Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Гоніння на християн припинилися тільки на початку четвертого століття, за римського імператора Костянтина Великого. Імператор Костянтин сам переконався в силі і славі хресного знамення Христового. Одного разу, напередодні вирішальної битви, він і все його військо побачили на небі знамення хреста, утвореного зі світла, з написом: "цим перемагай" (погрецьки: НІКА).

Після цього наступної ночі імператорові явився Сам Ісус Христос з хрестом у руці і сказав, що цим знаменням він переможе ворога, і повелів зробити бойове знамено із зображенням святого хреста. Костянтин виконав повеління Боже і переміг ворога. Він прийняв християн під свій захист і проголосив віру Христову панівною (головною). Він скасував страту через розп'яття і видав закони на користь Церкви Христової. За свої заслуги та ревність у поширенні християнської віри Костянтин Великий з його матір'ю Єленою отримали назву святих царів рівноапостольних, тобто рівних апостолам.

«Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і... наслідуйте віру їх» (Євр.13,7).

Благоволінням Божим кожна країна і кожен народ, а нерідко і місто, мають у своїй історії просвітителя. Господь вибирав з-поміж людей обранців Своїх і через них просвіщав світлом віри народ Свій.

Церква Христова щодня вшановує пам'ять різноманітних святих. Кількість угодників божих дуже велика, окрім того є такі які ще не відомі нам. Тому сьогодні у другу неділю після п’ятидесятниці, Українська Православна Церква вшановує пам'ять святих землі української. І те що сьогодні ми вшановуємо подвижників благочестя нашої вітчизни. Ці святі угодники Божі – є плодами християнської віри засіяної у нашій землі Господом. Сьогодні варто згадати тих наших співбратів, які прославились у сонмі святих.

Історія чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця» пов’язана з долею великого церковного піснетворця і автора догматичних трактатів преподобного ІоанаДамаскіна (пам’ять 4/17 грудня). У VIII столітті,в період іконоборчої єресі преподобний Іоан гаряче викривав єретиків, тим викликав гнів візантійського імператора Льва III Ісавра. Щоб зганьбити ім’я святого, який проживав в Дамаску та займав високу посаду при дворі дамаського халіфа, імператор наказав виготовити фальшивого листа, в якому преподобний Іоан нібито запропонував йому напасти на Дамаск, обіцяв в цьому свою допомогу. Прочитавши листа, халіф наказав відрубати у преподобного кисть правої руки і повісити її на площі для всенародного огляду.

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!

Сьогоднi свята Церква вшановує пам'ять святих отцiв Першого Нiкейського Вселенського Собору (325 р.), що затвердив правдиве вчення про Божество Сина Божого, або про єдиноiстотнiсть Сина Божого з Богом Отцем. Собор свв. отцiв осудив єресь Арiя i його прихильникiв, якi неправдиво вчили про нашого Христа Спасителя - Господа Iсуса Христа. Вони говорили, що Син Божий не єдиного єства з Богом Отцем, i тому Вiн нiбито не є Iстинним Богом.

До незвичних місць Нового Завіту можна ставитися двояко: або на підставі свого досвіду, своїх думок, своєї нездатності бачити ширше і глибше, ніж ми бачимо, сказати: Цього не може бути, а якщо це є, - Ти, Господи, доведи, а потім я повірю... Або можна ставитись так: на підставі досвіду Бога, який, хоч малий, у кожного з нас є, ми можемо стати перед лицем своїх суджень, свого досвіду, своїх переконань і почуттів та сказати: мені стало зрозумілим щось безмежно більше, ніж усе те , що я розумів, все те, що мені уявлялося істинним; це - явище мені від Самого Бога, і я відтепер ввійду вірою в цей досвід, який перевершує мій досвід, і рано чи пізно, зсередини цього спілкування з Богом, я пізнаю, що Бог був правий...

Апостола Іоана Богослова, пам'ять якого ми святкуємо сьогодні, ще називають апостолом любові. Саме любов - центральна тема трьох його коротких, але яскравих послань. Відпочиньте на хвилинку від суєти і прочитайте хоча б кілька віршів з них.

1. Діти мої! Це пишу вам, щоб ви не грішили, а коли б хто згрішив, то ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника.  Він є очищення від гріхів наших, i не тільки від наших, але і від гріхів усього світу.  А що ми пізнали Його, розумі­ємо з того, що дотримуємось Його заповідей. Хто говорить: «Я пізнав Його», але заповідей Його не виконує, той неправдомовець i немає в ньому правди; а хто до­тримує слово Його, в тому істинно любов Божа здійснилася; з цього пізнаємо‚ що ми в Ньому. Хто говорить, що перебуває в Ньому, той повинен робити так, як Він робив. (1 Іоана 2:1-6)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Не  раз ми читаємо в Євангелії  урочисте сповідування людини, який дізнався  у Христі свого Господа і Бога. Перший раз - на початку шляху  Господнього. Після Його хрещення, коли Христос вступив на Свій хресний  шлях, Він зустрічає Нафанаїла; Він свідчить перед іншими, що цей чоловік  чистий.

Перша неділя після Пасхи в церковному календарі носить назву Антипасхи, Фоминої неділі. Назва Антипасха означає «замість Пасхи»: не протиставлення, а повернення до минулого свята, повторення його. З давніх часів восьмий день після Пасхи, як закінчення Світлої Седмиці, святкується особливо, складаючи собою немов би заміну Пасхи.У цей недільний день Своїм новим явленням для всіх одинадцяти апостолів Господь повторив і оновив явлення, яке було у перший день по Воскресінню.