Українська

МІФИ Й ПРАВДА ПРО СОБОРУВАННЯ СОБОРУВАННЯ: ПРОЩЕННЯ ЗАБУТИХ ГРІХІВ

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Таїнство Єлеопомазання частіше називають Соборуванням (оскільки воно зазвичай відбувається декількома священиками, тобто соборно). У чому ж його суть? По-перше, молитви цього таїнства можуть зцілити хворого, якщо на те буде Божа воля. По-друге, що не менш важливо, в таїнстві Соборування людина отримує прощення гріхів.

Але яких гріхів? Не тих, які необхідно сповідувати в таїнстві Покаяння, які ми усвідомлюємо і намагаємося долати. Але у кожного з нас є безліч гріхів, які проходять повз нашої свідомості, в силу нашої духовної розслабленості, брутальності відчуттів. Або ми, згрішивши, тут же забуваємо це, або взагалі не вважаємо за гріх, не помічаємо. Однак несвідомі гріхи – це все одно гріхи, вони обтяжують душу, і від них необхідно очиститися – що і відбувається в таїнстві Єлеопомазання. Крім того, якщо говорити про тяжкохворих людей – буває так, що в силу свого загального хворобливого стану вони просто не можуть помітити в собі ті гріхи, в яких вони в іншому випадку обов'язково покаялися б на сповіді. Так от, якщо ми приносимо щире покаяння у таїнстві Соборування отримуємо прощення таких незгаданих (крім нашої волі) на сповіді гріхів.

Що ж стосується тілесного одужання – воно може статися, про це ми молимося при здійсненні таїнства, і такі чудесні зцілення дійсно нерідко відбуваються після Соборування. Однак не можна розраховувати на це, не можна сприймати таїнство як якусь магічну процедуру, яка гарантує зцілення від усіх хвороб.

З ГЛИБИНИ СТОЛІТЬ

Таїнство Єлеопомазання, як і інші обряди, має євангельське походження, воно було встановлене Самим Христом. Як ми дізнаємося з Євангелія від Марка (6 розділ), «закликавши дванадцятьох, зачав Христос посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. Вони пішли і проповідували покаяння, і багато вигонили демонів та багатьох хворих мазали оливою і зціляли». Згідно з цим свідоцтвом, ще до голгофських страждань Спасителя існувало таке священнодійство, воно подавало допомогу хворим і тілесно, і духовно. Потім ми знаходимо відомості про Таїнство Єлеопомазання в посланні святого апостола Якова (5-я глава, вірші 14-15). «Хворіє хто з вас, нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його єлеєм в ім'я Господнє. І молитва віри зцілить недужого, і Господь його підійме; і якщо він гріхи вчинив, простяться йому».

Богослужбовий чин таїнства Соборування відомий в нинішньому вигляді лише з XV століття. Чин (тобто порядок здійснення таїнства) видозмінювався протягом століть, стаючи більш розлогим, більш фіксованим.

Які ж тут були етапи? Відразу скажу, що нам відомо далеко не все. Про перші століття ми знаємо дуже мало. У ранніх пам'ятках, які мають відношення до цього чину (III–IV століття), існують такі чини, як "подяка води і оливи" і молитва про принесений єлей. Молитва про єлей включала в себе прохання благословення у Бога на цю оливу помазання болящих і для його споживання ними в їжу. У IV столітті освячення єлею іноді здійснював єпископ – втім, в той час і інші обряди відбувалися переважно єпископами.

Потім, у візантійських богослужбових книгах VIII століття, ми бачимо вже більш деталізовану послідовність молитов, перша з яких – та, що починається словами: «Отче Святий, лікарю душ і тілес...» Ця давня молитва і в наш час вимовляється при здійсненні Соборування, і більше того – є, кажучи богословською мовою, тайноздійсненною формулою.

Іноді запитують – а коли Соборування почали сприймати саме як таїнство, коли його включили в число семи церковних таїнств? До речі, уявлення про те, що рівно сім таїнств, не догматизовано в Православ'ї, це західна богословська традиція, яка увійшла і в наші підручники. Але деякі святі отці вважали таїнствами і інші священнодійства, наприклад, Велике освячення води на свято Богоявлення, чернечий постриг... Як би там не було, Єлеосвячення досить рано стало сприйматися як таїнство і на Сході, і на Заході.

Втім, у Католицизмі розуміння цього таїнства до недавнього часу відрізнялося від православного. У середньовічній західній традиції Єлеосвячення прийнято було здійснювати тільки над вмираючими людьми, звідси і його католицька назва, «extrema unctio» – «останнє помазання». Треба сказати, що така назва таїнства, разом з відповідним розумінням, проникло в XVII–XVIII століттях і в нашу Церкву, затвердився в офіційних церковних документах. І тільки в XIX столітті Святитель Московський Філарет (Дроздов) наполіг на тому, щоб ця назва таїнства як невідповідна православному розумінню була вилучена з ужитку – що і сталося в Російській Церкві. Але і на Заході не збереглося середньовічного розуміння цього таїнства. В останні десятиліття, після II Ватиканського собору католики змінили ставлення до Соборування, і тепер вже називають його якось інакше – наприклад, «таїнством хворих».

СОБОРУВАННЯ: ДВА ВАРІАНТИ, ОДНА СУТЬ

Таїнство Соборування має два варіанти свого здійснення. Іноді воно здійснюється на будинку над одним хворим, а іноді – в церкві, над усіма, хто хоче приступити до цього таїнства і хто може за станом здоров'я прийти в храм. В цьому випадку воно зазвичай пристосовується до якихось особливих подій церковного року. У Православній Церкві це найчастіше період Великого Посту, рідше – Різдвяного.

Часто слід соборуватися? Як правило, до таїнства Соборування вдаються раз у році, але, звичайно, людина сама повинна прийти до усвідомлення того, що він потребує зцілення. Не тільки в тілесному зціленні (соборуватися може і фізично здорова людина), але насамперед – в духовному зціленні, потребу в очищенні своїх неусвідомлених гріхів. Зауважу, що після того як людина соборувалася в храмі, їй вкрай бажано найближчим же часом сповідатися і причаститися Святих Христових Таїн.

Як відбувається це таїнство? По чину воно повинно відбуватися сімома священиками, хоча реально священиків може бути і менше – не завжди навіть у столичних храмах вдається зібрати стільки. Але і при меншому числі священиків (навіть при одному) таїнство все одно буде дійсним.

Сучасний чин Соборування – глибокий і складний. Спочатку читаються підготовчі молитви, канон, а потім вже відбувається сам чин. Читаються уривки з вхідних в Новий Завіт апостольських послань, з Євангелія, потім вимовляється єктинія (молитовне звернення до Бога, промовлене дияконом від імені молільників) з поминанням імен тих, хто приймає таїнство. Потім читається молитва на освячення єлею і відбувається саме помазання. При помазанні священик читає вже згадувану молитву «Отче Святий, лікарю душ і тілес...». Потім другий священик приступає до участі в таїнстві, і знову слід подібний цикл. Так повторюється сім разів. Наприкінці чину на головитих, хто приступили до таїнства покладається Євангеліє з читанням особливої заключної молитви. Після служби віруючі можуть забрати додому єлей, що залишився після таїнства, і вживати його для помазання. Цей єлей використовують і при похованні християнина – його виливають в труну перед тим, як закрити кришкою. Так що це таїнство нагадує нам про вічне життя і готує нас до нього.

СОБОРУВАННЯ: ЯК НЕ ТРЕБА

Часом у людей бувають досить дивні уявлення про Соборування. Наприклад, що вдаватися до нього слід лише важко хворим людям, які перебувають на порозі смерті. Це пережиток неправославного сприйняття таїнства як «останнього помазання» – що абсолютно не відповідає Священному Писанню. Адже апостоли здійснювали помазання олією саме заради зцілення.

Але можна також очікувати і негайного одужання після Соборування. На жаль, іноді у свідомості людей це таїнство перетворюється в щось самодостатнє, зовнішнє, чи не магічне. Коли я бачу натовпи людей, що приходять у храм на Соборування, то замислююся: а чи всі вони сповідаються, причащаються? Деякі з них сприймають Соборування як медичну процедуру, про його духовний аспект й думки немає... Наслідки тут можуть бути дуже сумними – не отримавши очікуваного тілесного одужання, людина ображається: як же так, я відстояв довжелезну службу, зробив все, що належить, а результату немає! В результаті люди можуть охолонути до віри, до Церкви.

Зцілення – це вільний дар Всеблагого люблячого Бога, а не неминучий результат якихось зовнішніх дій. Про це повинні пам'ятати всі, хто приступають до таїнства Соборування. Треба задуматися про своє життя, про свої гріхи, прагнути очиститися від них. Таїнство Соборування, почасти, схоже на таїнства Покаяння.

Окремо треба сказати про соборованих людей, що знаходяться при смерті. Іноді такі люди бояться цього таїнства, рахуючи, що воно приведе до швидкої кончини. Але терміни людського життя залежать тільки від волі люблячого Бога, і Господь нерідко продовжує життя вмираючого саме з тією метою, щоб він міг гідно підготуватися до переходу у Вічність – сповідатися, причаститися і соборуватися. Нерідко викликаний до вмираючого священик одразу робить три ці обряди, послідовно. Соборування для вмираючої людини абсолютно необхідно, адже вона часто вже просто фізично не може сповідатися – але таїнство Єлеопомазання звільнить її від вантажу тих гріхів, у яких вона і хотіла би, але вже не встигла, не змогла покаятися в таїнстві Покаяння.

ЯКЩО ВИ ЗАПІЗНИЛИСЯ НА СОБОРУВАННЯ

У наш час нерідко трапляється так, що людина приходить на Соборування з запізненням, коли служба вже йде. І людина в збентеженні. Може він все-таки взяти участь у таїнстві? Так, може. Навіть якщо він встиг отримати хоча б одне помазання, таїнство буде дійсним. Проте бувають ситуації, коли людина запізнився в силу не залежних від нього обставин, а бувають, коли він запізнився з власної вини. У будь-якому випадку, якщо є така можливість, я рекомендував би все-таки соборуватися в інший раз – у цьому ж храмі або в будь-якій іншій церкві.

За матеріалами: Київська православна богословська академія

 
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ