Українська

Про піст духовний

Душекорисні речі - Повчання

 

«Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають похмуре обличчя, щоб на людях бути таки­ми, що постяться. А ти, коли постишся, помасти голову твою, і вмий лице твоє, щоб явитися постником не пе­ред людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втаїні; і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6, 16-18).


Із цих слів нашого Спасителя ми бачимо, що піст окрім зовнішньої — фізичного утримання від їжі, має і внутрішню сторону.

Піст призначений, щоб люди, отверезівши у своїх по­чуттях, примирилися з Богом і однин з одним. Піст покли­каний вивільнити нашу енергію для звершення добрих справ. Фізичне утримання від тих чи інших продуктів хар­чування — це не самоціль, а лише допоміжний засіб.

До посту спонукає нас наша віра. А віра, за словом апостола Якова, буває мертвою, коли вона позбавлена справ християнського милосердя, які є закономірним результатом нашої віри.

Духовна суть посту виражена в словах пророка Ісайї, який говорить: «Віддай голодному душу твою», тобто одягни нагого, нагодуй голодного, розділи свій хліб із ближнім. Піст — це час, коли ми повинні забути про се­бе, навчитися жертвувати собою заради інших. Час Вели­кого посту відведений нам для того, щоб ми переглянули своє житгя саме з цього боку. А це набагато важливіше і важче, аніж просто утримуватися від певної їжі.

Якщо у недотриманні тілесного посту ми нерідко можемо знайти собі виправдання через хворобу, відря­дження, нестачу коштів і тому подібне, то у тому, що ми не працюємо над своєю душею, над своїм серцем, нам виправдання немає.

Які ж вправи для власного духовного самовдоскона­лення ми можемо виконувати?

Під час Великого посту можна, наприклад, дати обіт­ницю нікого не засуджувати, ні з ким не сваритися і ніко­го не ображати. Якщо ж ми зможемо хоча б у дні посту ще й не дратуватися, то це буде дорогоціннішим і для Бо­га, і для кожного з нас, аніж утримання від тієї чи іншої їжі. Адже як сказав Господь: не те, що входить в уста, оск­верняє людину, а те, що з уст виходить (Мф. 15, 18).

Під час Великого посту важливо частіше читати Свя­те Євангеліє та святоотцівську літературу. Адже в них ві­дображено науку і багатовіковий досвід спасіння і шля­хи, які до нього ведуть.

Усякий піст — це час, коли ми очищаємо себе для того, щоб душа наша відкрилася для Бога, для Церкви, для людей. Великий піст цьому особливо допомагає. Не­дарма він припадає на весну. Протягом року природа проходить певний цикл: зростання, потім цвітіння, зрі­лість, осінь і довга виснажлива зима. Цей процес можна порівняти і зі станом нашої душі. Буває час, коли наша душа відроджується, розцвітає, але потім остигає, ми стаємо байдужими, загрузаємо, як у трясовині, у наших земних справах: тоді настає осінь, а потім і зима душі. Але кожного разу Великий піст приходить, як нова ду­ховна весна, даючи нам можливість духовно оновитися, розквітнути квітами добрих вчинків, та принести плоди покаяння.

підготував диякон Василь Татарин

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ