Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Розмова про християнське ставлення до сексу зазвичай викликає найбільш живий інтерес у людей нецерковних ... А правда, що до весілля зовсім не можна? А як щодо «спробувати»? Раптом виявиться, що люди не підходять один одному? І взагалі, змінилися суспільний норов, від чого б і Церкві не піти назустріч людям в цій галузі - приблизно такі міркування мені раз у раз доводиться чути від різних людей.

По-перше і найголовніше, християнство чомусь часто розуміють як систему табу: до весілля не можна, і в пісні дні не можна, і контрацепцію, і розлучення, і багато чого іншого - все це нібито одне велике «неможна!»

Але Христос прийшов у цей світ не для того, щоб замінити Мойсеєві заборони якимись іншими, більш досконалими, а зовсім для іншого. Християнство надає життю нового змісту, і не тільки в абстрактно-філософському плані, але і в практичному. Що пропонує воно щодо шлюбу? Щоб зрозуміти це, варто спочатку подивитися на той підхід, який вважається тепер звичним у нашій світській культурі.

Люди зустрічаються, живуть разом, інколи роками - і не поспішають одружуватися. Вони говорять про це «треба спробувати». І справді, як знати, чи підійде тобі в якості супутника життя цей хлопець, ця дівчина? Тільки досвід покаже напевно. І люди пробують одне одного, як пробують вони шматочок нового сорту сиру у магазині, ягоду на ринку ... Але людина - не ягода на базарі, вона не вся однакова, не відразу її і розпробуєш.

Припустимо, після двох-трьох спроб можна скласти певне уявлення про «сексуальну сумісність» тут і зараз (хоча і в цьому відношенні люди змінюються, та й просто бувають в різному настрої) - але як зрозуміти, наскільки надійною буде ця людина у важких обставинах? Чи будете ви дивитися один на одного тими ж люблячими очима через рік або два? Яким буде він батьком, якою буде вона матір'ю для твоїх дітей? Чи захочеться вам, нарешті, разом пережити зрілість, а потім старість? Поки не спробуєш, не дізнаєшся.

Про крайнощі такого підходу розповіли мені одну історію ... Дуже багатий чоловік ніяк не міг знайти собі постійну супутницю, тому що дівчатам були цікаві його гроші, а не він сам. Тоді його знайома запропонувала експеримент: вона познайомить його з якою-небудь дівчиною, яка нічого не буде знати про його багатство, і тоді все стане видно без прикрас. «Давай, - погодився олігарх, - нехай підходить в такий-то час у такий-то готель, номер такий-то». А на здивоване запитання, як же так от відразу, відповів: «Ну так треба ж відразу зрозуміти, чи підходить мені вона сексуально, а якщо ні, то і час немає чого витрачати».

Йому дуже не хотілося виглядати ходячим гаманцем – але чи не сам він звів потенційних наречених на роль товару, який треба весь холоднокровно перемацати і перепробувати, і тільки потім робити остаточний вибір?

І чи варто було дивуватися, що при такому підході і дівчата йому попадалися усі якісь ... не вищого сорту?

У багатих, звичайно, свої примхи. Зазвичай молоді люди так не міркують, вони вступають в пробні зв'язки, живуть разом, поки живеться, потім розбігаються, в надії, що коли-небудь зустрінуть свою половинку і впізнають її. Але як дізнатися, чи це та сама половинка, поки не спробуєш другий, і третій, і четвертий варіант? Щоб оцінити, треба дійсно порівнювати. А коли після десятого-двадцятого варіанту раптом прийде до тебе тверде усвідомлення, що варіант номер ікс був найкращим - як повернутися до нього?

Все більше і більше в нашому суспільстві таких людей, які десятиліттями «шукають свій варіант», а насправді, як скупий мужик з давньої притчі, ходять на базар все підряд спробувати і тим ситі бувають, грошей не витрачаючи.

Живеться людям разом - і добре, набридло - розбіглися. Дорогою треба б ще народити дітей, але це якось після тридцяти, краще навіть ближче до сорока, коли вже крайній термін підійде, по фізіології. І народжуються діти, найчастіше від випадкових отців ...

Втім, таке ставлення стосується далеко не тільки сімейних пар. Точно так само можуть люди роками, навіть десятиліттями «пробувати себе» у різних сферах діяльності - нічим не займаючись серйозно, ні в одну професію повністю не вкладаючись. Подобається така робота на сьогодні - добре, а перестане подобатись - завжди можна буде що-небудь інше знайти.

Тільки ближче до тих самих сорока нерідко виявляється, що весь свій чималий потенціал людина розтратила буквально ні на що. Так багато в юності марилося - і так мало вдалося, а головне, пізно вже починати щось зовсім нове, а з раніше розпочатого - не зрозуміло, до чого повертатися, що продовжувати.

Ризикує помилитися той, хто з ранньої юності вибирає собі професію і вкладає в неї час, сили, кошти? Зрозуміло. Але тільки так і можна чого-небудь в ній досягти. Тому вибирати її потрібно украй вдумливо і обережно, не по одному дитячому захопленню. Але от наскільки бажаною і успішною виявиться ця професія для тебе, чи зможеш ти через десять чи двадцять років озирнутися назад і зрозуміти, що не дарма її вибрав - цього ти заздалегідь не дізнаєшся. І все ж люди йдуть на цей ризик.

У давніші і менш безпечні часи точно так само люди йшли в далекі подорожі і плавання, не знаючи напевно, що саме відкриється їм за горизонтом і чи повернуться вони назад. Набагато зручніше, звичайно, вибрати собі сьогодні тур по каталогу, оплатити його за системою «все включено» і насолоджуватися гарантованим сонечком в комфортному готелі. Але така поїздка не буде подорожжю, в ній не відкриєш ніяких нових країн.

Як пускалися каравели у плавання, так йдуть і християни до вівтаря. У ставленні до шлюбу в християнстві не пропонується нічого нового, несподіваного, непосильного. Воно, по суті, хоче, щоб людина поставилася до вибору партнера з не меншою серйозністю, ніж до вибору професії. Це завжди до певної міри крок у невідоме, до якого потрібно ретельно готуватися - і все одно ніколи не будеш до нього абсолютно готовим. Це акт віри, крок у невідоме з молитвою про те, щоб Господь направив і додав сили, і з твердою рішучістю ці сили витрачати на загальну справу.

Закоханість, взаєморозуміння, матеріальна незалежність, горезвісна сексуальна сумісність - все це цінні ресурси. Але не мета християнського шлюбу і не його неодмінна умова.

Обітниці, які наречений і наречена дають один одному, не менш серйозні, ніж чернечі, вони даються назавжди, до самої смерті. Ці обітниці не можна «спробувати виконувати», і кинути, якщо щось не вийде. Можна прикласти всі свої сили, і просити про допомогу зверху, але щось завжди буде виходити не так, чогось завжди буде не вистачати. Для споживчої позиції будь-яка серйозна трудність означає, що «пройшла любов і пора розбігатися», для християнської - що любов потрібно відкривати, як далеку країну, будувати, як будинок, і захищати від негоди, як ніжну рослину. А дані обітниці - як стіна, що обгороджує будмайданчик або сад. Всередині не завжди все гаразд, але якщо не захистити - прийдуть чужі, витопчуть, розкрадуть.

Це зовсім не означає, що будь-який християнський шлюб успішний і обітниць ніхто не порушує. Життя є життя, і буває всяке, розпадаються і вінчані шлюби. Але для християнина це завжди катастрофа. Жити потрібно і після катастроф, тому православна Церква визнає і другий, і третій шлюб (але не четвертий). Тільки вона не може погодитися з тим, щоб людина свідомо вибудовувала своє життя як ланцюжок катастроф, йдучи шляхом «проб і помилок», тому що шлюб або усвідомлена безшлюбність - не мінливі зовнішні обставини життя, а вибір, який робиться всерйоз, без відхідних шляхів , без «я передумав» на крайній випадок.

Був такий звичай у наших предків: закохані стрибали через велике багаття, взявшись за руки. Якщо вдалося його перестрибнути і не розчепити рук - сім'я у них складеться. Це, звичайно, прикмета і навіть марновірство ... але це дуже гарний образ. Через таке вогнище не можна «спробувати перебратися», відштовхнутися від землі упівсили і подивитися, як воно піде - так тільки впадеш в саме полум'я. Стрибаєш - розбігаючись гарненько і відштовхнувшись від землі з усіх сил, міцно стискаючи долоню коханої людини ... Або не стрибай зовсім.

Зрештою, і сама віра в Бога, якщо це справжня віра - це стрибок через полум'я, ходіння по водах, і лише на тій стороні, поки що прихованій від нас, ми дізнаємося, чи вдалося нам туди перебратися.

Джерело: http://cerkva-nv.com