Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Тихими вулицями Єрусалиму апостол Фома пробирається до дому, в якому перебували решта апостолів. Він іде досить обережно, оглядаючись. Те що він переживав в останні дні ніхто з апостолів не міг зрозуміти. Спокій апостола зворушила остання подія, яка відбулась на зібранні апостолів.

«Не йму віри, поки я не побачу Владики, не побачу Його боку, звідки випливла кров, вода – хрещення, поки не побачу рани, яка вилікувала людину з великої рани – гріха, поки не переконаюся, що не був це лише дух, але мав тіло і кості!».

Друга неділя після Пасхи  називається за церковною традицією Антипасхою (від грецького «замість Пасхи» – друга, нова Пасха), в цьому році вона припадає на 15 квітня.

Антипасха, як оновлений спогад про Пасху на восьмий день, знаменує собою вічну радість християн, пов’язану з Воскресінням Христовим.  Вона ще має назву – неділя апостола Фоми. Служба цього дня присвячена спогаду про осязання апостолом Фомою ран воскреслого Христа, бо зі Святого Євангелія ми знаємо, як Господь наш Ісус Христос на восьмий день після Свого Воскресіння знову явився апостолам і зміцнив віру апостола Фоми, який не хотів повірити іншим апостолам, що Господь воскрес і вони Його бачили.

Хто побожний і боголюбивий, — нехай утішиться з цього величного і світлого свята. Хто розумний слуга, — нехай весело ввійде в радість Господа свого. Хто потрудився постом, нехай отримає нагороду тепер. Хто від ранньої години став до праці, нехай одержить сьогодні справедливу плату. Хто по дев'ятій годині прийшов, нехай святкує з подякою. Хто по дванадцятій годині прибув, нехай не тривожиться, бо втрати ні в чому не матиме він. А хто не встиг і на третю годину, нехай приступить без вагання. І хто прибув лише на п'яту годину, нехай не боїться спізнення. Бо — Милосердний Владика. Він приймає останнього, як і першого. Він заспокоює однаково, чи хто спізнився, чи хто працює від ранку. І останнього милує; і про першого дбає; і тому дає, і цього обдаровує. І діла Він приймає, і наміри вітає; і зроблене шанує, і думку Він хвалить.

Благовіщення – це велике (двунадесяте) свято Православної Церви, яке встановлено на честь і згадку події Благовіщення – візиту архангела Діві Марії, який приніс їй звістку про народження в світ Спасителя, а разом із цим – і момент згоди самої Діви Марії стати стати Матір’ю Божою. Саме в цей день відбулося зачаття Спасителя, а оскільки Різдво Христове завжди святкується в один день – 7 січня, то свято Благовіщення теж має сталу дату – 7 квітня – рівно за 9 місяців перед цим.

В день Опрісноків, коли, за старозавтнім законом, слід було заколювати і їсти пасхального агнця, і коли настав час, щоб перейшов Спаситель від світу цього до Отця (Ін. 13, 1), Ісус Христос, що прийшов виконати закон, послав своїх учеників Петра і Іоанна в Єрусалим приготувати Пасху, яку як тінь законну, мав Він замінити Пасхою новою, - самим тілом і кров'ю Своєю. З настанням вечора Господь прийшов з дванадцятьма своїми учениками в велику простору горницю одного єрусалимлянина (Мк. 14, 12-17) і возліг. Переконуючи, що в царстві Божому, яке не від світу цього, не земні велич і слава, але любов, смиренність і чистота духу відрізняють істинних членів.

Страсний тиждень, названий так у пам’ять про останні дні земного життя, страждання і хресну смерть Ісуса Христа, розпочинається у правоcлавних християн з понеділка.

У Великий понеділок Церква згадує старозавітнього патріарха Йосифа, якого заздрісні брати продали в Єгипет за 20 срібників, сказавши батькові, що його розірвали дикі звірі. Поміркований і великодушний Йосиф розглядається як праобраз зрадженого за 30 срібняків Христа.

Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри, ми підходимо до закінчення Великого посту, який розділений на дві частини. Перші шість тижнів ми намагалися переосмислити своє життя, постити і не перетворювати піст у банальну дієту. Щоб наш піст був духовною молитовною практикою, яка як крила, підносить людину на духовну висоту і дає зрозуміти сенс нашого буття. Починається Страсний тиждень. Що ж означає кожен день Страсної седмиці?

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Коли ми читаємо євангельські уривки про те, як Христос воскресив мертвого або зцілив тіло людини, ми рідко замислюємося над тим, що людське тіло означає для Самого Бога, Який створив його з любов'ю для вічного життя, і що воно мало б означати для нас самих. Якщо б наше тіло не було б Богові дороге, так само цінне і ніжно любиме Ним, як і наша вічна душа, Бог не став би зціляти тіло або піклуватися про його вічне життя після воскресіння мертвих.

Цей день в церковному календарі називається Лазаревою суботою. Він є особливим, бо згадує нині Свята Церква про одне з найвеличніших чуд, сотворених Господом під час Його земного служіння, – дивне воскрешення Праведного Лазаря.

Прослухавши сьогоднішнє Євангельське читання ми стаємо свідками цієї події, яка засвідчує видимо перемогу Христа над смертю. Зі Священного Писання дізнаємось, що Лазар жив у Вифанії – невеликому селищі неподалік від Єрусалиму. Відомо, що він був друг Христів і брат двох сестер Марфи та Марії. Ця родина давно була знайома з Ісусом Христом і Господь часто гостював у них.