Українська

Cлово Патріарха Філарета на день пам’яті святителя Миколая Чудотворця

Душекорисні речі - Радимо прочитати

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Дорогі брати і сестри!

Поздоровляю вас з великим християнським святом — святителя і чудотворця Миколая! Парафіян поздоровляю також із храмовим святом. У тяжких обставинах життя люди часто думають: «Де є Бог?»; «Чому Він допускає беззаконня, неправду, страждання»; «Чи знає Він про це і чи знав, коли творив світ?» Бог усе знає. Коли Він ще не створив людину, і не було світу, і не було ангелів, Бог уже тоді у Святій Трійці визначив, що Син Божий повинен спасти людину, яка згрішить. Із цього нам потрібно знати, що ті події, які звершилися у світі і звершуються в житті кожної людини, — все це Бог знав і знає. Без Його волі і без Його хотіння у світі нічого не звершується. І невипадково Господь Ісус Христос сказав, що й волосина з голови людини не падає без волі Божої.

Якщо Бог усе знає, і без Його волі нічого не звершується, то ми повинні бути впевнені і твердо вірити, що все, що відбувається з нами, — з волі Божої або з його попущення. Ми не знаємо, які будуть покоління після нас, а Бог знає, хто народиться і якою буде ця людина, і не тільки знає, якою вона буде, а якою вона увійде у вічність. Усе це відомо Богові Святому і для Бога немає нічого неможливого. Ви запитаєте: якщо для Бога немає нічого неможливого, то чому відбувається зло? Чому Бог не знищив зло, якщо Він всемогутній? Бог усе може, але не може порушити свободи, якою Він обдарував і ангелів, і кожну людину. А чому не може порушити свободи? Тому, що ця свобода є добро. А раз це добро, то Бог не може знищити його. Чому Бог не може знищити диявола, чому не може знищити злих духів? А тому що вони мають добро. Ви запитаєте: яке добро в диявола і яке добро у злих духів? Яке добро у грішників? Саме буття є добром. Бог із небуття привів до буття і ангелів, і людей, і вселенну, весь космос, і тварин, у тому числі й людину. І це буття є добром. А раз це добро, то Бог добро, яке Він створив, знищити не може. Як же бути? Коли ми маємо свободу, ми повинні цю свободу, яку дарував нам Бог, використовувати тільки на добро. Тільки на добро! Тоді ми будемо виконувати волю Божу а коли ми дану нам свободу використовуватимемо всупереч волі Божій, тобто робитимемо не те, що повеліває нам Бог, зловживатимемо цією свободою, — тоді ми чинимо такий гріх, який вчинив найперший ангел, що став через це дияволом.

Бог сказав Адаму: «Не їжте з цього дерева», а Адам і Єва порушили волю Божу але порушили свобідно. Ви скажете: як свобідно, їх же диявол спокусив? Так, диявол спокусив, але ж Адам і Єва могли і не послухати його. Чи обов’язково їм було диявола слухати? Не обов’язково! А тепер ви подумайте про себе. Вчиняючи той чи інший гріх, ми робимо це з примусу чи свобідно? Немає жодного гріха, який би людина не чинила свобідно. Навіть коли мучеників із перших християн примушували кланятися ідолам, у них був вибір: послухати Христа Спасителя, Який сказав: «Хто визнає Мене перед людьми, того Я визнаю перед Отцем Моїм Небесним», чи послухати імператора і мучителя.

І мученики вибирали, їхній вибір був свобідний, вони вибирали Христа, а разом з Христом і муки. А їм пропонували кланятися ідолам і мати земне благополуччя.

Вибирали і наші батьки та матері, коли в часи безбожжя їм пропонували теж або віру в Бога, або відсутність благополуччя: «Не матимеш посад і будеш страждати. А якщо наполягатимеш на своєму, то підеш у Сибір або тебе розстріляють». Вибирали? Вибирали! Одні — Церкву, а другі — партквиток. Але ті, які отримали перше, обравши Бога, здобули вічне життя, а ті, які віддали перевагу партквитку, обрали тимчасове благополуччя, посади, але, разом з тим, обрали диявола і вічні страждання — вони обрали це з власної волі.

Подумайте, де зараз ті, які обрали безбожжя? Існують вони, чи ні? Ми віримо і впевнені, що вони існують. Але де вони існують? У Царстві Небесному, де Царем є Бог? Вони не можуть там бути, тому що від цього відмовилися. І Бог їхню свободу, яка є добром, не порушив. Не порушив тому, що свобода є добром. Бог не тільки всезнаючий і всемогутній, а Він — безмежна Любов. Ми не можемо навіть уявити собі всю безодню любові, не можемо просто уявити, наскільки вона велика. Ви запитаєте: «То в чому ж ця велич, і глибина, і безодня любові, в чому вона полягає?» А в тому — що Бог, знаючи, що людина згрішить, і тяжко згрішить, усе ж таки посилає Сина Свого на смерть. Хіба це не велика любов? Заради того, хто тебе не послухав, зробив усупереч Твоїй волі, вчинив зло — заради спасіння цієї істоти, людини, Бог стає людиною. І не просто людиною, а для очищення людини від гріха терпить страшні страждання.

Христос не згрішив, у Ньому не було гріха, бо коли на суді перед первосвящениками і книжниками Христос сказав: «Хто з вас викриє Мене у гріху?» — ніхто не міг викрити. І тому безумні віддали Безгрішного на такі страшні муки, розп’яття на хресті; а на хресті розпинали тільки найбільших злочинців. I до таких злочинців приєднали Бога. Тому Христос, коли висів на хресті, звертався до Бога з молитвою: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що вони чинять». Дійсно, вони не знали, що розпинають Бога, глузують над Тим, Який прийшов спасти нас від гріха. Це і є безмежна любов. А якщо говорити про всіх, то хіба це не любов, коли розбійника, який усе життя чинив тільки зло: вбивав, крав, говорив неправду, — і цього розбійника Господь простив за одне тільки слово: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє». І забув ради цього всі його беззаконня. Хіба це не любов? А коли блудниці, яка чинила гріхи не один раз, простив її гріхи? Так само Господь поступає і з нами, з кожним із нас. Ми приходимо, каємося у своїх гріхах. Господь прощає, а ми повертаємось і знову чинимо безззаконня. Ми знову каємось і знову приходимо, і знову Бог прощає. Апостол Петро питав: «Скільки ж разів можна прощати, чи сім раз?» — а Ісус Христос відповів: «Не кажу тобі сім раз, а сімдесят разів по сім», тобто безмежно. Тому це і є любов, у цьому її велич, і в цьому її глибина й безодня. І якщо ми маємо такого Бога: всемогутнього, всезнаючого і люблячого своє творіння, як же з цим усім поєднати вічні муки, вічні страждання? Якщо Бог любить нас, то чому Він допускає і вічні страждання, і диявола, і злих духів, і грішників? Як можна поєднати цю безмежну любов з вічними стражданнями? Просто. Ті, хто страждають, не хочуть ні Бога знати, ні волю Його виконувати, і відкидають Його і Царство Боже. Бог невинний у тому, що людина не хоче Його бачити. Є в цьому правда чи немає? Є правда! Якщо ти не хочеш, то Бог не силує тебе, — тому і віра наша має велике значення, оскільки виявляє наш свобідний вибір. Ми не бачимо Бога, а віримо, і в цьому наш свобідний вибір добра, свобідний вибір Бога. І таку істоту, таку людину Бог любить, бо вона обирає Його, і обирає добро.

Ми, дорогі браття і сестри, маємо велику надію, що Бог спасе нас. А це тому, що ми хочемо, ми віримо в Бога, ми віримо і хочемо виховуватися в Його заповідях, але ми немічні, тому що затьмарені гріхом Адама. І Бог знає нашу неміч, і тому сказав: «Для людини це неможливо, а для Бога можливо». Що ж для Бога можливо? Для Бога можливо таку грішну людину, як блудниця, як розбійник, як гонитель Савл, — простити і з чорного зробити білим. Для людини це неможливо: чорне перетворити в біле, грішне у праведне, а для Бога можливо. Перетворив розбійника, чорного своїми гріхами, у світлого? Перетворив! А нас не може перетворити? З нами поступити так само; чи тільки розбійник, чи тільки для тих окремих, а не все своє творіння? Всіх може спасти, тільки потрібно наше бажання. Тільки треба вірити. І якщо ми, дорогі браття і сестри, віримо в Бога, визнаємо себе грішниками, хочемо Царство Небесне, але по своїй немочі не можемо виконати всю волю Божу, то Бог спасе так, як їх. А для чого Господь посилає нам страждання і труднощі в житті? Мають вони якийсь сенс чи ні? Мають, і великий сенс. І ми не повинні відмовлятися від тих страждань, від труднощів. Не повинні, бо через них Бог спасає нас. Яким чином спасає? Він сказав: «Терпінням вашим спасайтесь». Ось якщо ми терпимо, причому терпимо несправедливо і незаконно, а все ж терпимо, то це — наше спасіння. Хочете вічного блаженства? Терпіть! Кінець цьому терпінню буде, прийде смерть і припинить усе. Але після цього будете блаженними, тому що ви перетерпіли. Не хотіли виконувати добровільно заповіді Божі, то Господь поставив кожного з нас у такі умови життя, що ми змушені або терпіти, щоб спастись, або ремствувати, не погоджуватися, звинувачувати Бога. Тоді ми через таке терпіння підемо на вічні муки. Будьте впевнені, що Господь посилає нам усе необхідне для спасіння.

Чому ми молимося святителю Миколаю, святій великомучениці Варварі, преподобним Печерським? Для чого? Хіба Бог не знає, що нам потрібно? Для чого нам треба молитися святим, коли Він усе знає, ніби не вистачає Йому Його любові? Вистачає. Але через цю любов святих до нас, вони зміцнюються в любові й досконалості. Вони і ми, тому що коли ми отримуємо ту чи іншу допомогу чи від святителя Миколая, чи від великомучениці Варвари, чи від преподобних Печерських, чи від інших святих, а насамперед від Пресвятої Богородиці, то ми зміцнюємося в любові, любові до інших.,Якщо ви отримали допомогу від святителя Миколая, будете ви його любити чи ні? Якщо ви отримали допомогу за молитвами великомучениці Варвари, будете ви її любити? Будете! А якщо від інших святих, якщо від Матері Божої? То ця любов буде утверджуватися в наших серцях. Бог знає, що нам потрібно. Але Він хоче, щоб ми жили тією любов’ю, якою Він живе. Він же сказав: «Бог є любов». І блаженство полягає в любові, бо вона вічна, тому що вічний Бог А для того, щоб ми були блаженними, треба мати цю любов і виявляти її не тільки до святих, а й один до одного. Тоді в нас, якщо ми любимо, вже Царство Боже є всередині. А довершена любов — це любов до Бога. Якщо ви не можете полюбити Бога, значить у вас любові недостатньо. Є, але недостатньо. А Бог полюбив нас Своєю любов’ю, як говорить святий апостол Павло.

Тому, дорогі браття і сестри, ми невипадково святкуємо пам’ять святих, пам’ять Божої Матері, звертаємося до Неї з молитвами. І ця любов є запорукою нашого вічного блаженства. Тому не будемо втрачати цієї надії і любити за будь-який обставин сприятливих і не сприятливих. Бо всякий час є сприятливий для нас. Одні спасалися під час війни у стражданнях, інші спасалися під час революції, коли відстоювали віру, а ми спасаємося в наш час. Тому не падаймо духом, — Бог є! І правда буде завжди перемагати, а ці кривдники зникнуть. Зникнуть тому що вони кривдники, неправдомовці, не виконують волю Божу, а виконують свою гріховну волю. Нехай Господь наш Ісус Христос за молитвами Божої Матері, святителя Миколая і всіх святих завжди допомагає нам і приведе нас до вічного блаженного життя.

Амінь

ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України

 
ЗНАЙТИ