Українська

ТРОЇЦЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА

Душекорисні речі - Радимо прочитати

Свята Православна Церква як турботлива Мати щодня молиться, як за живих, так і за померлих. Окрім щоденного поминання померлих в церковному році існують ще окремі дні, у які Церква по особливому поминає всіх від віку спочилих християн. Такі дні називаються Батьківськими Вселенськими поминальними суботами. Одним з таких днів є Троїцька поминальна субота, яка завжди відбувається напередодні святкування П’ятидесятниці.

В Троїцьку Суботу Церква закликає нас, ще з Апостольських часів, звершувати поминання всіх від віку спочилих благочестивих праотців, отців і братів наших, тому що в день П’ятидесятниці відобразилось викуплення світу " освятительно-звершувальною" силою животворчого Пресвятого Духа, яка благодатно і спасительно поширюється на живих і спочилих.

 

Початок встановлення Троїцької батьківської вселенської суботи відноситься до древніх часів християнства. В словах святого апостола Петра, виголошених ним у день П’ятидесятниці, є важлива вказівка на початок звичаю поминати спочилих в П’ятидесятницю, бо Апостол говорить про воскреслого Спасителя, що Його Бог воскресив і зламав кайдани смерті ( Дії 2:24 ).

Також і в Постановах Апостольських є вказівка на заснування древнього звичаю поминати спочилих у троїцькі дні, де говориться, що апостоли, сповнившись Святого Духа в П’ятидесятницю, проповідували язичникам і юдеям Ісуса Христа, як Суддю живих і мертвих .

В 4 ст. святитель Василій Великий в своїх молитвах, що читаються на вечірні П’ятидесятниці, приєднав до них і молитви за спочилих. В одній з молитов є такі слова: " упокой, Господи, душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братів наших, та інших рідних по плоті, і всіх своїх у вірі, що їх пам’ять творимо нині".

У дні поминання спочилих православні християни передають у храм записки з іменами своїх покійних родичів. При цьому потрібно пам’ятати, що в ці записки можна вносити імена тільки тих померлих, які за життя були охрещені, тобто були членами Церкви. За нехрещених та самогубців, рідним можна молитися вдома або біля їх могили на кладовищі.

У ці дні слід ставити свічки. Свічка – це наша жертва Богові і також символ нашої молитви. Тому, коли християни ставлять свічки, то вони обов’язково в цей момент просять Бога за спокій їхніх близьких, називаючи імена спочилих родичів.

Є ще один добрий звичай у Церкві. У дні поминання віруючі приносять до храму поживу для незаможних. Ця їжа освячується під час богослужіння і потім роздається тим хто потребує допомоги.

Слід пам’ятати і те що молитва за померлих є священним обов’язком кожного християнина. Потрібно не забувати у дні особливого поминання померлих прийти до храму, як до того місця звідки, за словами святих отців і вчителів Церкви, починається Царство Боже на землі.

Зі святими упокій Христе душі спочилих рабів твоїх, там де немає ні недуги ні журби, ні зітхання, але життя безкінечне. Амінь.

 
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ