feed-image
Українська

Підготовчі неділі до Великого посту

Душекорисні речі - Повчання

Великий піст є найважливішим і найдавнішим з усіх багатоденних постів. Він нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя у пустелі; він же вводить нас у Страсний тиждень, а потім – до радості свята над святами – Світлого Христового Воскресіння. Великий піст – час молитви і покаяння, коли кожен з нас повинен виблагати у Господа відпущення своїх гріхів (говінням і сповіддю) та достойно причаститися святих Христових таїн, згідно з заповіддю Христовою (Ін. 6,53–56). Ще у Старому Завіті Господь повелів синам Ізраїлевим щороку давати десятину з усього, що вони придбали, і, роблячи так, вони мали благословення в усіх ділах своїх. Знаючи це, апостоли встановили і для нашої користі десяту частину року, тобто час Великого посту, присвячувати Богові, щоб і ми були благословенні у всіх ділах наших, щорічно очищаючи себе від гріхів своїх, вчинених протягом цілого року.

 

Найчастіші запитання до священика про піст

Душекорисні речі - Повчання

«Дехто ревно пильнує, які наїдки він споживає, та занедбує слова, що виходять з його уст. Як навчав Еклезіаст, ці люди не уміють «вирвати гнів із серця і похіть з плоті»(Приповідки 11.10), а саме через це здобуваємо чистоту серця, яке оновлює Святий Дух.» Святий Ілля Екдик.

«Справжній піст – це віддалення від себе злого, здержливість язика, стримання себе від гніву, здавлення в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги. Бути вільним від тих речей – це справжній піст. І саме в цьому лежить добро посту.» Святий Василій Великий.

«Значення посту полягає не у стриманості від їжі, а в усуненні гріхів. І хто обмежує піст тільки стриманістю в їжі, той властиво безчестить його. …. Що за користь, коли ми стримуємося від птиць і риби, а гриземо і з'їдаємо братів.» Святий Іван Золотоустий.

«Їжа не наближає нас до Бога, бо коли не їмо, нічого не втрачаємо, і коли їмо нічого не набуваємо» 1  Кор. 8.8

 

Про піст духовний

Душекорисні речі - Повчання

 

«Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають похмуре обличчя, щоб на людях бути таки­ми, що постяться. А ти, коли постишся, помасти голову твою, і вмий лице твоє, щоб явитися постником не пе­ред людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втаїні; і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6, 16-18).


Із цих слів нашого Спасителя ми бачимо, що піст окрім зовнішньої — фізичного утримання від їжі, має і внутрішню сторону.

Піст призначений, щоб люди, отверезівши у своїх по­чуттях, примирилися з Богом і однин з одним. Піст покли­каний вивільнити нашу енергію для звершення добрих справ. Фізичне утримання від тих чи інших продуктів хар­чування — це не самоціль, а лише допоміжний засіб.

До посту спонукає нас наша віра. А віра, за словом апостола Якова, буває мертвою, коли вона позбавлена справ християнського милосердя, які є закономірним результатом нашої віри.

Духовна суть посту виражена в словах пророка Ісайї, який говорить: «Віддай голодному душу твою», тобто одягни нагого, нагодуй голодного, розділи свій хліб із ближнім. Піст — це час, коли ми повинні забути про се­бе, навчитися жертвувати собою заради інших. Час Вели­кого посту відведений нам для того, щоб ми переглянули своє житгя саме з цього боку. А це набагато важливіше і важче, аніж просто утримуватися від певної їжі.

Якщо у недотриманні тілесного посту ми нерідко можемо знайти собі виправдання через хворобу, відря­дження, нестачу коштів і тому подібне, то у тому, що ми не працюємо над своєю душею, над своїм серцем, нам виправдання немає.

Які ж вправи для власного духовного самовдоскона­лення ми можемо виконувати?

Під час Великого посту можна, наприклад, дати обіт­ницю нікого не засуджувати, ні з ким не сваритися і ніко­го не ображати. Якщо ж ми зможемо хоча б у дні посту ще й не дратуватися, то це буде дорогоціннішим і для Бо­га, і для кожного з нас, аніж утримання від тієї чи іншої їжі. Адже як сказав Господь: не те, що входить в уста, оск­верняє людину, а те, що з уст виходить (Мф. 15, 18).

Під час Великого посту важливо частіше читати Свя­те Євангеліє та святоотцівську літературу. Адже в них ві­дображено науку і багатовіковий досвід спасіння і шля­хи, які до нього ведуть.

Усякий піст — це час, коли ми очищаємо себе для того, щоб душа наша відкрилася для Бога, для Церкви, для людей. Великий піст цьому особливо допомагає. Не­дарма він припадає на весну. Протягом року природа проходить певний цикл: зростання, потім цвітіння, зрі­лість, осінь і довга виснажлива зима. Цей процес можна порівняти і зі станом нашої душі. Буває час, коли наша душа відроджується, розцвітає, але потім остигає, ми стаємо байдужими, загрузаємо, як у трясовині, у наших земних справах: тоді настає осінь, а потім і зима душі. Але кожного разу Великий піст приходить, як нова ду­ховна весна, даючи нам можливість духовно оновитися, розквітнути квітами добрих вчинків, та принести плоди покаяння.

підготував диякон Василь Татарин

 

Не судите, или Молитва мытаря

Душекорисні речі - Повчання

Православие и современность

Не судите, да не судимы будете, ибо каким судом судите, таким будете судимы и какою мерою мерите, такой и вам будут мерить (Мф. 7, 1–2).

Что значит — не судить? Всю свою жизнь человек смотрит на окружающих, вольно или невольно анализирует их поведение, делает выводы об их характерах. И это неизбежно сопровождается эмоциями. Да и наша реакция на положение дел вокруг нас тоже чаще всего основывается не на беспристрастном анализе, для которого у нас просто-напросто нет данных, а на наших эмоциях, на бессмертном «мне это нравится» или «не нравится». Без эмоциональных реакций на характеры и поступки ближних и на события никто из нас еще не обошелся. Означает ли это, что мы все грешим осуждением? Если да, то как от этого избавиться?

 

Митрополит Ієрофей (Влахос)

Душекорисні речі - Повчання

Витяг з книги "Православная психотерапия", перекладено  українською мовою

Безперечно, більшість сьогоднішніх християн не знають свого духовного стану. Ми мертві через переступи(Єф.2,1) і не тільки не усвідомлюємо цього, але й впевнені, що сповнені дарами Святого Духа і прикрашені чеснотами. На жаль, це самовдоволення, вражаючи нас, знищує справу нашого спасіння. Як може Христос звернутися до людини, яка оправдовує сама себе? Шкода, що ми уподібнюємося фарисеям, котрі в часи пришестя Господнього не відчували потреби в лікарі. Як може великий дар покаяння і плачу розвинутися в серці, яке не відчуває свого спустошення? В такому випадку духовне життя не взмозі отримати розвиток.

 
Більше статтей...
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ