feed-image
Українська

Радимо прочитати

25 липня - Православна Церква молитовно згадує пам'ять мучеників Феодора, варяга, і сина його Іоана, в Києві (983).

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Преподобний Нестор – літописець Печерський (пам'ять – 27 жовтня (9 листопада)) в «Повісті минулих літ» під роком 978 писав: «І став княжити Володимир в Києві один. І поставив він кумири на пагорбі поза двором теремним: Перуна дерев’яного, а голова його срібна, а вус золотий, – і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла і Мокош. І приносили їм (люди) жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і жертвували (їх цим) бісам, і оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхніми земля Руськая і пагорб той».

Справді 11 червня 978 року Володимир Святославович став великим князем Київським і зразу ж розгорнув енергійну діяльність щодо укріплення своєї держави. Точніше сказати: пішов завойовувати чужі землі.

Тому й продовжує преподобний Нестор далі:

– під роком 981 – «Пішов Володимир до Ляхів і зайняв городи їх – Перемишль, Червен та інші... Сього ж року і в’ятичів він переміг...».

– під роком 982 – «Піднялися оружно в’ятичі. І пішов на них Володимир, і переміг їх удруге».

– під роком 983 – «Пішов Володимир на ятвягів і взяв землю їх».

 

24 липня - Православна Церква відзначає пам'ять святої рівноапостольної Ольги

Душекорисні речі - Радимо прочитати

24 липня Православна Церква відзначає пам'ять святої рівноапостольної Ольги, великої княгині Київської, у святому хрещенні Єлени (969).

По-різному трактують літописці її походження та місце народження. За одними відомостями вона була правнучкою новгородського князя Гостомисла. Народилася й дитинство своє провела в селі Вибути, недалеко від Пскова. Теперішнього Пскова, бо на той час його ще там не було, але це були землі Київської держави.

Батьки Ольги хоч і були язичниками, однак з дитинства прищепили їй правила чесного й розумного життя, яких дотримувалися самі. Давнє передання розповідає про її першу зустріч з майбутнім чоловіком – князем Ігорем з роду Рюриковичів. Молодий князь прибув з Києва до своїх володінь і мав потребу перебратися на протилежний берег річки Великої. Покликавши перевізника, він приємно здивувався, що в човні виявилася дівчина, та ще й дивної вроди. Запалала в князя похіть і став він схиляти красуню до гріха. Та не такою була юнка: не лише вродливою, але й розумною і цнотливою. Присоромивши Ігоря, нагадала йому про князівське достоїнство володаря і судді, який має бути світлим прикладом добрих справ для своїх підданих. Мудрий урок отримав молодий князь і надовго запам'ятав її слова, її вроду.

 

15-го липня – покладення чесної ризи Пресвятої Богородицi у Влахернi. Пам’ять свт. Фотія патріарха Київського і всієї Русі

Душекорисні речі - Радимо прочитати

У роки правління візантійського імператора Льва Великого, Македонянина (457-474), брати Гальбій і Кандид, наближені царя, вирушили з Константинополя до Палестини на поклоніння святим місцям. У невеликому селищі поблизу Назарету вони зупинилися на нічліг в однієї старої єврейки. У її будинку паломники звернули увагу на запалені свічки і дим фіміаму. На питання, що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після невідступних прохань повідала, що зберігає дорогу святиню – Ризу Богородиці, від якої відбуваються багато чудес та зцілень. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх риз благочестивій дівиці-єврейці з цього роду, заповівши їй передати її перед смертю також дівчині. Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині.

Дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя. Святий Геннадій, Патріарх Царгородський († 471; пам'ять 12 вересня), та імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку, переконалися у нетлінності святої Ризи Богородиці і з трепетом приклалися до неї. У Влахерні, поблизу морського узбережжя, був споруджений новий храм на честь Богоматері. 2 липня 458 року святитель Геннадій з належним торжеством переніс священну Ризу до Влахернського храму, вклавши її в новий ковчег.

 

Про "спробувати"

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Розмова про християнське ставлення до сексу зазвичай викликає найбільш живий інтерес у людей нецерковних ... А правда, що до весілля зовсім не можна? А як щодо «спробувати»? Раптом виявиться, що люди не підходять один одному? І взагалі, змінилися суспільний норов, від чого б і Церкві не піти назустріч людям в цій галузі - приблизно такі міркування мені раз у раз доводиться чути від різних людей.

По-перше і найголовніше, християнство чомусь часто розуміють як систему табу: до весілля не можна, і в пісні дні не можна, і контрацепцію, і розлучення, і багато чого іншого - все це нібито одне велике «неможна!»

Але Христос прийшов у цей світ не для того, щоб замінити Мойсеєві заборони якимись іншими, більш досконалими, а зовсім для іншого. Християнство надає життю нового змісту, і не тільки в абстрактно-філософському плані, але і в практичному. Що пропонує воно щодо шлюбу? Щоб зрозуміти це, варто спочатку подивитися на той підхід, який вважається тепер звичним у нашій світській культурі.

 

Відновлення Свято - Михайлівського Золотоверхого собору в м. Києві (2000)

Душекорисні речі - Радимо прочитати

михайлівський соборОдним з найбільших здобутків українського народу в новітній історії є відбудова двох знакових храмів, де наші предки молилися майже 1000 років – Успенський собор- Києво-Печерської Лаври і Михайлівський Золотоверхий монастир.

В останню неділю травня святкується день Відновлення Михайлівського Золотоверхого собору в м. Києві (2000) (святкування перехідне в останню неділю травня за н. ст).

Цей храм був споруджений у 1108—1113 роках онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем на базі Михайлівського Золотоверхого собору. Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. На початку 20 століття храм — 7-купольний (верхня фотографія). Михайлівський Золотоверхий собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем’яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва.

 

23 травня день пам'яті апостола Симона Зилота (Кананіта) (І ст.)

Душекорисні речі - Радимо прочитати

23 травня Свята Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола Симона Зилота. Святий апостол Симон Зилот був родом із Кани Галилейської, сином святого Йосифа Обручника, один із 12 – ти апостолів. Перше чудо коли Христос перетворив на весіллі воду на вино відбулося в домі Симона. Коли сталося це чудо Симон зразу увірував, що Ісус є істинний Бог, і покинув шлюб і дім, пішов за Христом. За свою ревність і віру Симон отримав назву «Зилот». В день П’ятидесятниці він прийняв разом з іншими апостолами Святого Духа. Святий апостол проповідував вчення Христове в Юдеї, Єгипті, Лівії, Киринеї, і Британії. В Абхазії прийняв мученицьку смерть, його розп’яли на хресті. Похований в місті Нікопсії біля Сухумі. В XIX столітті на місці подвигів святого апостола, близько Іверської гори, був побудований Новоафонський монастир Симона Кананіта. До наших днів збереглася печера, в якій подвизався святий апостол.

 

Спілкування дитини з Богом

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Почнемо з того, як можна найпростіше відбити у дитини бажання ходити до храму і спілкуватися з Богом: перше - потрібно змусити дитину стояти у храмі не ворухнувшись на молитві, друге – змусити її дуже постити, третє - примусити вичитувати ціле молитовне правило. Адже це все і багатьом дорослим важкувато! Ми стоїмо, переминаємось, ноги і спина ниють, голова від голоду паморочиться ... але ми розуміємо, що для нашого духовного зростання, на шляху до Бога необхідно зусилля, вправа – аскеза(подвиг).

 

Радониця. Проводи. Поминання померлих.

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Молитва за померлих – це найбільше і найголовніше, що ми можемо зробити для тих, хто відійшов у світ інший. Загалом, покійний не потребує ні гроба, ні пам`ятника – все це данина традиціям, нехай і благочестивим. Але вічно жива душа покійного відчуває велику необхідність у нашій постійній молитві, тому що сама вона не може творити добрих справ, якими була б в змозі умилостивити Бога.

Ось, чому домашня молитва за близьких, молитва на кладовищі біля могили – обов`язок кожного православного християнина. У певні дні року Церква творить поминання всіх від віку усопших отців і братів у вірі, які удостоїлися християнської кончини, і тих, кого забрала раптова смерть, і які не були представлені у загробне життя молитвами Церкви.

Слово «радониця» походить від слова «радість»

У вівторок другого тижня після Великодня, який називається Фоминим тижнем, Православна Церква відзначає Радоницю – день першого поминання покійних після Великодня. Зазвичай у цей день після вечірнього богослужіння або після Літургії здійснюється повна панахида. За традицією віруючі відвідують кладовище, моляться біля могил, здійснюють літію (це слово в буквальному розумінні означає посилене моління), для чого необхідно запросити священика. За бажанням можна прочитати акафіст за упокій померлих душ.

 

У п`ятницю Світлого тижня Православна Церква вшановує пам`ять ікони Божої Матері “Живоносне Джерело”

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Моляться про придання життєвих сил, особливо людям похилого віку, та зцілення від недугів, тілесних та душевних.

Історичний опис

У п'ятницю першого тижня святого Великодня відбувається святкування оновлення храму Пресвятої Богородиці, іменуємого Життєдайним Джерелом, спорудженого імператором Левом І у V столітті (в 457 г.) при джерелі. На іконі зображена Пресвята Богородиця із Передвічною Дитиною на руках, яка немов летить над чашею фонтана з якого тече животворча вода. Біля джерела зображені немічні, що зцілюються.

Про перше чудесне відкриття Життєдайного Джерела розповідає Никифор Каліст. Він же описує святий храм на джерелі в лісистій, сильно зарослій кипарисом та платанами місцевості, із давніх давен присвячений Пресвятій Богородиці. Це джерело відоме багатьма зціленнями різних недугів силою Божої Матері. З плином часу, коли храм постарів, імператор Лев Мудрий відновив його й наказав урочисто святкувати освячення його на честь і славу Пресвятої Богородиці.

Балаклій, або Життєдайне Джерело, лежить на заході, у десятьох кілометрах від Константинополя. Із усіх грецьких церков храм Життєдайного Джерела відрізняється добірністю і красою. В XV столітті Никифор Каліст склав богослужіння на святкування відновлення храму Життєдайного Джерела.

Молитва

Царице моя Преблагая, надіє моя Богородице, пристановище сиріт і подорожніх заступнице, скорботних радосте, покривджених покровителько, бачиш мою біду, бачиш мою скорботу, допоможи мені як немічному, управи мене як подорожнього. Кривду мою знаєш, розріши її як хочеш, бо я не маю іншої помочі, крім тебе, ні іншої заступниці, ні благої утішительки, тільки Тебе, о Богомати; охорони мене і покрий мене на віки віків. Амінь.

 

Велика субота

Душекорисні речі - Радимо прочитати

У Велику Суботу Православна Церква згадує тілесне поховання Ісуса Христа і зішестя Його в пекло.

Велика Субота - це останній день перед Світлим Христовим Воскресінням. Для віруючих це і скорботний, і водночас радісний день: Христос ще лежить у гробі, але вже всі віруючі люди сповнені передвеликодньої радості.

У цей день Йосип з Аримафеї, член синедріону, прийшовши до Понтія Пилата, став просити у нього тіло Ісуса Христа для поховання. За звичаєм римлян, тіла розп'ятих залишалися на хрестах і ставали здобиччю для птахів, але з дозволу вищої влади  їх можна було хоронити. Йосип, купивщи плащаницю – це довге і дорогоцінне полотно, зняв Тіло Ісуса з Хреста, помазавши його пахощами, обвив плащаницею і поклав в новому гробі, витесаному в скелі. Первосвященики і фарисеї знали, що Ісус Христос пророкував про своє воскресіння, але не вірячи цьому пророцтву і побоюючись, щоб апостоли не викрали тіла Ісуса Христа і не сказали народові: воскрес із мертвих, – в Суботу випросили у Понтія Пилата  військову варту, приставили до гробу і сам гріб запечатали (Мф. 27, 57-66; Ін. 19, 39-42) і тим надали істині нове підтвердження.

 
Більше статтей...
ЗНАЙТИ