Українська

1 вересня - день пам'яті Донської ікони Божої Матері

Душекорисні речі - Вересень

Мученика Андрія Стратилата і з ним 2593-х мучеників (284–305)

Святий Андрій жив на початку IV ст. Він був військовим трибуном у війську імператора Максиміана Галерія, яке стояло на східних кордонах Римської імперії. Хоча Андрій ще не прийняв святе Хрещення, він, подібно троянді посеред лісу, виділявся і благочестям, і доблестю. Головнокомандувач Антіох, відомий жорстокістю по відношенню до християн, виявився перед загрозою раптового вторгнення персів. Тоді він згадав про доблесного Андрія і послав його на чолі загону назустріч ворогам. Перед тим, як вступити в битву, святий Андрій закликав своїх людей покластися на Христа, Який створив небо і землю і знищив неправдивих богів. Так, одноголосно закликавши ім’я Христове, вони звернули назад ворожі війська і вигнали їх за межі імперії.

Після цієї несподіваної перемоги воїни Андрія вирішили звернутися до Христа. Про них донесли як про християн, і Антіох замість того, щоб справедливо нагородити переможців, покликав їх до себе на суд. Не знаючи почуття вдячності і спалюваний гнівом, він прочитав імператорські едикти і пригадав імена знатних християн, яких повелів стратити раніше. Андрій відповів, що насправді ці християни-мученики здобули над ним перемогу, і що катування, яким він їх піддав, стали для них переможними трофеями в Царстві Небесному. Тоді Антіох, вдавшись до жорстокого глузування, оголосив, що належить доставити «відпочинок» такій людині, як Андрій, котрий показав у битві велику мужність, і наказав розтягнути святого на розпеченому бронзовому ложі. Полум’я віри і любові, що палає в серці доблесного мученика, дозволило йому не відчувати опіків, і він знайшов на цьому ложі істинну відраду і відпочинок. Потім схопили деяких воїнів, які прославилися в битві разом зі Стратилатом, і прибили їх руки цвяхами до поперечин. Вони з усмішкою прийняли катування, радіючи, що беруть участь в Страстях Господа нашого Ісуса Христа навіть до Хрещення. Оскільки вони залишалися непохитні у своєму рішенні, Антіох наказав кинути їх до в’язниці і написав імператору, питаючи, чи слід стратити доблесного воєначальника, тим самим ризикуючи викликати заколот у війську і повстання народу, який вважав його героєм. Максиміан відповів, щоб він потай, за допомогою хитрості, позбувся від нього і жодним чином не дозволив проникнути новій релігії в армію. Тоді Антіох звільнив Андрія та його воїнів, прикинувшись, що дозволяє їм йти, куди їм здається правильним. Святий мученик, сповіщений Богом про цю хитрість, відправився в Тарс разом зі своїми людьми і попросив єпископа Петра хрестити їх. Коли Антіох дізнався про їх відхід, він написав воєначальнику Кілікії Селевку, щоб той заарештував їх якомога швидше і віддав смерті, якщо вони нададуть найменший опір. Селевк, також фанатичний переслідувач християн, поспішив в Тарс зі значним загоном. Андрій і воїни, які щойно прийняли хрещення, перетнули Тавріські гори, щоб позбутися від переслідування, і попрямували в вірменське місто Мелітіну. Селевк не припинив пошуків і за допомогою зрадника на ім’я Мартін наздогнав їх в ущелині в Таврських горах. Коли воїни приготувалися кинутись на них, святий Андрій закликав товаришів підняти руки для молитви, а не для того, щоб розмахувати мечами. Опустившись на коліна, він довго молився про ворогів і порятунок світу. Як тільки він закінчив молитву, воїни кинулися на них і почали вбивати, як невинних ягнят, які не чинили ніякого опору. За бажанням, висловленим святим Андрієм в молитві, на тому місці, де він пролив свою кров, забило цілюще джерело. Петро, єпископ Тарсійский, і Нон, єпископ Верійський, які разом з іншими кліриками здалеку спостерігали за мучеництвом, опісля прийшли туди й подбали про дорогоцінні останки. Мученицька смерть святих послідувала близько 302 року.

У візантійському іконописне мистецтво існувало кілька типів зображення Андрія Стратилата. Найбільш поширена його іконографія як молодого воїна-мученика в обладунках, з темним волоссям і невеликою борідкою.

У давньоруському мистецтві Андрій зазвичай зображувався у військових обладунках і плащі, з хрестом в руці, з короткою бородою і кучерявим волоссям з сивиною; в храмових розписах — зазвичай на стовпі, в повний зріст, зі списом, луком і щитом.

Тропар

Земнаго сана славу оставив, Небесное Царство наследовал еси, кровными каплями, яко пречудным камением, нетленныя венцы украсил еси и ко Христу привел еси собор страстотерпец. С лики ангельскими в невечернем свете незаходимаго Солнца Христа обрел еси, святе Андрее Стратилате, Егоже моли с пострадавшими с тобою присно, да спасет души наша.

Мучеників Тимофія, Агапія та Фекли (IV століття)

Мученики Тимофій, Агапій і Фекла постраждали в 304 році. Мученик Тимофій народився в місті Гази Кесарії Палестинської. Він вивчав Святе Письмо і, отримавши особливий дар слова, став учителем християнської віри. Під час гоніння на християн з боку імператорів Діоклітіана (284-305) і Максиміана (284-305) мученик був представлений на суд правителя Урбана. Святий Тимофій безстрашно оголосив себе християнином і виголосив проповідь про любов Господа Ісуса Христа до людей і про Його пришестя в світ для їх порятунку. Мученика піддали жорстоким катуванням, і, коли побачили, що він залишається непохитним, його спалили. У тому ж місті і в тому ж році постраждали за Христа мученики Агапій і Фекла - вони були віддані на розтерзання диким звірам і в таких стражданнях взяли небесні вінці.

 

Донська ікона Пресвятої Богородиці.

Донська ікона Пресвятої Богородиці була написана Феофаном Греком. У день Куликовської битви (8 вересня 1380, на свято Різдва Пресвятої Богородиці) ікона знаходилася серед руського війська, подаючи йому допомогу, а після перемоги була передана донськими козаками в дар великому князю Димитрію Донському (1363-1389), який переніс її до Москви.

Ікона знаходилася спочатку в Успенському соборі Кремля, а потім у Благовіщенському (нині ікона перебуває в Державній Третьяковській галереї). У пам'ять перемоги на берегах Дону вона отримала найменування Донської.

У 1591 році кримський царевич Нурадін і його брат Мурат-Гірей з численним військом вторглися на Русь, і, підступах до Москви, розташувалися на Воробйових горах. Для захисту від ворогів навколо Москви був здійснений хресний хід з Донською іконою Пресвятої Богородиці.

У день битви вона перебувала у похідній церкві серед військових рядів і сполошила татар аж до втечі. У подяку Пресвятій Богородиці за Її милість, явлену через Донську ікону, в 1592 році на тому місці, де вона стояла серед воїнів, був заснований Донський монастир, у якому була поставлена чудотворна ікона та встановлено здійснювати святкування 1 вересня.

Мученики Тимофій, Агапій і Фекла постраждали в 304 році. Мученик Тимофій народився в місті Гази Кесарії Палестинської. Він вивчав Святе Письмо і, отримавши особливий дар слова, став учителем християнської віри. Під час гоніння на християн з боку імператорів Діоклітіана (284-305) і Максиміана (284-305) мученик був представлений на суд правителя Урбана. Святий Тимофій безстрашно оголосив себе християнином і виголосив проповідь про любов Господа Ісуса Христа до людей і про Його пришестя в світ для їх порятунку. Мученика піддали жорстоким катуванням, і, коли побачили, що він залишається непохитним, його спалили. У тому ж місті і в тому ж році постраждали за Христа мученики Агапій і Фекла - вони були віддані на розтерзання диким звірам і в таких стражданнях взяли небесні вінці.

Детальніше читайте на УНІАН: https://religions.unian.ua/holidays/957595-1-veresnya-tserkva-vshanovue-pamyat-muchenikiv-timofiya-agapiya-i-fekli.html

Мученики Тимофій, Агапій і Фекла постраждали в 304 році. Мученик Тимофій народився в місті Гази Кесарії Палестинської. Він вивчав Святе Письмо і, отримавши особливий дар слова, став учителем християнської віри. Під час гоніння на християн з боку імператорів Діоклітіана (284-305) і Максиміана (284-305) мученик був представлений на суд правителя Урбана. Святий Тимофій безстрашно оголосив себе християнином і виголосив проповідь про любов Господа Ісуса Христа до людей і про Його пришестя в світ для їх порятунку. Мученика піддали жорстоким катуванням, і, коли побачили, що він залишається непохитним, його спалили. У тому ж місті і в тому ж році постраждали за Христа мученики Агапій і Фекла - вони були віддані на розтерзання диким звірам і в таких стражданнях взяли небесні вінці.

Детальніше читайте на УНІАН: https://religions.unian.ua/holidays/957595-1-veresnya-tserkva-vshanovue-pamyat-muchenikiv-timofiya-agapiya-i-fekli.html

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ