feed-image
Українська

Радимо прочитати

Святитель Іоасаф, єпископ Білгородський

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Святитель Іоасаф народився в Прилуках, колишньої Полтавської губернії 21 вересня 1705 року, на свято Різдва Пресвятої Богородиці. При хрещенні названий Іоакимом. Він походив із древнього благочестивого українського роду Горленкових.
У 1712 році батько 7-річного Іокима віддав в Київську духовну академію. У стінах академії він відчув потяг до чернечого життя. Довго мати з батьком просили сина-первістка не приймати чернечий постриг. Але в 1725 році він таємно від них прийняв рясофор з ім'ям Іларіон в Київському Межигірському монастирі, а 21 листопада 1727 року був пострижений у мантію з ім'ям Іоасаф в Києво-Братському монастирі. Ця подія збіглася із завершенням навчання в духовній академії. Через рік інок Іоасаф був возведений архієпископом Варлаамом Вонатовичем в сан ієродиякона. Його залишили викладачем в Київській духовній академії.

 

18 грудня - день пам'яті Преподобного Сави Освященного

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Святий Сава Освячений народився 439 року поблизу Кесарії Кап-падокійської у Малій Азії. Ще хлопчаком пізнав чернече життя, а вже 18-літнім юнаком пішов у єгипетську пустелю до монастиря св. Теоктиста. Там він вів дуже суворе аскетичне життя.

Сава збудував лавру для численних монахів, які мешкали в окремих келіях, а невдовзі його було висвячено на священика.

За спадщину, отриману після батькової смерті, він збудував три лікарні для хворих та подорожніх і ще один монастир. У 493 році Сава був призначений архимандритом усіх єгипетських пустельників. У життєписі св. Сави написано, що він мирно жив разом із левом в одній печері. Сава відзначався численними християнськими чеснотами, а також відвагою в обороні правдивої віри проти єретиків-монофізитів. Уснув Сава Освячений 532 року, проживши 94 роки, 76 з яких провів у пустелі.

 

9 грудня - освячення церкви Святого великомученика Георгія у Києві

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Святий Георгій Переможець був ангелом і покровителем декількох великих будівельників державності та військової могутності Київської Русі.

У князів, Київської Русі, починаючи з Київського князя Володимира, існував благочестивий звичай засновувати храми на честь своїх Ангелів-хранителів. Так, Київський князь Володимир, у святому Хрещенні Василій, збудував у Києві та Вишгороді храми в ім’я святителя Василя Великого, князь Ізяслав I (1054 – 1068), в Хрещенні Димитрій, збудував у Києві храм і монастир в ім’я святого великомученика Димитрія (пам’ять 26 жовтня).

 

6 грудня – день пам’ять святого благовірного великого князя Олександра Невського

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Святий князь Олександр Невський народився 30 травня 1219 в Переяславі-Заліському. Батьком його був Ярослав - молодший син Всеволода Велике Гніздо, прадідом - Володимир Мономах. Мати святого князя Олександра Феодосія походила з південно-руських князів і була спадкоємицею їх кращих якостей. Прадідом матері був князь Мстислав Хоробрий, причислений до лику святих, мощі якого знаходяться наразі в Софійському соборі. Дід матері, Мстислав Мстиславич Удалий наприкінці свого життя став схимником.

Основні військові перемоги князь Олександр здобув в молодості. Під час Невської битви (1240 рік) йому було близько 20 років, під час Льодового побоїща - 22 роки.

З самого раннього дитинства св. князь прийняв благословення на ратну службу в Ім`я Бога на захист Руської землі. На третьому або четвертому році життя відбувався постриг у воїни.

Княжих синів зазвичай постригали єпископи. Обряд відбувався в храмі. Хлопчика ставили перед царськими вратами, і над ним виголошувалася молитва, в якій просять благословення Божого. Потім постригали волосся на знак того, що дитя присвячується Богу. Після здійснення обряду отрока саджали на коня - це означало його майбутню самостійність. В руки давали зброю, звичайно - лук зі стрілами, що вказувало на обов`язок воїна захищати батьківщину від зовнішніх ворогів.

Цей обряд був здійснений над Олександром святителем Симоном, єпископом Суздальським, у Спасо-Преображенському соборі міста Переяславля, де проходило дитинство великого князя. З молодих років князів вчили грамоті. При навчанні намагалися ознайомити юнака з книгами Священного Писання, головним чином Євангелія і Псалтира.

 

28 листопада - святих мучеників ісповідників Гурія, Самона та Авіва

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Різдво Господа нашого Ісуса Христа здавна вважається сімейним, домашнім святом. І знаково, що розпочинаючи підготовку до його достойної зустрічі, Свята Церква в перший день Різдвяного посту молитовно відзначає пам’ять мучеників та сповідників Гурія, Самона (299-306) та Авіва (322) – охоронців сімейного вогнища. Коротке їх житіє – звичайний мученицький подвиг, але величним є всенародне шанування.

Особливо сьогодні, коли так багато в нас сімейних негараздів, розлучень, майже в кожному храмі ви зустрінете ікону цих трьох сповідників. Святі Гурій і Самон були друзями, родом із міста Едеси в Македонії. Несучи свій подвиг в пустелі, вони навертали до Христа язичників, за що були піддані гонінню з боку Диоклітіана і Максиміана. Їх схопивши, повісили на дереві за одну руку, а до ніг прив’язали тяжкий камінь. Через 5 годин їх зняли і забили ноги в колоди, вкинувши у в’язницю. Через деякий час розпочалися нові тортури. Святий Гурій настільки ослаб, що не міг стати на ноги, бо ті згнили від тяжкої колоди. Його через це залишили у в’язниці, а святого Самона прив’язали стрімголов за одну ногу до високого дерева і все тіло знову обвішили тяжкими предметами. Перетерпівши страшні тортури, знущання і ув’язнення обидва мученики були усічені мечем і отримали вінець слави на небесах. Святий Авів, який був дияконом в Едесі, постраждав за Христа при імператорі Лікінії. Ходячи по всьому місту із хати в хату, він навчав людей вірі і переконував бути мужніми в сповіданні Христа. Добровільно віддав себе в руки воїнам-палачам, що шукали його. Він твердо визнав себе християнином. За це, після того, як його шкребли залізними кігтями, був виданий на спалення. Мученик сам увійшов в вогонь і з молитвою віддав дух свій Господеві. Коли вогонь зник, мати святого і родичі взяли тіло його неушкодженим і поховали поруч із могилами Гурія і Самона. Ці три сповідники прийняли мученицьку кончину в різні роки, але в одному місці і навіть в один і той самий день. Відразу після їх мученицької кончини на гробах стали звершуватися багаточисельні чудеса над тими, хто з вірою і любов’ю закликав їх собі на допомогу. Пам’ять їх Свята Церква звершує 28 листопада за новим стилем (15 за старим).

 

27 листопада - пам'ять ап. Филипа

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Апостол  Филип був родом з того ж містечка Віфсаїди, звідки походили брати Петро та Андрій, сини Іони, і Яків та Іоан, сини Заведея. З ранньої юності Филип був відданий батьками вчитися книжної премудрості. Він вивчив Святе Писання і добре знав всі пророцтва про очікуваного  Месію. Прочитуючи божественні слова та вдумуючись у них, апостол Филип полум'янів любов'ю до Грядущого Спасителя. І не знав Филип, що Той, Кого він так жадає побачити, вже живе між юдеями.

Таємні помисли і бажання Филипа скоро здійснилися. Христос прийшов у землю Галилейську і знайшов Филипа. «Іди за Мною », - сказав йому Господь. Всією душею прийняв Филип покликанням Христа і пішов за Ним. Велика була радість юнака, коли він дізнався, що Месія прийшов на землю і удостоїв його стати Своїм учнем.

 

19 листопада - пам'ять прп. Луки, економа Києво-Печерського

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Серед великого сонму преподобних отців Києво-Печерських знаходимо і преподобного Луку Печерського. Цей святий угодник Божий жив у ХІІІ столітті. Як і про більшість Печерських подвижників, про нього збереглося досить мало відомостей. Де він народився і якого був роду невідомо. Відомо, що преподобний Лука прийшов до Печерської обителі і був зарахований до числа братії. В монастирі ніс послух економа, древньоруською мовою іконома, старанно виконуючи покладені на нього обов’язки. Завершивши шлях подвижницького житія преподобний Лука відійшов до Господа, Якого прославляв тут на землі своїм побожним, чеснотним і святим житієм. Мощі преподобного спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври.

 

18 листопада - день пам'яті святих мучеників Галактіона і Епистимії

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Багаті і знатні подружжя Клітофон і Левкіппа жили в місті Емесі фінікійським, довгий час були бездітні. Багато золота віддало подружжя язичницьким жерцям, але залишалися безплідними. Містом Емес в III столітті керував поставлений римськими кесарями сирієць Секунд. Він був нещадний і ревний гонитель християн і для їх залякування велів виставити на вулицях витончені знаряддя тортур. Досить було найменшої підозри у приналежності до "секти галілеян" (так язичники іменували християн), щоб людина була схоплений і відданий мукам. Незважаючи на це, багато християн добровільно віддавали себе в руки катів, бажаючи постраждати за Христа.

 

17 листопада - православні християни вшановують пам'ять преподобного Меркурія, посника Печерського

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Преподобний Меркурій Києво-Печерський подвигом добрим трудився у Дальніх печерах в XIV сторіччі, був строгим постником. Про життя цього преподобного відомо тільки, що він був з’єднаний союзом нерозлучної братської любові з преподобним Паїсієм. Вони, живучи в однодумності, просили безнастанно Бога, щоб Він ніколи їх не розлучав ані в цім, ні в майбутньому житті. І дарував їм Господь згідно їхніх молитов. На землі вони жили в одній келії і по смерті були покладені в одному гробі, про що згадується в 3-ї пісні канону преподобним Дальніх печер. 7 грудня пам’ять преподобного відбувається заради його тезоіменитства святого великомученика Меркурія, 10 вересня – разом з Собором Дальніх печер і в 2-у Неділю Великого посту – з Собором всіх преподобних Києво-Печерських.

Тропар

Присносущныя, блаженне, желая сподобитися жизни, праведне и непорочне жизнь свою препроводил еси в нынешнем веце, темже, Меркурие, желаемаго ты достиг, моли и нам вечныя сподобитися жизни.

 

13 листопада - Православна Церква відзначає пам'ять Преподобних Спиридона і Никодима, просфорників Печерських

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Святий Спиридон прибув у Києво-Печерський монастир, коли настоятелем був ігумен Пімен (1132—1141 рр.). Спиридон був вже немолодим і не вмів читати та писати, але взяв на себе подвиг вивчити Псалтир напам'ять. Він постійно співав псалми, коли рубав дрова, місив тісто, розпалював піч, пік просфори (просфора — богослужбовий літургійний хліб, якій під час відправи Божественної Літургії стає Тілом Христовим та використовується для поминання під час проскомідії живих та померлих).
В цій праці йому допомагав преподобний Никодим, який звершував подвиг чернецтва в цьому ж монастирі. Звідки Никодим прийшов у монастир, невідомо. Вони із Спиридоном були дуже дружні й разом пекли просфори протягом тридцяти років. Їхня праця в пекарні — пекти просфори для приготування жертви, яку приносили священики, а їхня духовна праця — жертва постійної похвали Богові. Одного разу, приготувавши просфори, вони розвели вогонь, і полум'я вирвалося з печі, почала горіти стеля в келії. Блаженний Спиридон закрив отвір печі мантією, зав'язав рукави волосяниці, побіг до криниці, набрав у рукави води і дорогою почав кликати на допомогу братію. Коли збіглися ченці, то побачили, що мантія не згоріла, а із рукавів вода не витекла. Нею і залили полум'я та погасили пожежу. Всі прославили Бога, який помагав Своєму угоднику. Никодим був вірним помічником Спиридонові як у праці, так і в подвигах добродійного життя.
Вони добре послужили братії монастиря і Богу й мирно упокоїлися в 60-х роках XII ст. Мощі преподобних знаходяться в Ближніх печерах. В акафісті всім Печерським преподобним сказано: "Проповідницька нам явилася чесна праця твоя, Спиридоне богоприємний, нею бо православних дітей твоїх навчаєш як пальці складати для зображення святого хреста на чолі, вуста нечестивців закриваєш, явно викриваючи їх, бо, перехрестившися, відійшов ти до Христа. Йому ж молися, щоб згасив полум'я пристрастей наших і дарував нам істинну старанність славословити Його безперестанно в псалмах і піснях духовних у цьому житті й у майбутньому, співаючи: "Алілуя". "Радуйся, Никодиме, бо у випіканні хлібів священних ти тридцять років трудився".
Ще одне чудо відбулося в ХХ столітті під час захоплення Києва фашистськими окупантами. Німецький комендант захотів відвідати славні Печери Лаври, які були закриті комуністичною владою. Коли комендант зупинився біля нетлінних мощей святого Спиридона, запитав, з якого матеріалу виготовлені ці тіла, бо ж не хотів повірити, що вони дійсно зосталися нетлінними. Почув відповідь, що це — справжні тіла святих людей, які нетлінні на знак перемоги над смертю, яку здобув Господь Ісус Христос. Комендант всією силою ударив по руці Святого дулом свого пістолета. Шкіра, яка потемніла від віку, тріснула, і витік струмочок крові. Комендант з вояками вибігли з Печер дуже здивовані, а наступного дня всюди з'явилось оголошення, що Печери відкриті для відвідин всім, хто тільки бажає.


 
Більше статтей...
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ