feed-image
Українська

Радимо прочитати

13 листопада - Православна Церква відзначає пам'ять Преподобних Спиридона і Никодима, просфорників Печерських

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Святий Спиридон прибув у Києво-Печерський монастир, коли настоятелем був ігумен Пімен (1132—1141 рр.). Спиридон був вже немолодим і не вмів читати та писати, але взяв на себе подвиг вивчити Псалтир напам'ять. Він постійно співав псалми, коли рубав дрова, місив тісто, розпалював піч, пік просфори (просфора — богослужбовий літургійний хліб, якій під час відправи Божественної Літургії стає Тілом Христовим та використовується для поминання під час проскомідії живих та померлих).
В цій праці йому допомагав преподобний Никодим, який звершував подвиг чернецтва в цьому ж монастирі. Звідки Никодим прийшов у монастир, невідомо. Вони із Спиридоном були дуже дружні й разом пекли просфори протягом тридцяти років. Їхня праця в пекарні — пекти просфори для приготування жертви, яку приносили священики, а їхня духовна праця — жертва постійної похвали Богові. Одного разу, приготувавши просфори, вони розвели вогонь, і полум'я вирвалося з печі, почала горіти стеля в келії. Блаженний Спиридон закрив отвір печі мантією, зав'язав рукави волосяниці, побіг до криниці, набрав у рукави води і дорогою почав кликати на допомогу братію. Коли збіглися ченці, то побачили, що мантія не згоріла, а із рукавів вода не витекла. Нею і залили полум'я та погасили пожежу. Всі прославили Бога, який помагав Своєму угоднику. Никодим був вірним помічником Спиридонові як у праці, так і в подвигах добродійного життя.
Вони добре послужили братії монастиря і Богу й мирно упокоїлися в 60-х роках XII ст. Мощі преподобних знаходяться в Ближніх печерах. В акафісті всім Печерським преподобним сказано: "Проповідницька нам явилася чесна праця твоя, Спиридоне богоприємний, нею бо православних дітей твоїх навчаєш як пальці складати для зображення святого хреста на чолі, вуста нечестивців закриваєш, явно викриваючи їх, бо, перехрестившися, відійшов ти до Христа. Йому ж молися, щоб згасив полум'я пристрастей наших і дарував нам істинну старанність славословити Його безперестанно в псалмах і піснях духовних у цьому житті й у майбутньому, співаючи: "Алілуя". "Радуйся, Никодиме, бо у випіканні хлібів священних ти тридцять років трудився".
Ще одне чудо відбулося в ХХ столітті під час захоплення Києва фашистськими окупантами. Німецький комендант захотів відвідати славні Печери Лаври, які були закриті комуністичною владою. Коли комендант зупинився біля нетлінних мощей святого Спиридона, запитав, з якого матеріалу виготовлені ці тіла, бо ж не хотів повірити, що вони дійсно зосталися нетлінними. Почув відповідь, що це — справжні тіла святих людей, які нетлінні на знак перемоги над смертю, яку здобув Господь Ісус Христос. Комендант всією силою ударив по руці Святого дулом свого пістолета. Шкіра, яка потемніла від віку, тріснула, і витік струмочок крові. Комендант з вояками вибігли з Печер дуже здивовані, а наступного дня всюди з'явилось оголошення, що Печери відкриті для відвідин всім, хто тільки бажає.


 

Святий великомученик Артемій

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Святий великомученик Артемій був одним з видатних воєнноначальників під час правління рівноапостольного царя Константина Великого ( 306-337 рр.), а потім і його сина і преємника, Констанція ( 337-361 рр.). Артемій мав багато нагород за відмінну службу і відвагу, був поставлений намісником Єгипту. На цій посаді він багато зробив для розповсюдження і укріплення християнства в Єгипті. Імператора Констанція змінив на престолі Юліан ( 361-363 рр.). Імператор-відступник, бажаючи повернути язичництво, вів непримириму боротьбу з християнами, відправляючи на смерть сотні християн. В Антиохії він наказав катувати двох єпископів, що не бажали відректися від Христової віри. В цей час в місто прийшов святий Артемій і привселюдно викрив Юліана в нечесті. Розгніваний Відступник піддав святого страшним катуванням. Після цього великомученика кинули у в’язницю. Під час молитви, яку підносив до Господа святий, йому явився Сам Христос в оточенні Ангелів і сказав: « Мужайся, Артемію! Я з тобою і визволю тебе від усякої болі, яку завдали тобі мучителі вже готую тобі вінець слави. Бо як визнав ти Мене перед людьми, на землі, так і Я визнаю тебе перед Отцем Моїм Небесним. Отже будь мужнім і радуйся – ти будеш зі Мною у Моєму Царстві». Почувши це від Самого Господа, великомученик зрадів і став гаряче дякувати і славословити Його.

 

30 жовтня - святого пророка Осії

Душекорисні речі - Радимо прочитати

 

 

30 жовтня за новим стилем Православною Церквою вшановується святий пророк Осія, який походив із коліна  Іссахарового. Він жив у IX ст. до Різдва Христового в царстві Ізраїльському і був сучасником святих пророків Ісаї, Михея і Амоса. У той час багато його одноплемінників, забувши Істинного Бога, поклонялися ідолам. Святий пророк Осія своїми мудрими настановами знову навертав їх до істини та благочестя. Викриваючи беззаконня жителів Ізраїля, пророк сповіщав їм великі лиха від чужинців і переселення в Ассирійський полон. Майже за тисячу років до пришестя Спасителя святий пророк, через Святого Духа, передбачив, що припиниться старозавітне жертвоприношення і не буде Ааронового священства (Ос.3: 5) і що по всій землі пошириться істинне Богопізнання (Ос.2: 20).

 

29 ЖОВТНЯ – МУЧЕНИКА ЛОНГИНА, СОТНИКА, ЩО ПРИ ХРЕСТІ ГОСПОДНІМ

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Він був серед тих, хто катував Божого Сина, хто плював на Нього і насаджував тернового вінка, хто прибивав Його до хреста і хто побачив подиву гідні події після смерті Спасителя: «Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякалися дуже і говорили: „Воістину Він був Син Божий“». Це слова зі Святого Письма, Біблії. А Святе Передання донесло до нас ім’я того сотника – Лонгин, або Логвин. Події, що він їм був свідком, ба й учасником, привели суворого римського воїна до віри в Христа, він став проповідником Його воскресіння. Спершу римляни і юдеї хотіли підкупити Логвина, проте він грошей не взяв, а зрікся свого військового стану і разом з іще двома солдатами, котрі так само, як він, були на Голгофі й увірували, прийняв хрещення від апостолів і відбув до Кападокії. Там він ревно прорікав нову віру, так що переслідувачі заручились дозволом кесаря і послали туди загін, аби знищити сміливців.

У книзі «Житія святих» святителя Димитрія (Туптала), яку переклав В. Шевчук, читаємо: «Святий же Логвин, сповнений Святого Духа, пізнав, що буде, відкрито-бо йому було про готування вінця мученичного, тож вийшов сам їм назустріч і, побачивши їх, люб’язно привітав чесними словами. Вони ж, не знаючи його, запитали: „Де є Логвин, що колись був сотником?“ Логвин же спитав: „Навіщо його вимагаєте?“ Відказали воїни: „Чули, що чоловік добрий є, тож хочемо відвідати його, ми ж бо є воїни, а він був добрим сотником воїнським, хочемо побачити його“. Логвин же мовить: „Прошу вас, панове мої, заверніть до мого дому і спочиньте трохи з дороги, я ж оповім вам про нього, знаю-бо, де живе, і він сам до вас прийде, бо живе недалечко“. Вони ж завернули до нього, й учинив їм Логвин велике пригощення».

Наранок усі троє християн, помолившись і подякувавши Богові, що сподобляються мученицького кінця, відкрилися воякам, що це саме вони, кого присуджено стратити, а коли вояки, присоромлені совістю й вельми подивовані, завагалися, то Логвин ще й просив їх про смерть, адже так вони хутчій підуть до Того, Кого свого часу прибили до хреста.

Логвину відтяли голову й кинули її на сміття. Там вона пролежала доти, доки одна сліпа жінка, навчена Провидінням уві сні, розгрібла той непотріб і прозріла від святих мощей: стала бачити тілесно й духовно, прийняла Хрещення.

Тож і нам нині, як тій зціленій у давні часи, належить мовити: Святий мученику Логвине, сотнику, що був при Хресті Господньому, моли Бога за нас!

 

28 жовтня - православні християни моляться перед іконою Пресвятої Богородиці «Спорительниця хлібів»

Душекорисні речі - Радимо прочитати

28 жовтня за новим стилем Православною Церквою вшановується ікона Пресвятої Богородиці «Спорительниця хлібів». Ця свята ікона написана з благословення старця Введенської Оптиної пустині преподобного Амвросія Оптинського. Отець Амвросій, великий російський подвижник ХIХ століття, полум'янів дитячою вірою до Божої Матері. Він особливо шанував всі Богородичні свята і в ці дні поглиблював молитву. Іконою «Спорителька хлібів» преподобний Амвросій благословив засновану ним недалеко від Оптиної пустині Шамординську жіночу обитель на честь Казанської ікони Божої Матері.

На цій іконі Божа Матір зображена сидячою на хмарах. Її руки розпростерті на благословення. Внизу - вижате поле, а на ньому серед трав і квітів стоять і лежать снопи жита. Старець Амвросій сам вказав день святкування - 15 жовтня (ст.ст) і назвав образ «Спорителька хлібів», вказуючи цим, що Пресвята Богородиця – «Помічниця для людей в їхніх трудах у пошуках хліба насущного». Перед своєю блаженною кончиною отець Амвросій замовляв в безлічі фотознімки з цієї ікони і роздавав і розсилав їх своїм духовним чадам. Для співу акафісту перед святим образом старець склав особливий приспів: «Радуйся , Благодатна, Господь з Тобою! Подай і нам, недостойним, росу благодаті Твоєї і яви милосердя Твоє !»

День поховання старця Амвросія в Шамординської обителі припав якраз на 15 жовтня - день святкування ікони. Перше чудо від святої ікони засвідчено в 1891 році, коли по всій Росії був голод через неврожай, а в Калузькій області і на полях Шамординської обителі хліб вродив.

У 1892 році, вже після кончини старця Амвросія, його послушник Іван Федорович Черепанов послав список з ікони в П'ятницьку жіночу обитель Воронезької області. У тій місцевості була посуха і загрожував голод, але незабаром після того, як перед іконою «Спорителька хлібів» був відслужений молебень, пішов дощ і засуха припинилася.

 

27 жовтня - Православна Церква відзначатиме пам'ять Преподобного Миколи Святоші, князя Чернігівського, Печерського чудотворця, у Ближніх печерах

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Історія має декілька, на перший погляд, неймовірних випадків відмови деяких князів від влади, багатства й навіть світського життя та переходу до життя чернечого, присвяченого лише одному Господу.

Це — великий князь Київський і Чернігівський Ігор (XII ст.), князь Брянський Олег (XIII ст.) та князь Острозький Федір (XV ст.).

Але першопроходцем у цій, лише на перший погляд, дивній справі був князь Чернігівський Святослав, який також жив у XII ст.

 

31 липня - пам’ять прп. Іоана Багатостраждального, Печерського

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Преподобний Іоан був ченцем Печерського монастиря. Щоб перемогти спокуси, носив тяжкі залізні вериги, морив себе голодом і спрагою, замкнувся в малій печері, у якій перебував тридцять років. Коли до нього прийшов один інок за порадою, то він йому розповів про своє багатостраждальне життя: «Коли я прийшов у цей Печерський монастир і став ченцем, то багато страждав, перетерпів ради свого спасіння. По два дні я нічого не їв і не пив води, не спав ночами. Так провів три роки і не находив собі спокою. Тоді пішов у Антонієву печеру й після молитви почув голос преподобного: «Іоане, Іоане! Тобі потрібно закритись у печері, мовчати, не злословити і Господь тобі допоможе». Я закрився, уже перебуваю тут тридцять років, тільки недавно отримавши спокій. Увесь час боровся зі своїми похотями постом і молитвою. Однак плотські страсті не покидали мене. Я одягнув залізні кайдани, але це не допомогло. На початку Великого посту викопав глибоку яму, і, увійшовши в неї, засипав себе піском, залишивши вільними тільки голову і руки. Так пробув увесь Великий піст. Багато зла творив диявол, бажаючи вигнати мене з ями. Мої ноги захворіли, кістки крутили, але душа раділа, що вона чиста. Я бажав краще згоріти у вогні, ніж бути підкореним дияволом. Я бачив лютого змія, який дихав вогнем і хотів проковтнути мене. Це продовжувалося декілька днів. А в ніч на Воскресіння Христове змій поклав мою голову і руки в пащу, обпалив мені волосся на голові й бороду. Будучи в гортані того змія, я викрикнув; «Господи Боже, Спасе мій! Спаси мене!» Після молитви з’явилось яскраве світло і змій десь подівся, а я не бачу і по нині. Почув я тоді голос: «Іоане, Іоане! От була тобі допомога, дивись же, будь уважнішим до себе, щоб не сталося чогось гіршого в майбутньому».

Господь сказав мені, що Він мене випробував вогнем, щоб я був чистий, як золото. А щоб позбутися тілесної похоті, потрібно молитися преподобному Мойсею Угрину. Я почав просити: «Господи! Помилуй мене молитвами преподобного цього».

І от на мені прояснилось , що не треба світла ні вночі ні вдень. І всі, хто до мене приходить, насичуються цим світлом яке освітлило мене в ніч Воскресіння Господнього, ради майбутнього вічного світла».

Далі преподобний Іоан продовжив кажучи: «Брате! Ми самі направляємо наш розум на плотські гріхи, тому Господь справедливим Своїм судом опускає на нас страсті, адже ми ніколи не творимо плодів достойних покаяння. Я кажу тобі, брате, помолись цьому Мойсею, і він допоможе тобі».

Преподобний Іоанн Багатостраждальний упокоївся бл. 1160 р.

 

30 липня – Святої великомучениці Марини

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Свята мучениця Марина жила за правління імператора Клавдія. Вона народилася в Антіохії Пісідійській (у Малій Азії) і була дочкою язичницького жреця Едесіма. Її мати померла, коли дівчинці було 12 років, і батько довірив її сільської годувальниці. Коли їй виповнилося 15 років, любов до Христа була в ній настільки сильна, що Марина бажала тільки одного і подумувала тільки про одне - причаститися мучеництва і пролити свою кров в ім'я любові до Христа. Не приховуючи свого бажання, Марина не боялася заявляти привселюдно, що вона християнка, і висміювала культ ідолів. Цим вона викликала ненависть батька, який позбавив її спадщини. Одного разу префект Асії Олібрій, прямуючи в Антіохію, побачив святу, коли вона пасла стада разом з іншими жінками села. Зачарований красою Марини, він побажав взяти її в дружини і наказав своїм людям привести дівчину. Прийшовши до палацу, вона постала перед магістратом, який попросив її назвати своє ім'я. Діва впевненим голосом відповідала: «Звуть мене Марина, я дочка вільних батьків з Пісідіі, але я раба Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, що створив небо і землю». Тоді її посадили до в'язниці в очікуванні великого язичницького свята, яке мало відбутися наступного дня. Коли її знову привели на суд і повеліли принести жертви богам разом з усіма, Марина відповіла: «Я піднесу жертву хвали моєму Богові, але ніколи - вашим безсловесним ідолам, позбавленим життя!» Олібрій прохав її поберегти свою молодість і красу. Але вона заперечила, що всяка тілесна краса в'яне. Магістрат, розсерджений такою зухвалістю, наказав розтягнути діву на землі, бити прутами з шипами і розривати її плоть залізними гаками. Кров святої лилася рясним потоком на землю, але Марина не видала жодного крику болю і залишалася незворушною, немов хтось інший страждав замість неї.

 

26 липня - Православна Церква святкує собор Архпнгела Гавриїла і прославляє його чудеса.

Душекорисні речі - Радимо прочитати

26 липня Православна Церква святкує собор Архпнгела Гавриїла і прославляє його чудеса. Архангел Гавриїл був вибраний Господом для того, щоб благовістити Діві Марії, а з Нею і всім людям велику радість про Втілення Сина Божого. Тому на наступний день після Благовіщення, прославивши Пречисту Діву, ми дякуємо Господу і шануємо Його посланника Архангела Гавриїла, що послужив таїнству нашого спасіння.

Святий Архистратиг Гавриїл – служитель Божественної Всемогутності. Він сповіщав старозавітному людству про майбутнє втілення Сина Божого: надихав пророка Мойсея при написанні книги Буття; пророку Даниїлу сповіщав про майбутнє єврейського народу (Дан.8, 16; 9, 21-24); з’являвся праведній Анні із звісткою про народження від неї Преблагословенної Діви Марії. Він явився священику Захарії, розповівши про народження Предтечі Господнього – Іоана Хрестителя. Господь посилав його до святого Йосифа Обручника: він з’явився йому уві сні, щоб відкрити йому тайну втілення Сина Божого від Пресвятої Діви Марії, попереджав про наміри Ірода і звелів тікати в Єгипет з Младенцем і Богородицею. Коли Господь перед Своїми стражданнями молився в Гефсиманському саду до кривавого поту, для Його укріплення, за Церковним Переданням, був посланий з небес Архангел Гавриїл, ім’я якого означає “Кріпкість Божа”(Лк.22, 43).

Жінки-мироносиці почули від Архистратига радісну звістку про Воскресіння Христове.

Згадуючи в цей день багаторазові явлення святого Архистратига Гавриїла та його ревне виконання Божественної волі, сповідуючи його заступництво перед Господом за християн, Православна Церква закликає з вірою і ревністю звертатися в молитвах до великого Ангела.

 

25 липня - Православна Церква молитовно згадує пам'ять мучеників Феодора, варяга, і сина його Іоана, в Києві (983).

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Преподобний Нестор – літописець Печерський (пам'ять – 27 жовтня (9 листопада)) в «Повісті минулих літ» під роком 978 писав: «І став княжити Володимир в Києві один. І поставив він кумири на пагорбі поза двором теремним: Перуна дерев’яного, а голова його срібна, а вус золотий, – і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла і Мокош. І приносили їм (люди) жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і жертвували (їх цим) бісам, і оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхніми земля Руськая і пагорб той».

Справді 11 червня 978 року Володимир Святославович став великим князем Київським і зразу ж розгорнув енергійну діяльність щодо укріплення своєї держави. Точніше сказати: пішов завойовувати чужі землі.

Тому й продовжує преподобний Нестор далі:

– під роком 981 – «Пішов Володимир до Ляхів і зайняв городи їх – Перемишль, Червен та інші... Сього ж року і в’ятичів він переміг...».

– під роком 982 – «Піднялися оружно в’ятичі. І пішов на них Володимир, і переміг їх удруге».

– під роком 983 – «Пішов Володимир на ятвягів і взяв землю їх».

 
Більше статтей...
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ