Свято-Михайлівський
кафедральний собор м.Житомира

Піст святої Чотиридесятниці називається Великим через особливе його значення. Древні християнські письменники одноголосно свідчили, що піст святої Чотиридесятниці встановлений апостолами в наслідування 10 денному посту Мойсея (Вих.34 гл.), Іллі (3 Цар., 19 гл.), а головним взірцем є піст, який здійснив Господь Ісус Христос в Юдейській пустині (Мф. 4, 2). Про те, що піст встановили святі апостоли нам свідчать "Постанови Апостолів", а зокрема 69-е правило, яке наказує поститись в святу Чотиридесятницю перед Пасхою. Крім цього, на апостольське встановлення даного посту і його дотримання всією Апостольською Церквою вказують Святі Отці Церкви I-IV столітть: св. Ігнатій Богоносець (І ст.), Віктор, єп. Римський (II ст.), св. Діонісій Олександрійський (III ст.) , блаж. Єронім, св. Кирило Олександрійський (IV ст.) і багато інших.

Про те, що протяжність посту з самого початку його встановлення було сорокаденним, ми маємо свідчення, які сягають сивої давнини. Сама назва Чотиридесятниці зустрічається дуже часто в стародавніх письмових пам'ятках. Св. Василій Великий і св. Григорій Ниський свідчать про те, що цей піст в їх часі існував всюди. Але ще більш очевидним свідченням стародавності цього посту є пасхальне коло св. Іпполіта Римського (III ст.), накреслений на його сідалищі і яке засвідчує стародавність звичаю дотримання посту.

Одначе сорокаденний піст св. Чотиридесятниці був в Древній  Церкві не в один і той самий час, а це залежало від неоднакового вичеслення днів посту, в які він призначався. Але вже в IV ст. у Східних Церквах встановлюється існуючий і до сьогодні порядок дотримання Великого посту з понеділка після Неділі сиропусної до Великої Суботи. Таким чином, Великий піст складається з сорока днів посту Чотиридесятниці і посту Страсного тижня "ради спасаючих страстей Христових" (св. Симеон Солунський). В "Постановах Апостолів" (кн.5, гл. І) про Великий піст говориться: "Нехай виконується цей піст (тобто св. Чотиридесятниця) перед постом Пасхи (тобто Страсного тижня), починаючи з наступного дня (понеділка) і закінчуюючи в п'ятницю, потім починається святий тиждень Пасхи (тобто страстей Христових), постячись під час нього всі зі страхом і трепетом, приносячи щоденно молитви за грішників." В цих же "Постановах Апостолів" чітко показується протяжність Великого посту, що складається з сорокаденного посту і Страсного тижня. Св. Єпіфаній Кіпрський також пише, що Чотиридесятниця продовжується до Пасхи (до Страсного тижня). Ці дні Церква зазвичай проводить в пості. Більше того, і шість днів Пасхи (Страсний тиждень) весь народ проводить в споживанні невареної їжі (сухоїдінні).

З глибокої древності був визначений і самий спосіб дотримання посту святої Чотиридесятниці. Стародавні християни дотримувались цього посту з особливою строгістю, стримуючи себе навіть від води до 3-ї години дня після обіду, а після їли тільки хліб і овочі.

Стародавня практика дотримання Великого посту закріплена і в нашому Церковному Уставі (див. Тіпікон, гл.32: "З правил св. апостолів і св. Отців про св. Велику Чотиридесятницю, як має кожний християнин суворо зберігати"). Особливо строгий піст Православна Церква пропонує в своєму Уставі в перший і Страсний тижні. В понеділок і вівторок першого тижня Устав наказує виконувати найвищу ступінь посту, тобто зовсім неможна їсти, в інші дні посту (крім суботи і неділі) можна приймати їжу один раз в день, вечером ("сухоядіння"). В суботу і неділю дозволяється їсти варену їжу з олією і причому двічі на день. І тільки в свято Благовіщення (якщо воно не випадає в Страсний тиждень) і в Вербну неділю дозволяється вживання риби.

Вживання в їжі м'яса, молока, сира, яєць в св. Чотиридесятницю заборонено VI Вселенським Собором (правило 56-е). Згідно вказівок святих апостолів, якщо клірик спожив м'ясо або сир і яйця, то має бути заборонений, а якщо мирянин - то відлучений від Церкви. Так, 69-е Апостольське правило говорить: "Якщо єпископ, або пресвітер, або диякон, або чтець, або співак сорок днів не поститься і всі середи і п'ятниці всього року, крім немочі, нехай виженеться (з сана). Якщо світська людина (не поститься), нехай відлучиться. Те саме підтверджується правилами ще таких Соборів: Лаодикійського (49-е, 50-е, 52-е, 51-е), Трульського (29-е, 56-е, 89-е) і Гангрського (19-е). А в книзі церковних правил Номоканона є вказівка: "Хто їсть м'ясо або сир в Велику Чотиридесятницю, або в середу і в п'ятницю - два роки нехай не причащається" (Малий Требник, правило 85-е). Звідси видно, як строго дотримувались посту християни стародавніх часів.

Але, діючи в дусі любові і милосердя, Православна Церква не покладає подвиг посту у всій повноті на немічних і не відкидає тих, хто не постився через недуги, важку працю, вагітних жінок від участі в радості Причастя і Пасхи. Але немічні тілом, як і здорові, особливо зобовязані берегти в Чотиридесятницю, а також і в інші пости, духовний піст - стримання від гріхів. "Піст, вказується в одній чудовій книзі - робить людину поміркованою, тверезою, сором'язливою, мовчазною, цнотливою. Піст приборкує пристрасті, умертвляє страсті, збільшує святі бажання, знищує порочні; все внутрішнє наше в порядок приводиться; розпустні думки віддаляє, знання насаджує, вогонь похоті гасить, думки тихим спокоєм наповнює і завжди від бурі пороків захищає" Через таке виконання посту ми наповнюємось Божественним світлом і любов'ю, солодкістю життя в Христі Господі і Спасителі нашому.

В стародавні часи єгипетські пустельники, подібно до слів Євангелія (Матфея 6, 14-21), яке читається на Літургії у Неділю Прощення і яке запрошує прощати ближнім прогріхи і примиритися з усіма, збирались в останній день сиропусного тижня для загальної молитви і просили один у одного прощення та благословення, при співі пасхальних стихир (немов би для згадки очікуваної Пасхи Христової) розходились після вечірні по дворах і пустелях для самотніх подвигів протягом Чотиридесятниці і збиралися знову тільки вже у Вербну Неділю.

В сучасній церковній практиці Свята Чотиридесятниця і її Богослужіння починаються з Вечірньої Сиропусної Неділі. Сиропусна Неділя називається ще Неділею Прощення. Ввечері в цю Неділю після Вечірні звершується чин прощення.

Перший тиждень Великого посту

Перший тиждень Великого посту відзначається особливою суворістю, а богослужіння - особливою тривалістю. В перші чотири дні (понеділок, вівторок, середу і четвер) на великому повечір'ї читається канон св. Андрія Критського з приспівами до стиха: "Помилуй мене, Боже, помилуй мене".

У п'ятницю першого тижня Великого посту на літургії після заамвонної молитви здійснюється освячення колива, тобто відвареної пшениці з медом, в пам'ять св. великомученика Феодора Тирона, який надав благотворну допомогу християнам для збереження посту. Візантійський імператор Юліан Відступник у 362 р. наказав у місті Антиохії таємно окропити кров'ю ідоложертовних тварин усі харчі. Але св. великомученик Феодор Тирон, спалений у 306 році за визнання Христової віри, явився уві сні антиохійському єпископу Євдоксію, відкрив йому таємне розпорядження Юліана і повелів упродовж усього тижня нічого не купувати на ринку, а харчуватися коливом.

У першу неділю Великого посту звершується так зване "Торжество Православ'я", встановлене царицею Феодорою у 842 р. в пам'ять відновлення шанування святих ікон. У кінці літургії священнослужителі чинять молебний спів посередині храму перед іконами Спасителя і Божої Матері, молячись Господу про утвердження у вірі православних християн і про навернення на шлях істини усіх, хто відступився від Церкви. Потім диякон голосно читає Символ віри і виголошує "вічну пам'ять" усім спочилим оборонцям віри православної, і "довгі літа" (многії літа) -  живим.