Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Сьогодні у євангельському читанні ми будемо чути оповідь про Закхея, який «був старший над митарями і чоловік був багатий» (Лк. 19: 2). Часто слово «митар» асоціюється з митарствами, тобто поневіряннями, стражданнями. Але в євангельські часи митарі були збирачами мита і податків, їх вважали великими грішниками, а їхня справа була синонімом безсоромного злочинства і здирництва. Адже тогочасні закони дозволяли митарям діяти свавільно і безсердечно щодо місцевого населення та подорожуючих, збагачуючись за їхній рахунок.

Це допоможе краще зрозуміти, ким був Закхей. Зауважте: він був не простим митарем, а їхнім начальником, у великому і багатому місті Єрихоні, через яке проходили важливі торгівельні шляхи. Закхея народ осуджував і зневажав. І коли через його місто проходив Той, про Кого говорили як про Месію, цілком природно, що великий начальник хотів хоча би подивитися на Нього.

Але Закхей був малий зростом, тому побачити Спасителя у звичайний спосіб не міг через натовп, що оточив Христа. Зневажливе ставлення до митаря як до грішника теж не давало йому надії наблизитися до Месії крізь людей. Тому він вирішив вилізти на дерево, повз яке мав проходити Господь, щоби в такий спосіб побачити Спасителя. Знаючи, що над ним будуть глузувати, бо такий вчинок зовсім не личив людині його статусу, Закхей все одно прямує до мети і досягає її: «Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі. І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю» (Лк. 19: 5).

Той, хто сподівався лише з дерева, віддалік, побачити Месію – прийняв Його у своєму домі. Той, хто був явним грішником, зневаженим людьми – удостоївся честі приймати Спасителя і розділити з Ним трапезу. От як, здавалося б, малий, але щирий крок на шляху покаяння приводить нас до спасіння. Навіть погляд в бік Спасителя не залишиться без уваги, він принесе помітні зміни.

Закхей змінився. Якщо до зустрічі з Христом метою його життя були гроші, то після цієї зустрічі він сказав: «Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо» (Лк. 19:8). Він так зробив не для того, аби спаситися, а тому, що він вже знайшов своє спасіння. Його щедрість і милосердя – ознака духовного зцілення.

Кожному з нас у свій час потрібно, подібно до Закхея, наважитись на вчинок і здійнятися над своїми проблемами. Багато людей приходять до храму, особливо на велелюдні святкові богослужіння, аби зустрітися з Богом, попросити Його про щось, але на жаль не кожен «повертається з Христом додому». Бо багатьом «хтось» або «щось» заважає, «затуляє» Господа. Аби Його зустріти, потрібно щиро цього хотіти, вміти підвестися над буденними перешкодами і таким чином зробити бодай крок Йому назустріч – і Господь неодмінно це помітить і завітає до вас.

джерело: https://bit.ly/3grJN4h