Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Однією з найбільших небезпек т.зв. загальної Сповіді, а також неуважної, поверхневої приватної Сповіді є те, що священик (духівник) не може в повній мірі справедливо дати оцінку внутрішнього стану каянника. Це означає, що на практиці духівники часто допускають до св.Чаші переконливу більшість людей, які приходять до нього, не розібравшись в справжньому внутрішньому налаштуванні людини. Із помилкового страху виявитися «нечемним» чи налаштувати проти себе вірян, чимало священиків ігнорують або легковажать своїм правом забороняти людям причащатися. А це, нагадаю, складає важливий елемент духовного лікування людини.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!

“Ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилося чого гіршого” (Ін. 5,14). Так сказав Христос Спаситель розслабленому. Це свідчить про те, що тяжка хвороба, яка скувала його на 38 років, була покаранням Божим за якісь гріхи. В чому полягали його гріхи, Євангеліє не говорить і тим дає зрозуміти, що подібна біда може прийти до людини за будь-які гріхи. Гріх – це отрута, яка діє в нашому тілі руйнівно, – іноді повільно, іноді з дивовижною швидкістю, але завж­ди руйнівно. Про це свідчать і Святе Письмо, й історія, і щоден­ний досвід кожної людини. Пророк Давид гово­рить: “Багато хвороб у грішника” (Пс. 31,10). А в іншому псалмі так: “Нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх” (Пс. 37,4). Від гріха походять усі наші нещастя.

В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа.

Я хочу звернути вашу увагу на три риси сьогоднішнього євангельського читання. Перше: як страшно чути, що ця людина 38 років перебувала в крайній потребі, розбита тілесної хворобою, зламана, і що жодної людини не знайшлося, хто б йому допоміг...

В ім’я Отця, Сина і Святого Духа. Ми згадуємо сьогодні святих Йосифа Аримафейського й Никодима, двох таємних учнів Христа. Протягом Його життя ці учні боялися відкрито про себе заявити й знайшли в собі дивовижну мужність оголосити себе учнями Христа, коли Він був в очах всіх уражений, коли Він був переможений.

В той день, в ту страшну П’ятницю, що, здавалося б, була смертю всього святого, коли Бог здавався переможеним, коли любов була відкинута, коли Христос був розп’ятий - у той день вони знайшли в собі непохитну мужність показати себе учнями переможеного Христа.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Церква святкує пам’ять святих жон-мироносиць. Вшануймо й ми подячним спомином цих євангельських жінок. У земному житті нашого Спасителя, навіть у середовищі Його найближчих послідовників, вони посідають почесне місце. Жінка завжди більше, ніж чоловік, прагнула втілити в життя Божественну правду.

Коли пролунали перші священні слова Христа про покаяння, коли рознеслися по всій землі Його заклики до неба, до Бога, до вічності й святості, до спасіння і Царства Божого – жіноча душа чуйно відгукнулася на Його вчення і на чарівну особистість Боголюдини.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

В Євангелії сказано, що “через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивися на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним” (Ін.20, 26-27).