Українська

ТРОЇЦЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Свята Православна Церква як турботлива Мати щодня молиться, як за живих, так і за померлих. Окрім щоденного поминання померлих в церковному році існують ще окремі дні, у які Церква по особливому поминає всіх від віку спочилих християн. Такі дні називаються Батьківськими Вселенськими поминальними суботами. Одним з таких днів є Троїцька поминальна субота, яка завжди відбувається напередодні святкування П’ятидесятниці.

В Троїцьку Суботу Церква закликає нас, ще з Апостольських часів, звершувати поминання всіх від віку спочилих благочестивих праотців, отців і братів наших, тому що в день П’ятидесятниці відобразилось викуплення світу " освятительно-звершувальною" силою животворчого Пресвятого Духа, яка благодатно і спасительно поширюється на живих і спочилих.

 

Початок встановлення Троїцької батьківської вселенської суботи відноситься до древніх часів християнства. В словах святого апостола Петра, виголошених ним у день П’ятидесятниці, є важлива вказівка на початок звичаю поминати спочилих в П’ятидесятницю, бо Апостол говорить про воскреслого Спасителя, що Його Бог воскресив і зламав кайдани смерті ( Дії 2:24 ).

Також і в Постановах Апостольських є вказівка на заснування древнього звичаю поминати спочилих у троїцькі дні, де говориться, що апостоли, сповнившись Святого Духа в П’ятидесятницю, проповідували язичникам і юдеям Ісуса Христа, як Суддю живих і мертвих .

В 4 ст. святитель Василій Великий в своїх молитвах, що читаються на вечірні П’ятидесятниці, приєднав до них і молитви за спочилих. В одній з молитов є такі слова: " упокой, Господи, душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братів наших, та інших рідних по плоті, і всіх своїх у вірі, що їх пам’ять творимо нині".

У дні поминання спочилих православні християни передають у храм записки з іменами своїх покійних родичів. При цьому потрібно пам’ятати, що в ці записки можна вносити імена тільки тих померлих, які за життя були охрещені, тобто були членами Церкви. За нехрещених та самогубців, рідним можна молитися вдома або біля їх могили на кладовищі.

У ці дні слід ставити свічки. Свічка – це наша жертва Богові і також символ нашої молитви. Тому, коли християни ставлять свічки, то вони обов’язково в цей момент просять Бога за спокій їхніх близьких, називаючи імена спочилих родичів.

Є ще один добрий звичай у Церкві. У дні поминання віруючі приносять до храму поживу для незаможних. Ця їжа освячується під час богослужіння і потім роздається тим хто потребує допомоги.

Слід пам’ятати і те що молитва за померлих є священним обов’язком кожного християнина. Потрібно не забувати у дні особливого поминання померлих прийти до храму, як до того місця звідки, за словами святих отців і вчителів Церкви, починається Царство Боже на землі.

Зі святими упокій Христе душі спочилих рабів твоїх, там де немає ні недуги ні журби, ні зітхання, але життя безкінечне. Амінь.

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ