Українська

11 січня преподобного Іова Манявського. 14 000 немовлят, Іродом у Вифлеємi вбитих. Преподобні Марк гробокопатель, Феофіл та Іоанн Києво-Печерські.

Душекорисні речі - Січень

Преподобний Іов Манявський
Схимонах Іов (Іоанн Княгиницький) народився в побожній православній родині в м. Тисмениці. Він вивчав Божий закон і світські «науки в Унівському монастирі, а згодом — у заснованій благочестивим князем Костянтином Острозькій академії, де швидко став учителем. Промислом Божим і повелінням князя Костянтина він із княжою милостинею прийшов на Святу гору Афон, де, побачивши аскетичне життя афонських старців, прийняв рішення стати ченцем. Повернувшись на короткий час додому та роздавши все своє майно убогим, Іов знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Ієзекиїл.

 

Протягом дванадцяти років він здійснював чернечий подвиг на Святій Афонській горі, де Господь звів його з подвижником з України Іоанном Вишенським. Обидва вони відзначалися вченістю, ревністю в православній вірі й суворим аскетичним життям. Почувши про укладення Берестейської унії та про зраду православно?

Віри багатьма єпископами на чолі з митрополитом Київським, преподобний запалився ревністю в утвердженні православ“я на рідних землях і за благословенням афонських старців, по дібно до преподобного Антонія Печерського, повернувся зі Святої гори на Прикарпаття. Тут Іов обновив, згідно з афонським аскетичним статутом, життя в Унівському та Дерманському монастирях, в Угорниках, а потім оселився в пустинному місці біля Бетерсового потоку, де пізніше заклав Манявський Скит.

Преподобний Іов багато потрудився, здійснюючи подвиг пустельника. Господь зібрав біля нього інших благочестивих мужів, які мали його за свого старця і наставника. У благочесті й подвигах преподобний отець Іов разом із братією твердо тримався православної віри, зміцнював і наставляв правовірних у християнській вірі.

Наприкінці 1621 р. засновник Манявської обителі 70-літній Іов занедужав і після нетривалої хвороби 29 грудня 1621 р. переселився в небесні оселі. Був похований у притворі соборного храму.

Митрополит Київський, святитель Петро Могила писав про обитель Манявську так: «Якщо хочете побачити слуг Божих у людській подобі, то підіть у Карпати, де своїм служінням двісті ангелів у людській плоті присвятили життя Богу».

Українська Православна Церква приєднала преподобних Іова і Феодосія Манявських до лику святих для загального церковного вшанування і занесла їхні імена в Православний церковний календар. їхні мощі зберігаються у Воздвиженській соборній церкві Манявської обителі під спудом.

Святі мученики 14 000 немовлят
14000 немовлят було вбито царем Іродом у Вифлеємі. Коли прийшов час здійснення найбільшої події – Втілення Сина Божого і Народження Його від Пресвятої Діви Марії, східні волхви побачили на небі нову зірку, яка вказувала на народження Царя Юдейського. Вони відразу відправилися до Єрусалиму для поклоніння новому Царю, а зірка вказувала їм шлях. Поклонившись Богомладенцю, вони не повернулися до Ірода в Єрусалим, як він їм наказував, а навпаки, отримавши одкровення від Бога, пішли в свою країну іншим шляхом.

Тоді Ірод наказав убити у Вифлеємі і околицях всіх дітей чоловічої статі у віці до двох років. Він розраховував, що серед убитих дітей буде і Богомладенець, в Якому він бачив суперника. Вбиті немовлята стали першими мучениками за Христа. Гнів Ірода спіткав і Симеона Богоприємця, який свідчив у храмі про те, що народився Месія. Коли святий старець помер, Ірод не дозволив, щоб його достойно поховали. За повелінням царя був убитий святий пророк священик Захарій: його вбили в Єрусалимському храмі між жертовником і вівтарем за те, що він не вказав, де його син, Іоанн, майбутній Хреститель Господа Ісуса Христа.

Гнів Божий в скорому часі покарав самого Ірода: його спіткала жорстока хвороба, і він помер, живцем з'їдений черв'яками. Перед смертю нечестивий цар довершив міру своїх лиходійств: убив первосвящеників і книжників юдейських, рідного брата, сестру і її чоловіка, свою дружину Маріамну і трьох синів, а також 70-ох членів Синедріону.

Преподобні Марк гробокопатель, Феофіл та Іоанн Києво-Печерські
Преподобний Марк жив у XII ст., відбував подвиг у Печерському монастирі. Він копав печери й могили, тому відомий ще під ім’ям «Гробокопатель». За свою працю не брав плати, а коли хтось платив, то гроші віддавав бідним. Час подвигу цього блаженного відзначається тим, що при ньому були перенесені чесні мощі преподобного Феодосія з печери у святу велику церкву. Цей блаженний, прийнявши святий ангельський чернечий образ, жив у печері, копаючи в ній окремі місця не тільки для подвигів молитовних, а й для поховання померлих із братії.

Він завжди працював богоугодно, отримуючи нагороду на небі, а не на землі. Крім цього, Марк носив замість пояса залізний ланцюг і увесь вільний від роботи час молився. З молитвою він поєднував і строгий піст: пив воду в невеликій кількості. Преподобний Марк мав такий дар чудотворіння, що й мертві слухали його. Одного разу він викопав невеличку могилу. Коли принесли покійного, то братія почала сердитися на преподобного Марка, кажучи, що могила тісна і не можна ні поховати мерця, ні єлеєм помазати. Печерник із смиренністю поклонився і сказав: «Простіть мене, отці, за неміч мою; по немочі я не докінчив справу». Вони ще більше почали сердитися на нього. Тоді Марк сказав покійному: «Місця мало, то посунься, брате, сам візьми єлей і помаж себе». Мертвий підняв руку взяв єлей і помазав сам себе хрестом. Поклав єлей на місце й упокоївся. Всі жахнулися, побачивши таке чудо.

Сталося ще одне чудо. Якось помер чернець. Марк ще не приготував для нього місця. А покійного вже відспівували в церкві. Коли прийшли до Марка дізнатися, чи готова могила, він відповів, щоб сказали покійному ще день почекати. Покійник відкрив очі й лежав ще добу живий.

У монастирі було два брати Іоанн і Феофіл. Вони просили преподобного Марка, щоб він їх поховав разом.

Сталося так, що Феофіл був відсутній по справах монастиря, а Іоанн помер. Його поховали. Коли приїхав Феофіл, то побачив, що Іоанн похований там, де повинен лежати Феофіл. Феофіл звернувся до Марка: «Чому ти поклав Іоанна на місце Феофіла». Той вибачився і сказав: «Господи! Ти маєш велику силу. Зроби так, щоб на мене не було злоби. Звели йому (Іоанну) послухатися мене». Він звернувся до Іоанна: «Піднімись і поступись місцем своєму старшому брату». Після слів блаженного Іоанн пересунувся на своє місце. Феофілу сказав, що він ще не готовий зараз лягти на своє місце, але через декілька днів його принесуть сюди. Феофіл засмутився, думав, що не дійде до келії. Роздавши все майно братії, залишив лише свиту і мантію. Він кожний день плакав і молився. Від повсякденного плачу Феофіл осліп.

Коли преподобний Марк захворів, то покликав Феофіла, попросив у нього вибачення і сказав, що за три дні до смерті він буде бачити. Сказавши це, Марк відійшов до Господа. Його мощі були покладені в Ближніх печерах у гріб, викопаний ним самим. Тут лежить і той ланцюг, який він носив, і мідний чудотворний хрест.

Феофіл, ще довго плакав, наповнивши велику посудину слізьми. Але коли почав бачити, то, за пророкуванням Марка, знав, що настає кінець. Йому з’явився ангел, який приніс таку саму посудину і сказав: «Коли ти плакав і витирав сльози рушником, я зібрав їх у цю посудину і зберіг за велінням Владики мого і Творця. Я посланий, щоб сказати тобі: «Блаженні плачучі, бо вони втішаться»». Залишивши посудину, ангел став невидимим. Феофіл покликав ігумена і все йому розповів, показавши дві посудини, — одну власну, а іншу — ангельську. Попросив, що коли помре, щоб сльози з посудин були вилиті на його тіло. Так і було зроблено після смерті Феофіла. В акафісті всім Печерським преподобним сказано: «Радуйся, Марку, твої бо чесні руки гроби святим копали, твого голосу мертві слухали». Пам’ять преподобного Марка вшановується 11 січня (29 грудня за ст. ст.).

За матеріалами сайту: rivne-cerkva.rv.ua

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ