінь. При похованні Ісуса Христа перебували Марія Магдалина й Марія, мати Якова та Іосії.

Велика п’ятниця є днем великої скорботи. З впевненістю можна сказати, що цей день став найбільш страшним в історії людства, оскільки безсоромні іудеї взяли і розп’яли на Хресті Господа Слави. Очікуваний Месія був відкинутий Своїм народом. Той Кого проповідували пророки приніс Себе в жертву за гріхи світу.

В день Опрісноків, коли, за старозавтнім законом, слід було заколювати і їсти пасхального агнця, і коли настав час, щоб перейшов Спаситель від світу цього до Отця (Ін. 13, 1), Ісус Христос, що прийшов виконати закон, послав своїх учеників Петра і Іоанна в Єрусалим приготувати Пасху, яку як тінь законну, мав Він замінити Пасхою новою, - самим тілом і кров'ю Своєю. З настанням вечора Господь прийшов з дванадцятьма своїми учениками в велику простору горницю одного єрусалимлянина (Мк. 14, 12-17) і возліг. Переконуючи, що в царстві Божому, яке не від світу цього, не земні велич і слава, але любов, смиренність і чистота духу відрізняють істинних членів.

Ніч з вівторка на середу Ісус Христос в останній раз перед своєю смертю провів у Віфанії. Тут в будинку Симона прокаженого уготована була для Спасителя вечеря. Жінка-грішниця, довідавшись, що Він возлежить в будинку фарисеєвому, приступила до Нього з алавастровою посудиною миру цільного дорогоцінного і вилила Йому на голову, в знак своєї любові і благоговіння до Нього (Лк. 7, 36-50).